Як перенесений коронавірус впливає на працездатність, скільки триває постковідний синдром і що робити, якщо час іде, а ви не можете прийти в норму, розповідає Фокус.
У кінці жовтня киянка Тетяна Касьян захворіла коронавірусну інфекцію. Під наглядом сімейного лікаря вона лікувалася вдома, оскільки хвороба проходила в легкій формі. У неї пропав нюх, зʼявився кашель, ломота і неймовірна втома. При цьому температура не піднімалася вище норми. Тетяна працює в правозахисній організації, готується до великого заходу і повинна бути "в строю". І хоча до 10 листопада вона на паперах офіційно одужала, в норму так і не прийшла. "Інтенсивно працювати я можу виключно до першої години дня, а після мені хочеться тільки лягти і поспати, і так кожен день", — ділиться відчуттями Касьян. Після одужання у неї регулярно піднімається температура до 37,5 ° С, загострилася стара травма, крім невиліковної втоми болять голова й очі.
Феномен, коли людина легко переносить гостру фазу COVID-19, а потім протягом декількох тижнів і навіть місяців відчуває нездужання, у західній медицині назвали постковідним синдромом. За попередніми оцінками, він може стосуватися до 30% перехворілих людей.
Що таке постковідний синдром: симптоми
Люди з постковідним синдромом найчастіше скаржаться на втому, кашель, задишку, біль у грудях і суглобах, головний біль. Також поширена підвищена до 38°С температура, а якщо в людини є хронічні захворювання, вони можуть загострюватися. У постковідних пацієнтів фіксують розлади шлунково-кишкового тракту, порушення обміну речовин і різні види висипу на шкірі. Серед симптомів постковідного синдрому є навіть такий екзотичний, як "ковідні пальці", коли пальці ніг опухають, червоніють і покриваються висипом. Медики-дослідники зафіксували всього 62 симптоми, тому все частіше синдром називають мультисистемним захворюванням, яке може торкнутися будь-якого органу чи системи організму. При цьому лікарі не можуть спрогнозувати, який саме орган або система постраждають у кожному конкретному випадку.
Чим старша людина, чим більше у неї проблем зі здоров'ям — наприклад, хронічних захворювань, — тим вище ризик постковідной симптоматики
Головне завдання пацієнта з постковідним синдромом і його сімейного лікаря — зʼясувати причину симптомів, а для цього потрібно постійно відстежувати базові показники здоровʼя. Олеся Гетьман радить фіксувати в першу чергу температуру, частоту дихання, пульс, тиск, насичення крові киснем. В ідеалі лікар з пацієнтом повинні регулярно заповнювати опитувальник за цими показниками, щоб в динаміці бачити порушення здоровʼя, їх вплив на якість життя, а також те, як пацієнт реагує на терапію.
За словами лікаря, постковідну симптоматику дає не стільки коронавірус, скільки реакція організму на нього. "Часто загострення хронічних захворювань — це не прямий вплив вірусу. Коли він потрапляє в організм, то запускає процеси, наприклад системну гіперкоагуляцію, порушення кровообігу у віддалених тканинах. Починається запальна реакція в організмі, яка тягне за собою каскад реакцій. Якщо ми зробимо аналіз крові, і будуть підвищені маркери запалення, тоді можна проводити прямий звʼязок з вірусом. Але якщо всі базові показники крові в нормі, то біль буде повʼязаний з виснаженням організму, але ніяк не з вірусним процесом ", — говорить медик.
Точно так за аналізом крові потрібно зʼясовувати причину субфебрилітету, тобто температури, яка довгий час тримається на рівні до 38 ° С. У західній медицині припускають, що її причиною може стати уповільнений запальний процес. Однак Олеся Гетьман з цією гіпотезою не погоджується. "В останні роки у світовій медицині температура до 37,4 ° С вважається нормальною, і тільки ми за старою звичкою вимірюємо її по три рази на день і намагаємося відразу збивати, — говорить вона. — Якщо є тривала лихоманка та зміни в показниках крові, то обʼєктивно це постковідний синдром. Але якщо змін немає, то підвищена температура — це скоріше демонстрація захисту організму. Висока температура активізує обмін речовин, у ній згорають токсини, вірусні та бактеріальні, вона потрібна для очищення клітин. А в легенях залишки померлих клітин крові, власне, і є пневмонію. При температурі ці процеси відновлення відбуваються швидше ".
