Є "тривожні кнопки", але не скрізь: у КМДА розповіли, як охороняються школи Києва

Станом на 24 листопада 2021 року в Києві функціонувало 425 установ загальної середньої освіти комунальної форми власності та ще 145 – приватної форми власності. Про це стало відомо з відповіді Департаменту освіти та науки Київської міської державної адміністрації (КМДА) на запит Фокусу .

Крім того, у відомстві повідомили, що установи столиці забезпечені охоронно-тривожною сигналізацією "Тривожна кнопка". Втім, у якій кількості шкіл такі сигналізації, в департаменті не уточнили.

Департамент муніципальної охорони КМДА у відповідь на запит Фокусу повідомив, що КП "Муніципальна охорона" займається адресною охороною об'єктів комунальної власності. Перелік таких об'єктів затверджено розпорядженнями міської державної адміністрації №384 від 5 березня 2019 року та №2159 від 13 жовтня 2021 року.

Станом на кінець листопада по Києву до такого переліку внесено 334 об'єкти, з яких 263 — заклади освіти. У департаменті запевняють, що співробітники КП "Муніципальна охорона" цілодобово спостерігають за станом тривожної сигналізації у 238 освітніх закладах міста, "надсилають групи швидкого реагування та надають послуги з обслуговування систем охоронної та тривожної сигналізації". З цих установ 104 є школами, ліцеями та гімназіями.

Крім того, розповіли в департаменті, КП "Муніципальна охорона" займається облаштуванням пультової охорони ще у 25 установах Дарницького району Києва. У 2022 році до переліку об'єктів планують додати низку освітніх закладів Деснянського району столиці.

Експертка з питань безпеки дітей Олена Лізвінська в коментарі Фокусу каже, що наявність "тривожних кнопок" в освітніх закладах — це надзвичайно важливий елемент для забезпечення безпеки учнів, педагогів і персоналу.

"Якщо до школи заходить озброєна людина, то люди похилого віку, які, як правило, сидять на вахті, починають переживати, у них відбувається викид адреналіну. Вони змушені згадати номер телефону та пояснити поліції, що відбувається, щоб диспетчер міг адекватно відреагувати. Замість захисту дітей їм потрібно витрачати час на те, щоб зв'язатися з правоохоронцями", — розмірковує експертка.

Якщо в освітньому закладі є "тривожна кнопка", вахтер може її швидко натиснути та відразу почати допомагати учням.

"Утім, треба розуміти, що "тривожна кнопка" — це не панацея. Це лише ще одна додаткова можливість, щоб відповідні люди могли вчасно відреагувати та розуміли, що відбувається наразі в установі", — каже експертка.

Лізвінська вважає, що для того, щоб школи стали безпечнішим місцем, у них потрібно боротися з булінгом і проводити тренінги щодо правил поведінки в разі надзвичайних ситуацій. Також вона вважає, що договори про охорону освітніх установ слід підписувати не з приватними охоронними компаніями, а зі спеціалізованими державними структурами. Утім, наголошує Лізвінська, такі документи потрібно складати за участю профільних юристів і в них мають прописуватись зобов'язання про охорону здоров'я та життя дітей, а не майна шкіл.

Експертка каже, що першочергово контролювати ситуацію щодо безпеки в школах необхідно батькам: їм варто приходити до навчальних закладів і дізнаватися, чи є там "тривожні кнопки", відеокамери й інші засоби, що допомагають забезпечувати безпеку дітей.

"Мені взагалі незрозуміло, чому батьки, віддаючи дітей до якоїсь школи, не моніторять питання безпеки, не дізнаються заздалегідь, що і як відбувається. На другому місці — безпосередньо самі вчителі та дирекція закладу. Частина представників сфери освіти розуміють, що в питанні безпеки дітей є недоліки... Але якщо щось міняти, то це ж зайва робота... Ну а в разі чого... Ну що вони робитимуть, коли станеться, тоді й щось думатимуть... Це в нас поширена практика в питаннях дітей і підлітків. Ненормальна норма нашого суспільства", — зазначає Лізвінська.

Експертка наголошує, що безпеці наступних поколінь увагу має приділяти й держава.

"Найцінніше, що має будь-яке цивілізоване суспільство, — це діти та їхнє майбутнє. У випадку, якщо відбуваються якісь проблеми в будь-якій школі, — це, як мені здається, прокол із боку державного управління. Батьки довіряють власних дітей — найцінніше, що в них є, — іншим людям, які це розуміють, але з різних причин не створюють належних умов для їхньої безпеки… Але є одна приказка: "Є бажання — знайдуться можливості, немає бажання — знайдуться причини", — розповідає Лізвінська.

Зазначимо, детальніше про те, як в Україні охороняють школи, можна прочитати в окремому матеріалі Фокусу. У ньому, крім іншого, можна дізнатися й про те, як поводитись у випадку, якщо в навчальному закладі почнуть стріляти.