Приборкання антиваксів. Чому кампанія на підтримку щеплень не дає переконливих результатів

Держпідприємство "Центр захисту інформаційного простору України" оголосило про те, що на листопад — грудень поточного року заплановано масштабну інформаційну кампанію на користь вакцинації.

На ТБ ролики із закликами вакцинуватися з'явилися ще в березні. Мовники та продакшен-студії створювали та розміщували їх у межах реалізації програм соціального партнерства. Охоплення цих роликів компанія Nielsen Ukraine оцінює у 19,3 млн осіб (71% сукупної аудиторії українських телеканалів віком від 18 років). Ще є зовнішня реклама, промо в соціальних мережах, публічні заяви лідерів думок на кшталт професора Комаровського (понад 3 млн підписників у соціальних мережах). Проте ставлення до вакцинації у суспільстві залишається неоднозначним.

Коли Кабмін фактично встановив різні рівні доступу до публічних місць і громадського транспорту та різних умов міжрегіональних поїздок для щеплених і нещеплених, а МОЗ затвердило список професій, для яких вакцинація обов'язкова, це здавалося переломним моментом.

У перші дні дії нових обмежень до пунктів вакцинації вишикувалися черги. Але майже відразу за цим відбулися масштабні акції протесту проти диференційованого підходу до карантинних обмежень. Тисячі людей вийшли на вулиці, вимагаючи, щоб щеплені та нещеплені знову зрівняли у правах. Крім того, в країні сформувався чорний ринок підроблених сертифікатів про вакцинацію, а також знайшлися лікарі, які готові за винагороду вносити пацієнтів до офіційного реєстру без уколу. За неофіційними даними, вартість такої фальсифікації до середини жовтня становила приблизно 2 тис. грн., а на початок листопада, коли нові обмеження набули чинності, підскочила до 4,5 тис. грн.

Негативна динаміка. Охочих вакцинуватися дедалі менше

На цей час обидві дози вакцини від COVID-19 отримали трохи більше 20% населення України. Важко сказати, скільки з них справді зробили щеплення, а скільки придбали сертифікати за хабарі, але навіть якщо припустити, що відсоток фальсифікованих довідок є незначним, статистика говорить не на користь переконливості кампанії вакцинації. До 21 жовтня, тобто до того, як набули чинності обмеження на міжрегіональні поїздки для нещеплених, дві дози вакцини встигли отримати 16,52%, а хоча б одну — понад 20%. По суті, сьогодні вакцинувалися ті, хто хотів це зробити ще до запровадження спеціальних обмежень.

Як зазначає Галина Петренко, директорка громадської організації "Детектор медіа", у грудні 2020 року, коли вакцини в країні ще не було, про готовність щеплення говорили 65%. Однак до серпня 2021-го тих, хто вакцинувався або проявив бажання це зробити, виявилося лише 45%. Зафіксуємо: через пів року після появи роликів на ТБ, зовнішньої реклами щеплень та агітаційних публікацій у соціальних мережах українців, готових прищепити, виявилося значно менше, ніж до початку кампанії вакцинації.

Варто задуматися, що пішло не так. Галина Петренко звертає увагу на те, що стратегія комунікації, очевидно, не була добре продумана. Зміст промоматеріалів недостатньо відповідав специфіці сприйняття цільової аудиторії. Та й структурі інформкампанії не вистачало системності.

"23 млн грн, виділені Кабінетом міністрів на рекламу вакцинації від COVID-19 на телебаченні, цілком можна порівняти з рекламним бюджетом на телерекламу в Україні якогось фармацевтичного бренду середньої руки, — каже директор "Детектор Медіа". — Утім, для комерційного фармбренду телереклама — це завжди лише один із елементів його комплексного просування. Чималі бюджети паралельно витрачаються на просування препаратів в аптечних мережах і серед лікарів".

У випадку вакцинації багато лікарів відкрито висловилися проти. Крім того, Галина Петренко наголошує, що проводити нову інформкампанію доведеться у дуже стислий термін, щоб встигнути освоїти бюджетні гроші до 31 грудня.

Проблема управління. Чому українці втратили довіру до щеплень

На думку Олександра Золотарьова, директора медичного центру "Доктор Харків", інформкампанії не вистачало грамотного медичного менеджменту. Організаційні прорахунки підірвали і так низький рівень довіри населення до системи охорони здоров'я. Крім того, повідомлення у ЗМІ про хід кампанії мають бути набагато більш інформативними та регулярними.

"Вечірні випуски новин мали починатися під час пандемії двохвилинним виступом міністра, який повинен висвітлювати ситуацію, вселяти надію на порятунок і говорити, що потрібно робити для цього", — переконаний Золотарьов.

На ставлення людей до кампанії щеплень впливає також той факт, що процедура вакцинації за бюджетний рахунок, яку пропонують більшості населення країни, не передбачає уточнення поточного ковід-статусу. Щоб уникнути важких побічних ефектів перед щепленням, варто було б переконатися, що в пацієнта немає коронавірусу наразі.

У країнах, які зараз можуть похвалитися найвищим відсотком вакцинованих серед дорослого населення, цю проблему вирішили завдяки системі безкоштовного масового тестування на COVID-19. У США доступ до безкоштовних тестів отримували усі, навіть туристи. У Німеччині й Австрії для цього було потрібне громадянство або офіційний міграційний статус. В Ізраїлі, щоб безкоштовно пройти ПЛР-тест, потрібно було вважатися користувачем системи обов'язкового медичного страхування. До того ж, пацієнтам із державною страховкою також безкоштовно пропонували перевірити титр антитіл.

