Епідемія сміху 1962 року в Танганьїці: масова істерія чи щось інше (фото)
На початку 1962 року у Танганьїці сталася дивна подія: учні інтернату, розташованого неподалік від озера Вікторія, раптово почали нестримно сміятися. Спочатку така поведінка могла здаватися нешкідливою, але ситуація швидко набула тривожного характеру.
Деякі учні сміялися лише кілька хвилин, тоді як інші — годинами чи навіть днями. У повідомленнях також згадувалися напади плачу, паніка, неспокій та випадки, коли учні в розпачі бігали по території школи.
Незвичайна поведінка швидко поширилася по всій школі, змусивши адміністрацію закрити заклад після кількох тижнів марних спроб впоратися з ситуацією. Після того як учні повернулися додому, цей стан поширився на сусідні села та школи. Зрештою, понад 1000 людей у радіусі 160 кілометрів відчули подібні симптоми. Хоча ніхто не помер, ця подія тривала близько 18 місяців і стала відомою як "Епідемія сміху в Танганьїці".
Медичні бригади з усієї Східної Африки розслідували спалах. Лікарі, серед яких були А. М. Ранкін та П. Дж. Філіп, відвідали школу в Кашаші, де почався інцидент. Їх першочерговою метою було з’ясувати, чи спричинила дивну поведінку інфекція, отруєння чи токсична речовина. Дослідники провели люмбальні пункції, бактеріологічні обстеження та біохімічні аналізи, але результати не виявили жодних ознак захворювання.
Вчені також перевірили джерела їжі та води. Вони особливо досліджували "пошо" — поширену східноафриканську страву з кукурудзяного борошна, оскільки забруднення їжі могло потенційно пояснити деякі симптоми. Однак учні не виявляли фізичних ознак, які зазвичай пов’язують з отруєнням. Згідно зі звітом лікарів 1963 року, "у взятих зразках кукурудзи не було виявлено сторонніх насінин. Токсичний харчовий фактор не міг пояснити поширення хвороби від однієї людини до іншої".
Виключивши фізичні причини, дослідники назвали спалах "масовою істерією" — терміном, який у той час часто використовували для позначення колективних психологічних явищ.
Вчені порівняли епідемію з історичними випадками у середньовічній Франції, Італії та Німеччині, де, за повідомленнями, групи людей упродовж тривалого часу нестримно танцювали. Серед інших прикладів, згаданих дослідниками, були випадки в Китаї, пов’язані з "Коро" — станом, пов’язаним із культурними страхами щодо зменшення геніталій і подальшої смерті. Ці порівняння відображали те, як психіатри в колоніальний період часто розглядали не західні народи як емоційно нестабільні або ірраціональні.
У 1964 році психіатр Бенджамін Кагва провів ще одне дослідження епідемії. Пізніше історики стверджували, що деякі з його висновків відображали расові упередження, поширені в колоніальну епоху. У першій половині XX століття багато колоніальних теорій стверджували, що африканці переживали психологічний конфлікт під впливом західної освіти та політичних змін. Ці ідеї часто використовували, щоб знехтувати місцевими проблемами та виправдати колоніальний контроль.
Час спалаху хвороби посилив ці інтерпретації, оскільки Танганьїка на той час нещодавно здобула незалежність від британського колоніального панування. Деякі спостерігачі стверджували, що політичний та соціальний стрес сприяв поширенню симптомів. Однак сучасні експерти зараз уникають використання терміна "масова істерія" через його історичне навантаження та відсутність наукової точності.
Сьогодні фахівці віддають перевагу таким термінам, як "масова психогенна хвороба" або "масова соціогенна хвороба". Ці стани описують швидке поширення реальних фізичних симптомів серед груп людей без виявленої біологічної причини. Дослідники вивчають такі події через призму психології, епідеміології та соціальної поведінки, а не через припущення щодо раси чи культури.
Епідемія сміху в Танганьїці залишається одним із найнезвичайніших психологічних явищ, які коли-небудь фіксувалися. Вона продемонструвала, як стрес, страх і групова динаміка можуть потужно впливати на цілі спільноти. Водночас цей випадок показав, як медичні пояснення часто формуються під впливом вірувань та соціальних уявлень своєї епохи.
Інші новини науки
- Дослідники виявили, що люди набагато сильніше схильні до праворукості, ніж будь-який інший вид приматів. Результати досліджень свідчать про те, що вертикальна хода та розвиток більшого мозку, ймовірно, сформували цю рису упродовж мільйонів років.
- Вчені дослідили пошукові запити, пов'язані з дивними снами, та виявили цікаву закономірність. люди по всьому світу бачать одні й ті самі сни.
Під час написання цього матеріалу використано матеріали IFLScience, Wikipedia.