Новий рік пандемії. Як українська медицина боролася з COVID-19 у 2021 році

Сумнівний початок: провал вакцинації

За рік Україна кілька разів опинилася на третьому місці за кількістю смертей від коронавірусу в Європі. До кінця 2021 року країна в цьому рейтингу опустилася на 15-е місце. За даними РНБО, з початку епідемії в Україні захворіли понад 3,5 млн осіб, з яких померло понад 92 тис. Але за даними математичних моделей "Прогнозу розвитку епідемії COVID-19 в Україні" ("Прогноз РГ-56"), підготовленого українськими вченими й опублікованим наприкінці листопада, загальна смертність у країні за весь період пандемії від причин, пов'язаних із зараженням COVID-19, повинна перевищувати офіційні дані в 2,15 рази.

Медики так само вважають, що головна зброя в боротьбі з вірусом — вакцинація. В Україні вона розпочалася 24 лютого з прибуття перших 500 тис. доз вакцини Covishield (локальна індійська назва вакцини AstraZeneca), але вже на старті в українців виникла недовіра і до препарату, і до МОЗ. Їм так і не повідомили, скільки коштує вакцина. Посередник, компанія Crown Agents, на яку міністерство поклало обов'язок забезпечити постачання, засекретив фінансові дані контрактів.

Початкові темпи вакцинації були повільні: менше ніж 200 тис. осіб у перший місяць кампанії. З появою в Україні інших вакцин — Pfizer, CoronaVac, Moderna — люди почали охочіше записуватися на щеплення і вже до 1 липня вакцинувалися понад 1,7 млн людей. На сьогодні повністю отримали вакцину майже 12,8 млн українців, або майже 30,8% населення. Це один із найнижчих показників у світі.

Темпи вакцинації прискорилися лише в останні місяці, коли більшість регіонів країни перевели в "червону зону", де заборонено відвідування громадських місць без наявності COVID-сертифікатів або ПЛР-тестів. Натомість почали обурюватися "антиприщепники", які робили гучні заяви про порушення їхніх конституційних прав.

На думку Віктора Сердюка, президента Всеукраїнської ради захисту прав пацієнтів, ці виступи порушили дискусійне питання, важливе як для України, так і для багатьох інших країн.

"Усі принципи та правила протиепідеміологічних заходів, які доопрацьовувалися після епідемії іспанського грипу [вона тривала з 1918 по 1920 рік], не особливо передбачали дотримання прав людини, їх почали широко демонструвати після 1960-х років. І тепер на одній чаші терезів права людини, а на іншій — правила боротьби з пандемією, де фрагментарно декларується лише одне з численних прав: на життя і здоров'я. Це ключовий момент, що змінює фундамент цивілізації. Що переважить? Чи всіх прав людини потрібно дотримуватися? Це питання, на яке немає відповіді", — каже Віктор Сердюк.

Він наводить як приклад пандемію 1968 року, коли гонконгський грип викликав третю в XX столітті пандемію і забрав до чотирьох мільйонів життів за три роки. Більш масштабних людських втрат вдалося уникнути завдяки тому, що за чотири місяці після початку епідемії розробили вакцину. За словами Сердюка, тоді питання про те, чи потрібно вводити всесвітні протиепідеміологічні заходи, навіть не порушувалося, їх запроваджували, тому що в пріоритеті було життя людей.

"Те, де зараз перебуває Україна, не пандемічна яма, а світоглядна. Якщо відкинути права людини, залишити лише право на здоров'я, колективно побороти коронавірус можна за кілька місяців, — упевнений він. — Так зробили в Китаї, де зараз хворіють максимум 1,5 тис. осіб і про пандемію майже забули".

Подібної думки дотримується й імунолог Борис Донський. Він вважає, що, якби ще 25 років тому людям коректно доносили інформацію про вакцини, зараз не склалася б катастрофічна ситуація, викликана недовірою до вакцинації.

"Можливо, в нас було б суспільство з більш раціональним мисленням, але ми отримали суспільство Середньовіччя, — каже Донський. — Примушувати до вакцинації нікого не варто, але це питання навіть не виникло б, якби наші люди менше слухали казки Кашпіровського і більше дослухалися до думки вчених і лікарів".

Кисневе голодування та штам "дельта"

Поява в Україні "дельта"-варіанту коронавірусу стала черговим викликом для лікарів. Пік захворюваності припав на жовтень. Заповненість ковідних ліжок швидко досягла 60%, а в окремих регіонах — 100%.

