Зона небезпеки. Як в Україні охороняються школи та що робити, якщо в школі почнуть стріляти

Теракти зі стріляниною в навчальних закладах відбуваються в школах світу дедалі частіше. У вересні в одній зі шкіл Полтави дівчина випустила болти з арбалета у двох вчителів. А вже в жовтні поліція затримала на Харківщині підлітка, який планував розстріл в училищі (під час обшуку в нього вдома виявили зброю з боєприпасами).

Фокус поспілкувався з профільними експертами, щоб дізнатися, наскільки українські навчальні заклади захищені від подібних нападів; чи готові школи до потенційних збройних нападів і як учням і вчителям поводитися в разі таких терактів.

Хто відповідає за безпеку дітей у школах?

Пресслужба Міністерства освіти і науки України у відповідь на запит Фокусу розповідає, що у 2020/2021 навчальному році в Україні функціонували 14 815 закладів загальної середньої освіти, з яких 14 461 були державними чи комунальними та ще 354 — приватними.

"Керівник навчального закладу є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно з законодавством", — наголошують у відомстві.

Юрист громадської організації "Батьки SOS" і адвокат Роман Бондаренко в коментарі Фокусу каже, що Закон "Про освіту" передбачає, що в школі має бути створене безпечне освітнє середовище.

Ідеться про захист від булінгу, дискримінації, насильства. Відповідальність за створення цього безпечного середовища несе директор і засновник навчального закладу, яким виступає місцева влада. Відповідальність за те, що відбувається в школі, першочергово несе директор. Відповідальність за життя та здоров'я дітей, коли ті перебувають у школі, лежить на директорі та педагогічному колективі", — каже Бондаренко.

Експерт із питань безпеки дітей Олена Лізвінська в розмові з Фокусом заявляє, що в разі збройного нападу на школу 200% відповідальності за дітей і підлітків лежить на тому дорослому, який перебуває біля них.

"Але через те, що в нас багато чого робиться "як завгодно" й "аби було", у нас момент відповідальності дуже розмитий. Є ситуація теоретична та фактична. Теоретично за дітей, підлітків, персонал у школі відповідає керівництво школи. Охорона — це не базова послуга, яка, скажімо так, "прошита" разом із наданням освіти в школі. Тобто в нас зараз освітні послуги надаються окремо, харчування в більшості випадків — окремо. І окремо йде охорона", — каже Лізвінська.

Хто охороняє дітей у школах?

Відповідно до наказу № 1205 Міносвіти від грудня 2010 року, у штаті українських шкіл є сторожі.

"Штатна одиниця сторожа запроваджується для забезпечення охорони приміщень і споруд загальноосвітніх навчальних закладів, де немає можливості передати охорону приміщення на пульт позавідомчої охорони", — розповідають у пресслужбі Міносвіти Фокусу.

Також у відомстві наголошують, що в умовах бойових дій на сході країни стали актуальними питання проведення інформаційних кампаній щодо захисту дітей і посилення охорони освітніх закладів. У зв'язку з цим міністерство ще в травні 2018 року надіслало листи органам управління освітою та керівникам закладів, у яких, серед іншого, рекомендувало "посилити охорону навчальних закладів, особливо в регіонах з підвищеним ризиком екстремістських і терористичних проявів, у тому числі за сприяння батьків, громадськості, волонтерів" і "встановити контроль за недопущенням внесення до приміщень навчальних закладів вибухонебезпечних та інших предметів, які можуть становити загрозу здоров'ю та життям дітей і працівників".

Утім, профільні експерти кажуть Фокусу, що на сьогодні ситуація з безпекою й охороною шкіл є далеко не ідеальною. Так, юрист організації "Батьки SOS" Роман Бондаренко наголошує, що ці питання в Україні перебувають "на примітивному рівні".

"Я вже багато раз говорив, що дітей у школах не охороняють. Ніхто. Тому що охорона фізичної особи — це зовсім інша вимога до безпеки, скажімо так. У школах охороняють комунальне майно та стежать за громадським порядком. Максимум — це щоб у школу не заходили треті особи. Як правило, роль охоронця на вході виконує якийсь пенсіонер, який у школі вважається прибирачем чи сторожем", — розповідає Роман Бондаренко Фокусу.

