Припадали пилом в музейній колекції: вчені недооцінили кістки китів зі Швеції (фото)
Останки китів, що зберігаються в музейних колекціях Лундського університету, пролили нове світло на повсякденне життя та торгівлю на півдні Швеції у часи залізної доби. Те, що вважали непримітними кістками, виявилося свідченням зв’язків між внутрішніми поселеннями та віддаленими морськими ресурсами.
Вчені дослідили кілька фрагментів кісток китів, знайдених під час розкопок у 1960-х та 1970-х роках у Вестра-Карабі та Стокгольмсгордені в Сконе. Результати підтвердили наявність видів китів-баленів у контексті залізної доби, що раніше не було задокументовано в цьому регіоні, пише Фокус.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Аналіз дозволив ідентифікувати кістки, що належали горбатому киту, фінвалу та, ймовірно, північноатлантичному гладкому киту або гренландському киту. Вчені використали мас-спектрометрію (ZooMS) — метод, що вивчає колаген у кістках для визначення виду. Цей підхід дозволив точно ідентифікувати кістки навіть тоді, коли фрагменти були занадто дрібними або пошкодженими, щоб класифікувати їх за формою.
Самі кістки мають явні сліди людської діяльності. Один хребець зі Стокгольмсгордена виділяється просвердленими отворами та видимими слідами зносу, що свідчить про те, що його обробляли або використовували для конкретної мети.
Інші фрагменти з Вестра-Карабі мають сліди порізів, стирання та розколювання, що вказує на те, що їх обробляли, а не викидали як харчові відходи. Ці деталі вказують на використання кісток китів як сировини у ремісничому виробництві.
Ці докази підтверджують гіпотезу, що кістки китів відігравали певну роль у ремісничій економіці залізної доби. Завдяки своїм розмірам та міцності вони були придатні для виготовлення інструментів, предметів ужитку або, можливо, декоративних елементів.
Ці знахідки також свідчать про те, що ці кістки не обов’язково походили з місцевих джерел. Натомість вони могли походити від китів, що викинулися на берег, від полювання в інших місцях або від торгівлі. Це означає, що наявність китових кісток не є прямим відображенням популяцій китів у цьому районі, а скоріше свідчить про переміщення цінних матеріалів між регіонами.
Ця закономірність узгоджується з більш широкими торгівельними системами у південній Скандинавії. У великих центрах, таких як Хайтабу, вчені знаходили багато останків китів, що свідчить про широкий обмін такими матеріалами. Нові дані з менших поселень, таких як Вестра-Карабі, вказують на те, що доступ до цих ресурсів не обмежувався великими центрами. Навіть невеликі громади були пов’язані з ширшими економічними мережами.
Окрім торгівлі, це дослідження розширює історичне розуміння видів китів у Північній Європі. Деякі з ідентифікованих видів, такі як північноатлантичний гладкий кит, колись мали набагато ширший ареал, ніж сьогодні. Однак археологічний контекст переважно відображає використання людиною та переміщення матеріалів, а не точну інформацію про місця проживання китів.
Одним із найважливіших аспектів цього дослідження є те, як його було здійснено. Кістки зберігалися десятиліттями, перш ніж їхнє значення стало зрозумілим. Застосувавши нові наукові методи до існуючих колекцій, дослідники змогли отримати цінну інформацію без проведення нових розкопок.
Ці знахідки показують, що громади не були ізольованими, а брали участь у мережах, що з'єднували сушу та море. Матеріали, такі як кістки китів, переміщувалися на великі відстані, оброблялися та ставали частиною повсякденного виробництва.
Раніше Фокус писав про археологічні розкопки у стародавній Ніневії. Вчені виявили як свідчення боїв часів падіння міста у VI столітті до н. е., так і сліди сучасних бойових дій.
Також ми розповідали про дослідження древніх малюнків у Кенії. Вчені виявили, що найдавнішим зображенням 9000 років.
Під час написання цього матеріалу використано джерела: Arkeonews, Journal of Archaeological Science.