"Місця звільняються і відразу заповнюються: когось виписують, хтось помирає. Ліжка в буквальному сенсі охолонути не встигають", — так наприкінці жовтня описував Фокусу стан речей Іван Черненко, лікар-анестезіолог Роздільнянської ЦРЛ в Одеській області. За словами лікаря, гострого дефіциту кисню тоді не було, але виникали інші проблеми: "Киснева станція не витримує. Вона розрахована на 150 л за хвилину, а нам потрібно 300 л. Комбінуємо, використовуємо додаткові джерела кисню, але ми обмежені в ресурсах".

У ті дні надходили повідомлення про нестачу кисню в лікарнях Одеси, Херсонської, Сумської та Чернігівської областей. Тоді ж Віктор Ляшко, міністр охорони здоров'я, повідомив, що, порівняно з попередніми хвилями епідемії, споживання медичного кисню інфікованого "дельта"-варіантом пацієнта збільшилося у п'ять-шість разів. При цьому в МОЗ запевняли, що проблем із киснем у лікарнях немає, організовано додаткові поставки з Польщі. Але на практиці дійшло до того, що на початку листопада в Миколаєві через перебої з постачанням кисню родичі пацієнтів із COVID-19 штурмували обласну інфекційну лікарню.

Після того, що сталося, Віктор Ляшко спрямував у Миколаїв перевіряльників. Підсумок перевірки для керівництва лікарні виявився несподіваним: комісія МОЗ рекомендувала Національній службі здоров'я не продовжувати договір із лікарнею, тим самим позбавляючи її фінансування та прирікаючи на закриття під час епідемії. Причиною такого рішення є невідповідність лікарні вимогам НСЗУ, саме це зазначено в протоколі перевірки.

За словами Віктора Сердюка, такі проблеми виникають через відсутність державної програми інфекційної безпеки. "Це найбільша проблема: немає єдиного документа, який регламентував би дії лікарів і МОЗ, МВС, "Укрзалізниці", всього Кабміну та регіональної влади під час пандемії. Рішення ухвалюються ситуативно, якогось чіткого плану немає взагалі — отже, немає відповідальності". Має бути не просто держпрограма, а новий суспільний договір про взаємні правила", — каже Сердюк.

Тим часом, протягом року міністерство критикували й за інші сумнівні рішення. Наприклад, МОЗ уже двічі купувало дорогий препарат ремдесивір — ліки від коронавірусу, які не рекомендує використовувати Всесвітня організація охорони здоров'я, оскільки його ефективність не доведена.

Курс на одужання: коли Україна подолає пандемію?

У травні було опубліковано дослідження Всесвітнього центру даних із геоінформатики та сталого розвитку й Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського. Дослідники проаналізували питання вакцинації у різних державах і зробили прогноз про те, коли може завершитися пандемія COVID-19 в Україні та світі. Країни поділили на п'ять кластерів, Україна потрапила до четвертого — з високим рівнем захворюваності та повільною вакцинацією. Це означає, що, якщо темпи вакцинації залишаться такими самими, наша країна ризикує не подолати пандемію в 2022 році, а колективний імунітет отримати — лише в 2023-му.

"Ми вже фактично створили колективний імунітет, але вірус настільки непередбачуваний, що потрібно бути готовим до всього, — каже імунолог Борис Донський. — Мутації можуть виникати щороку, проте їхній ресурс обмежений. З 10 кубиків Lego можна зробити багато різних моделей, але не нескінченну кількість. У вірусу такий самий принцип, але ніхто не знає, коли в нього вичерпаються можливості для створення нових моделей — через рік чи через п'ять років".

Не береться прогнозувати, коли Україна вийде з пандемії й епідеміологиня Катерина Сояк. За її словами, все залежить від можливості появи нових варіантів вірусу та від рівня вакцинації: "Поки що наш відсоток вакцинації не дає нам захисту, відповідно, якщо буде нова хвиля захворювання, ми будемо в ній брати активну участь. Думаю, весь наступний рік ми продовжимо боротьбу з коронавірусом".

Тим часом, секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що нова хвиля епідемії обрушиться на країну в лютому 2022 року.

"Омікрон"-варіант, який починає домінувати в багатьох країнах, не омине й Україну. "Омікрон" прийде, ми від цього нікуди не втечемо, — сказав Данілов на брифінгу 14 грудня. — Він уже є на наших кордонах, у Туреччині та ближче до нас. Його не треба лякатися. Він може охоплювати більше людей, але його переносять набагато простіше та легше, ніж "дельту".