Кому загрожує постковідний синдром
Для України постковідний синдром — явище нове, оскільки масова захворюваність коронавірусів почалася з вересня. Однак в країнах, які зіткнулися з першою хвилею епідемії минулої весни, ще з того часу фіксують і аналізують випадки синдрому. Американський Центр з контролю і профілактики захворювань у квітні і червні провів дослідження, зʼясувавши, що в середньому 30% легко перехворілих на COVID-19 протягом двох-трьох тижнів після хвороби не повертаються до тієї норми здоровʼя, яка була у них до інфекції. Відсоток людей з постковідним синдромом варіює залежно від вікової групи: чим старша людина, чим більше у неї проблем зі здоровʼям — наприклад, хронічних захворювань, тим вище ризик постковідної симптоматики. Якщо серед людей віком 18-36 років синдром зареєстрували в 26% випадків, то в групі 35-49-річних цей показник підвищився до 32%, а в групі старше 50 — до 47%.
В англомовних країнах люди з постковідним синдромом називають себе long-haulers, або "далекобійниками", вони збираються в групи взаємної підтримки
Дослідники відзначають, що у більшості постковідний синдром проходить за 11 і менше днів, проте у 13,3% він триває місяць, а 2,2% не можуть прийти в норму протягом трьох і більше місяців. Олеся Гетьман, сімейна лікарка вищої категорії, кандидатка медичних наук, вважає це закономірністю. "Відновлення після будь-якої респіраторної інфекції, чи то грип, чи пневмонія, займає від шести тижнів до трьох місяців. Іноді люди протягом року відчувають себе хворими, не приходять в норму. Чим складніше проходив гострий інфекційний процес, тим довше людина буде відновлюватися", — говорить Фокусу експерт.
Як лікують постковідний синдром
Третина пацієнтів Олесі Гетьман, які перенесли коронавірус, звертаються зі скаргами на постковідну симптоматику. Однак в половині випадків медику не вдається знайти зміни в базових показниках організму, які могли б пояснити ці симптоми. Гетьман називає цей феномен "психосоматичним синдромом": через пандемію рівень тривоги і страху в людей підвищений, і часто як гостра фаза коронавірусу, так і постковідний синдром супроводжуються порушеннями психічного здоровʼя — панічними атаками, депресією і поганим настроєм.
Тріша Грінхол, професорка первинної медицини, і її колеги з Оксфорда випустили рекомендації ведення постковідних пацієнтів для британських клінік. Дослідники радять застосовувати комплексний підхід, при цьому не захоплюватися надмірними обстеженнями і медикалізація пацієнтів. Тобто призначати препарати тільки в разі доведених тестами ускладнень, а з іншими симптомами боротися немедикаментозними методами. Наприклад, при кашлі та задишці рекомендують робити дихальні вправи, при втомі — чергувати відпочинок і зарядку з поступовим підвищенням навантаження. Особливо це стосується пацієнтів з психосоматикою, яким Олеся Гетьман радить гуляти, спати на животі, щоб позбутися відчуття нестачі кисню, пити вітамінні напої, спілкуватися з близькими та навіть по-троху пити червоне вино.
Західні медики, що працюють з постковідним синдромом, бояться, що він може бути небезпечнішим, ніж здається. Алі Голамрезанежад, професор радіології з Лос-Анджелеса, зазначає, що синдром може торкнутися мільйони людей, які, хворіючи на COVID-19, не були госпіталізовані. А це навантажить первинну медицину мало не сильніше, ніж сама пандемія. І медичним системам багатьох країн ще довго доведеться розбиратися як з фізичними, так і психологічними наслідками від коронавірусу.