"Мы были экспериментом": на ЧАЭС была угроза повторных взрывов, — ликвидатор
Павло Білан, який брав участь у зведенні саркофага над четвертим енергоблоком, згадує, що ліквідатори намагалися закінчити якнайшвидше, оскільки всі розуміли, що якщо затягнути, то повторної аварії не уникнути.
26 квітня в Україні — день пам'яті загиблих ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції (ЧАЕС). Цього дня в Запоріжжі біля меморіального комплексу "Героям Чорнобиля" було покладено квіти. Серед присутніх були ліквідатори із Запоріжжя — Павло Білан і Анатолій Карпачов, які розповіли нові подробиці масштабної аварії на ЧАЕС. Про це пише "Суспільне Запоріжжя".
Павло Білан, який очолював групу військових будівельників, що зводили саркофаг над зруйнованим реактором, ділиться спогадами про те, як вони зіткнулися з нестачею інструктажу та ризикували своїм життям, борючись із наслідками катастрофи.
"Ми були експериментом для влади. Інструктажу майже не було. Те, що ми за лічені секунди отримували таку дозу опромінення, ніхто не говорив. Вахта була 14 діб, а я віддав 33 доби", — розповів Павло Білан.
Ліквідатор згадує, що на етапі зведення саркофага існувала ймовірність повторних вибухів.
"За цей час не було жодної відмови... Страшно було не те, що атом там, тому що це ж незрозуміло було. А страшно було, що не виконаємо вчасно, тому що всі розуміли: якщо не закрити четвертий блок... Два рази була ймовірність повторного вибуху", — розповів ліквідатор.
Анатолій Карпачов, який також брав участь у ліквідації аварії, розповідає про свій досвід і страх, а також про наслідки для здоров'я після опромінення радіацією.
"Який мій внесок? Зверху, як-то кажуть, видніше. А те, як почуваюся, то маю третю групу інвалідності — онкологія. Ось такий внесок..." — розповідає Анатолій Карпачов.
Він поділився спогадами про те, як було страшно в перші дні в зоні відчуження.
"Найстрашніше було, коли в перші дні заїжджав у зону відчуження. Жили ми в нульовій зоні, а їздили на виконання робіт у зону відчуження. Коли проїжджаєш порожні села, то дуже моторошно було на душі", — поділився він.
За словами ліквідатора, коли сталася аварія і про неї вже оголосили по телебаченню, він одразу відчув, що буде там.
"Як-то кажуть, шосте чуття. Я дружині кажу: "Я буду там". Вона не повірила. А 1 вересня 1986 року я вже був у військовій частині, брав участь у бурінні води — це одна вахта: бурили свердловини, відкачували ґрунтові води, щоб вони пішли в річку Прип'ять, а потім працював диспетчером Київського монтажного управління", — згадує Анатолій Карпачов.
Обидва ліквідатори зазначають, що ця катастрофа була випробуванням як для них, так і для країни загалом, і сподіваються, що такого не повториться на Запорізькій атомній електростанції, яку захопили російські окупанти.
"Дуже віримо, що на ЗАЕС усе буде добре. А в цій війні, переконані на 100%, що перемога буде тільки за Україною", — кажуть ліквідатори.
Нагадаємо, 26 квітня поліція оголосила підозру заступнику гендиректора "Росатома" — російському генерал-майору поліції Миколі Мулюкіну, який під час окупації Чорнобиля керував пограбуванням атомної електростанції.