Схожої думки дотримується експертка з питань безпеки дітей Олена Лізвінська.

"У нас замість адекватної охорони в школах сидить бабуся чи дідусь похилого віку, у яких у кращому разі, крім тривожної кнопки для виклику поліції, взагалі нічого немає. Журналісти нещодавно проводили експеримент — і з трьох шкіл Києва їм вдалося вільно потрапити до двох. І це було вже під час пандемії, коли в навчальних закладах посилили заходи безпеки, природно, журналісти тільки проводили експеримент, вони ніякої небезпеки не становили, але можуть бути якісь неадекватні люди, які можуть поводитися як завгодно стосовно дітей чи персоналу. Складно говорити, що в школах опрацьовано момент охорони та безпеки", — розмірковує Лізвінська в розмові з Фокусом.

У деяких містах створено комунальні "муніципальні охорони", співробітники яких перебувають на постах у школах.

"Ну, принаймні, тут є позитив у тому, що існують спеціалізовані організації, у яких працюють люди зі спеціальними навичками та досвідом. Тобто ті, хто може відповідно реагувати в надзвичайних ситуаціях. Але це скоріше виняток, бо це потребує додаткового фінансування. У нас через відсутність цільового фінансування забезпечення охорони шкіл це зазвичай відбувається за рахунок осіб, які перебувають у штатному розкладі самих шкіл", — розповідає Бондаренко.

Нерідко школам охоронні послуги надають спеціалізовані приватні компанії. Утім, найчастіше відповідні договори укладаються представниками батьківських комітетів, які не мають жодного стосунку до цих навчальних закладів і освітнього процесу.

"Батьківські комітети укладають якісь договори, які не мають жодної юридичної сили. Це фіктивні договори, тому що батьківські комітети не мають жодного юридичного статусу. Договір із охоронною структурою може підписати власник чи орендар будівлі. Власниками шкіл виступають територіальні громади в особі органів влади, управлінь освіти місцевих рад. Начальнику такого управління можуть делегувати повноваження підписувати подібні документи. Для укладання договору з приватною організацією слід провести тендер, конкурс на найкращі умови й обрати цю організацію", — розмірковує Бондаренко.

Укладаючи такий договір, батьки фактично погоджуються платити за охорону комунального майна, яке їм не належать. І, за словами Бондаренка, за подібні послуги приватні компанії можуть утратити ліцензію.

"Бо при укладанні договору про охоронну діяльність чітко передбачено, що власник має надати документи, що підтверджують його право власності. І якщо договір укладається з батьківським комітетом, то тоді питання виникають до охоронної компанії", — розмірковує юрист.

Експертка з питань безпеки Олена Лізвінська в коментарі Фокусу також каже, що договори з охоронними компаніями мають підписувати не активні батьки, а представники самих навчальних закладів. Утім, зазначає вона, навіть у такому разі документ має бути ретельно підготовлений, оскільки нерідко в них зазначається, що послуги надаються з охорони майна, а не життя та здоров'я дітей.

"Відбувається це через те, що в разі виникнення якоїсь несприятливої ситуації мають наступати якісь наслідки: хтось недопрацював, хтось недодивився й так далі. І в цьому випадку охоронна компанія буде відповідальною. Чи буде вона де-факто залучатися до відповідальності — це вже інше питання. Але в договорах дуже часто не прописують наслідки в разі вогнепальних чи ножових поранень, загибелі тощо", — зазначає Лізвінська.

Про те, що договори зі спеціалізованими приватними компаніями часто не передбачають безпосередньо охорони дітей, говорить і Роман Бондаренко.

Це те, що має опосередкований стосунок до охорони дітей. Можна сказати, що наші діти в школах не захищені", – міркує юрист.

Крім того, наголошує Лізвінська, навіть у разі підписання договору не завжди є розуміння, як співробітник охоронної компанії реагуватиме на ті чи інші позаштатні ситуації.

"Чи навчений якимось прийомам фізичної протидії неадекватним підліткам чи дорослим людям? Чи реагуватиме, якщо на територію школи спробує напасти озброєна людина? А якщо їх буде кілька? Є дуже багато питань до цих договорів", — вважає Лізвінська.

