Стародавні кашалоти харчувалися зовсім не так, як сучасні: були активними хижаками
Нещодавній повторний аналіз єдиного відомого зразка стародавнього патагонського викопного кашалота показує, що стародавні морські істоти, ймовірно, були активними хижаками — їхній раціон сильно відрізнявся від сучасних родичів.
Результати нового дослідження були викладені в журналі Papers in Palaeontology, пише PHYS.org.
У новому дослідженні вчені повторили аналіз єдиного відомого зразка Idiorophus patagonicus. Тепер, після майже 130-річного наукового затишшя, вчені отримали нове уявлення про еволюцію раннього кашалота, розміри його тіла та поведінку під час годування.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
130-річний науковий прорив
Уперше скам'янілості були описані Річардом Лідеккером у 1893 році й отримали наукову назву Physodon patagonicus. Однак, оскільки назва Physodon вже використовувалася для обох ізольованих зубів, знайдених у міоценових шарах у Лечче, Італія, та була більш ранньою назвою, даною акулам, 1905 року Абель запропонував нову назву. Вчений запропонував назвати таксон Scaldicetus, що стало таксоном-сміттярем для будь-якого виду, який не вписувався в жодну іншу таксономічну групу.
Зрештою, у 1925 році Келлогг дав виду нову назву — Idiorophus. Відомо, що викопний зразок було виявлено десь у ранньо міоценовій формації Гейман у Серро-Кастільо (Аргентина), хоча точне місце виявлення скам'янілості все ще невідоме.
Сучасні кашалоти
Сьогодні з безлічі кашалотів (Physeteridae), що існували раніше на Землі, залишилося лише три види:
- Physeter macrocephalus (гігантський кашалот);
- Kogia sima (карликовий кашалот);
- Kogia breviceps (пігмейський кашалот).
Тепер стародавня скам'янілість піддалася ретельній анатомічній і таксономічній ревізії, що дало змогу отримати кілька нових знань. По-перше, відомо, що зразок був напівдорослою особиною — його довжина становила від 6 до 6 метрів. По-друге, згідно з філогенетичним аналізом, він не був тісно пов'язаний з жодним іншим видом Physeteridae в регіоні. Крім того, він міг бути одним із найбільш ранніх видів Physeteridae або, можливо, навіть предком усіх Physeteridae.
Кашалоти — активні хижаки
За словами співавтора нового дослідження, доктора Флоренсії Паолуччі, вони з колегами повторно вивчили рострум (рило) стародавнього кашалота і зробили кілька цікавих відкриттів, що стосуються його харчових звичок. Екоморфологічні особливості Idiorophus вказують на спосіб життя, абсолютно відмінний від способу життя сучасних кашалотів.
Автори дослідження вважають, що стародавній кашалот, імовірно, був активним хижаком великої риби та, можливо, деяких морських птахів, тоді як сучасні кашалоти віддають перевагу головоногим молюскам або дрібній рибі, харчуючись всмоктуванням.
На жаль, більшість рис, пов'язаних із пірнанням у сучасних китоподібних, виявляються в м'яких тканинах, які не зберігаються у скам'янілостях. У деяких випадках частини базикранія, особливо кістки, в яких розміщується синусна система, можуть дати підказки про здібності до пірнання, але в цьому випадку базикраній Idiorophus не зберігся
На жаль, попри нові дані, все ще залишається безліч питань щодо того, яке життя в океані вели стародавні кашалоти. Оскільки вивчений зразок — єдиний відомий екземпляр Idiorophus, ми не можемо визначити, чи існував цей вид протягом тривалішого періоду часу — ми просто знаємо, що він був присутній у ранньому міоцені.
Раніше Фокус писав про те, що у цієї тварини найбільший мозок серед усіх істот, які коли-небудь жили на Землі.