В Україні формально існує можливість безкоштовного тестування, але отримати відповідний напрямок можна лише за наявності очевидних симптомів. Існують різні думки щодо того, який відсоток інфікованих переносить COVID-19 безсимптомно. У різних джерелах фігурують показники від 40 до 80%. Власне, жорсткість карантинних обмежень спочатку була обумовлена високою ймовірністю безсимптомного перебігу хвороби. Заражена людина часто не знає, що є носієм вірусу. Тому логічно перевіряти навіть того, хто здається цілком здоровим.

Альтернативне рішення. ПЛР-тест та експрес-тест на антиген

Здати ПЛР-тест перед щепленням власним коштом може будь-хто, але вартість такого тесту коливається від 595 до 1 800 грн, залежно від цінової політики конкретної лабораторії. Існує ще "економ"-варіант: експрес-тест на антиген, вартість якого починається з 300 грн. Деякі сімейні лікарі натомість рекомендують пройти тест на антитіла IgG до коронавірусу. Це можна зробити ще дешевше — від 252 грн. Але G-антитіла, які вважаються одним з індикаторів рівня захисту, виробленого імунною системою після хвороби, з'являються не раніше ніж через 12 днів із моменту зараження. На підставі такого дослідження можуть дати довідку про відтермінувати вакцинації до трьох місяців. Вона на деякий час забезпечить доступ у громадські місця та свободу пересування країною, але тільки тому, хто вже встиг перехворіти й одужати. Для свіжоінфікованого пацієнта тест на антитіла IgG не інформативний, тому перевірку на ковід він не замінює.

Антивакцинаторські настрої в Україні є неоднорідними. Люди, які не бажають робити щеплення від COVID-19, керуються різними міркуваннями. Прихильники конспірологічних теорій про те, що й сама пандемія, й обов'язкове щеплення від коронавірусу — підступи якихось зловмисних закулісних сил, своєї думки не змінять, хоч би що їм говорили в поліклініках, соціальних мережах або з екранів телевізорів. Тих же, хто просто боїться ускладнень, цілком реально переконати. Багато хто з них захоче зробити щеплення, якщо повірить, що організатори вакцинації дбають насамперед про їхнє здоров'я та безпеку, а не про те, щоб показники у звітності виглядали краще. Тут дуже доречно було б безкоштовне тестування на ковід до щеплення та обов'язковий моніторинг стану пацієнта після. Можливо, подібні заходи мали б переконливіший вплив на громадську думку, ніж ролики на ТБ, радіосюжети й онлайн-реклама, на яку Мінкульт збирається витратити 23 млн бюджетних гривень.

Проблеми з вакцинацією та пастка упередження

Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології

Проблеми з вакцинацією та антивакцинаторським рухом існують всюди у світі. Проте ситуація на пострадянському просторі й особливо в Україні гірша, ніж у західноєвропейських країнах і США. Однією з головних причин є недовіра до влади й те, що називають general trust, — недовіра до інших людей. У Радянському Союзі від широких мас приховували інформацію про авіакатастрофи, повені та, зрозуміло, про поширення хвороб (наприклад, про наслідки Чорнобильської катастрофи), тому чуткам вірили більше, ніж офіційним повідомленням. Чи покращилася ситуація після розпаду СРСР? На жаль, можливо, навіть посилилася. Економіка більшості пострадянських країн постраждала від розриву економічних зв'язків і невдалої моделі приватизації. Рівень бідності зростав до 2000 року та становив на той час приблизно 50% дорослого населення України, зменшення його почалося лише у 2001–2002 роках. Падіння рівня життя призводить до недовіри до влади. Ще один фактор, який заважає просуванню вакцинації, — нестача медіаресурсів у нинішньої влади. Більшість медіа зараз її критикують.

Утім, справа не лише у медійній кампанії. Після закінчення Другої світової війни американські соціологи, вражені успіхами гітлерівської пропаганди, активно вивчали вплив ЗМІ на погляди людей, і вже тоді з'ясували, що цей вплив не всемогутній. Після того, як у людини склалася певна думка, вона сприймає інформацію вибірково. Шукає ЗМІ, які підтверджують її думку, не довіряє тим, хто її спростовує.

Нині в Україні понад 70% населення користується інтернетом. Для багатьох телебачення давно не основний канал отримання новин. Вибираючи з величезної кількості джерел інформації, найпростіше зупинитися на тих, чиї повідомлення відповідають думці, що вже склалася. Крім того, алгоритми соціальних мереж влаштовані так, щоб показувати вам те, що може сподобатися. Дописи, які ви подивилися і "лайкнули" раніше, впливають на вибір дописів, які ви побачите в майбутньому. Отже, нові повідомлення й надалі підтверджуватимуть початкову точку зору. Так ви все більше переконуєтеся у своїй правоті.

Я назвав би цей процес "цементизацією" поглядів. Досить швидко людина отримує таку кількість доводів і думок інших людей, які підтверджують її думку, що потрапляє, образно кажучи, в бетонний дот, об стіни якого розбиваються будь-які факти. Навіть особистий досвід не може похитнути погляди, що склалися.

Декілька років тому економіст Володимир Гімпельсон і політолог Деніел Треймман були нагороджені премією, довівши, що сприйняття соціальної нерівності більше впливає на поведінку людини, ніж сама реальність. В опитуванні, яке ми щойно закінчили, майже половина дорослого населення України вважає, що загроза коронавірусу перебільшена, хоча за місяць від ковіду гине більше людей, ніж загинуло за вісім років війни з Росією, і майже кожен має хворих і померлих знайомих.