У тих випадках, коли послуги приватних охоронних компаній оплачуються за рахунок місцевих бюджетів, договори підписуються, як правило, без участі батьків.

"Прочитав цей договір директор, прочитав керівник цієї охоронної організації, вони між собою домовилися про щось, і все. Батьки договорів у вічі не бачать, а якщо хтось почне докопуватися, починають говорити: "Матуся, ви тривожна", — каже експерт, відзначаючи, що в занепокоєнні за життя своєї дитини немає нічого дивного.

Як швидко приїде поліція в разі теракту в школі?

Управління ювенальної превенції Національної поліції у відповідь на запит Фокусу пояснює, що відповідно до отриманої інформації про вид і тяжкість правопорушення заяви поділяються на чотири категорії:

• "Альфа" — які несуть високий ступінь загрози цивільним і поліцейським;
• "Бета" — вимагають негайного оперативного реагування;
• "Гама" — які відпрацьовуються у звичайному режимі;
• "Дельта" — не потребують оперативного реагування.

Рекомендований час прибуття поліції на місце інциденту з моменту отримання наряду складає:

• до 7 хвилин у межах міста під час перебування в зоні оперативного реагування;
• до 10 хвилин у межах міста під час перебування в іншій (сусідній) зоні обслуговування;
• до 20 хвилин у сільській місцевості під час перебування в зоні оперативного реагування;
• до 40 хвилин у сільській місцевості, якщо залучено наряд із іншої ділянки.

Хто має відповідати за інструкції в разі терактів у школах?

Олена Лізвінська в коментарі Фокусу каже, що загроза терактів в українських навчальних закладах — особливо з огляду на наявність у країні понад пів мільйона одиниць безконтрольної зброї "на руках" і активні бойові дії на сході країни — справді існує. Утім, експертка зазначає, що уніфікованих правил поведінки для таких випадків у нашій країні не зустрічала.

"Я припускаю, що в нас є інструкції на цей випадок, але у вільному доступі цієї інформації не зустрічала. Це має бути не лише відпрацьовано, а й системно затверджено в нашій країні. Не треба чекати, поки станеться трагедія, а вже потім щось робити", — вважає Лізвінська.

Експертка припускає, що такі інструкції широко не обговорюються на національному рівні, оскільки в Україні не було прецедентів таких терактів.

"У нас не було Беслана, не було захоплення заручників терористами в школах. Проте слід усвідомити, що така загроза справді існує. І приклади інших країн — це привід подбати про це заздалегідь у нашій країні. Хто цим має займатися? Це можуть бути спеціальні служби, які протидіють терористичній загрозі. Також це може бути Міністерство внутрішніх справ. Щоб шкільні офіцери поліції приходили та ознайомлювали дітей із цими питаннями", — розмірковує Лізвінська.

Проте, зазначає експертка, такі освітні заходи мають відбуватися централізовано та відповідно до методичних рекомендацій, які розроблені фахівцями.

Як поводитися в разі збройного нападу на школу?

Олена Лізвінська наголошує, що універсального алгоритму поведінки в разі теракту в навчальному закладі немає, оскільки ситуація й умови щоразу відрізняються.

"Важливо пам'ятати, що в кожній ситуації алгоритм дій залежатиме від обставин. Якщо це людина з автоматом, то вона не витрачатиме час на виламування дверей, щоб потрапити до певного класу. Вона розуміє, що має 5-10 хвилин до прибуття відповідних служб. Інша ситуація — коли дівчина нещодавно прийшла з арбалетом до школи. Вона ж цілеспрямовано хотіла помститися вчителям. Діти як такі не були під загрозою", — каже експертка та пропонує наступний

Комплекс базових дій, які необхідно знати та виконувати дітям у разі теракту

Крок 1. Якщо є доступний шлях евакуації — спробувати залишити будівлю, де почалася стрілянина якнайшвидше.

Обов'язково:

1. Продумати орієнтовний шлях для евакуації.
2. Залишити особисті речі в приміщенні.
3. Заспокоїти та допомогти евакуюватися тим, кому потрібна допомога.
4. Не дозволяти йти туди, де може бути активний стрілець.
5. Зателефонувати до поліції, служби порятунку, коли опинитеся в безпеці.

