У Марса був один великий супутник, а не два, як зараз: він керував водою на Червоній планеті
Зараз у Марса є два невеликих супутники — Фобос і Деймос. Але вчені вважають, що вони можуть бути залишками більшого супутника. Він міг мати таку сильну гравітацію, що спричиняв припливи і відливи в зниклих озерах і морях Червоної планети.
Учені вважають, що в кратері Гейл на Марсі в минулому було озеро з рідкої води, яка постійно переміщалася через припливи і відливи. Сліди такої активності було виявлено в тонких шарах осадових порід у кратері Гейл. Дослідники з Університету штату Луїзіана, США, дійшли висновку, що припливи і відливи могли виникати через гравітаційний вплив досить масивного супутника Марса. Жоден із двох нинішніх двох супутників Червоної планети недостатньо великий, щоб мати такий вплив, пише New Scientist.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Учені проаналізували шари осадових порід у кратері Гейл на Марсі, щоб визначити періодичність припливів і відливів у стародавньому озері, а також зрозуміти, який супутник Марса міг із нього створювати.
Дослідження припускає, що два сучасні супутники Марса, Фобос і Деймос, можливо, є залишками більшого супутника. Якщо він дійсно існував, то його маса повинна була бути в 15-18 разів більшою за масу Фобоса, найбільшого супутника Червоної планети. І все ж маса ймовірного єдиного супутника Марса все одно була б у сотні тисяч разів меншою за масу Місяця.
Учені дійшли таких висновків після вивчення осадових порід, які сфотографував марсохід NASA Curiosity. Шаруваті осадові породи називаються ритмітами, оскільки вони свідчать про те, що матеріал був переміщений вітром або водою з силою, що регулярно змінюється. Якщо це припливи, то потік води приносить пісок, який потім покривається брудом, коли починається відлив і вода застоюється.
Учені з'ясували, що ритміти в кратері Гейл мають тонкі темні лінії, які нагадують особливості ґрунту, пов'язані з приливними процесами на Землі.
Щоб підкріпити це припущення дослідники використовували математичний метод, званий перетворенням Фур'є, для аналізу структури шарів марсіанських осадових порід. Це дало змогу виявити додаткову періодичність у товщині шарів осадових порід, що припускає, що великий супутник Марса колись керував припливами і відливами в озерах і морях на Червоній планеті, як це робить Місяць на Землі.
Це дослідження підтверджує гіпотезу, висловлену іншими вченими 2 роки тому. Ця гіпотеза припускає, що шаруваті осадові породи, виявлені в кратері Єзеро, могли виникнути внаслідок припливів і відливів у стародавньому озері.
Водночас Ніколас Мангольд із Лабораторії планетології та геофізики в Нанті, Франція, каже, що озера всередині кратерів Єзеро та Гейл, діаметр яких становить 45 та 154 кілометри відповідно, були надто малі для існування припливів та відливів. За слова мученого, навіть якщо у Марса був лише один великий супутник, обидва кратери не підходять для реєстрації осадових порід, створених припливами.
Крістофер Федо з Університету штату Теннессі, США, вважає, що подібні ритміти можуть утворюватися внаслідок регулярно мінливого водного припливу з річок в озеро. Тому не обов'язково у Марса був один великий супутник.
Але автори дослідження наполягають на своїй версії розвитку подій, яка потребує додаткових даних для підтвердження.
Як уже писав Фокус, вчені з'ясували, що Ейнштейн мав рацію і на Марсі час іде інакше, ніж на Землі.
Також Фокус писав про те, що старий ґрунт на Місяці відрізняється від нового: на супутнику Землі відбувається щось дивне.
Ще Фокус писав про те, що нові фотографії міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS показали, що він став яскравішим і змінив свій колір під час наближення до Землі.