Крок 2. Якщо евакуація з будівлі неможлива, необхідно знайти місце, де можна сховатися та де стрілок навряд чи вас знайде швидко.

Потенційне укриття:

• перебуває поза увагою стрілка;
• забезпечує захист, якщо стрілятимуть у ваш бік (наприклад, кабінет із закритими та замкненими дверима).

Щоб не допустити стрілка до приміщення, необхідно:

• закрити двері;
• додатково зміцнити, забарикадувати вхідні двері столами, стільцями;
• заблокувати двері важкими меблями.

Крок 3. Сховатися за великими предметами (наприклад, за столами чи шафами).

Після цього необхідно:

1. Вимкнути всі джерела шуму (гаджети, радіо, телевізор).
2. Припинити розмови.
3. Поводитися тихо.
4. Якщо це можливо і ви в безпеці — зателефонуйте до поліції й екстрених служб, щоб попередити про те, що відбувається.

Як покращити ситуацію з безпекою й охороною в школі?

Юрист громадської організації "Батьки SOS" і адвокат Роман Бондаренко розповідає, що до кожної школи в США обов'язково прикріплюється черговий офіцер поліції, який спостерігає за правопорядком у навчальних закладах.

"Він ходить школою, дивиться, вітається. Охорона в українських школах також може забезпечуватись поліцією. У кожну школу навряд чи можна посадити поліцейського. Але принаймні можна було б зробити якесь чергування, щоб приходив поліцейський і був пів дня в школі. Підготовлений терорист зайде куди завгодно. Але якихось потенційних месників, які бажають помститися школі, напевно, буде стримувати те, що там є озброєний поліцейський", — розмірковує Бондаренко.

Враховуючи, що в Україні працює майже 150 тисяч поліцейських, а шкіл по країні лише близько 15 тисяч, то резонно припустити, що до кожної з освітніх установ можна було б відправляти на чергування правоохоронця. У відповіді на запит Фокусу Управління ювенальної превенції Нацполіції також повідомило, що поліцейські на договірних підставах можуть забезпечувати охорону фізичних осіб і об'єктів комунальної власності.

Утім, наголошує Бондаренко,

"Якщо людина зі зброєю зайде до школи, то вона зробить те, що запланувала. Тому що це терористичний акт. Атакують і посольства та держустанови, які набагато захищеніші. І все одно ці акти досягають успіху", — каже Бондаренко.

Експертка з питань безпеки дітей Олена Лізвінська вважає, що комунальні та державні школи необхідно облаштувати якіснішими системами охорони, у тому числі металодетекторами, тривожними кнопками для виклику відповідних служб і адекватним відеоспостереженням.

"Подібні системи ж є в низці державних установ, у різних компаніях, на телеканалах. Охорона перевіряє посвідчення особи, просто так сторонню людину туди не пустять взагалі", — розмірковує Лізвінська.

Експертка припускає, що облаштування шкіл по країні подібними системами можливе, якщо буде впроваджено відповідну державну програму або з ініціативи окремих міст і територіальних громад.

Юрист Роман Бондаренко в коментарі Фокусу каже, що система захисту дітей у школах із металодетекторами та камерами — це дуже дороге задоволення.

"Металодетектори – це взагалі за межею фантастики. Питання у фінансуванні. Усі школи можна обладнати металодетекторами. Але тоді це має бути загальнодержавна програма. Якесь спільне фінансування, коли, наприклад, половину коштів на металодетектори виділяє держава, половину — місцева влада. Але школи бувають різні: великі, маленькі, міські, сільські. Важко це підвести під спільний знаменник. Але для цього діти для держави мають стати пріоритетом", — наголошує Бондаренко.

За словами юриста, тема безпеки в школах в Україні порушується, як правило, на початку навчального року, коли з батьків починають збирати гроші на оплату послуг приватних охоронних компаній або після чергового випадку збройного нападу на освітній заклад.

"Але це хвилями йде. Цілеспрямованої діяльності, каталізатора, який просував би цю тему, я не бачу. Марина Порошенко займалася інклюзією в школах. Олена Зеленська має тему — харчування в школах. Можливо, буде якась дружина президента, яка обере темою створення безпечних умов і найкращих систем охорони в навчальних закладах", — розмірковує Бондаренко.