Від 13-годинних іспитів до підземних міст: реалії НМТ-2026 та як українська освіта адаптується до війни
Цьогорічна вступна кампанія в Україні змістила фокус на вибір між фізичною безпекою та стратегічним ризиком. Тисячі майбутніх студентів та їхніх родин змушені ухвалювати рішення, балансуючи між бажанням вберегти дитину та прагненням дати їй якісну освіту. Лише п'ять років тому абітурієнти, обираючи університет для навчання, оцінювали рівень корупції, процвітання міста та близькість додому. Сьогодні ж їхнє головне завдання — з’ясувати, чи не постраждала територія навчального закладу від ракетного удару.
З міркувань безпеки чимало вступників тепер надають перевагу фізичній захищеності, а не оптимальному кар'єрному розвитку, що призводить до помітного скорочення кількості студентів у східних і центральних регіонах України. Щоб протидіяти цій тенденції, університети у прифронтових зонах пропонують вагомі бонуси для їх утримання.
Міністерство освіти запровадило систему регіональних коефіцієнтів — географічний множник, що застосовується безпосередньо до результатів Національного мультипредметного тесту (НМТ) абітурієнта. Встановлення коефіцієнта 1,07 у Харкові, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі та Сумах, а також 1,04 у Дніпрі, Полтаві та Чернігові дає змогу державі значно покращити конкурентне становище студентів, які подають документи ближче до лінії фронту. Наприклад, базовий показник у 150 балів залишається незмінним у Києві, але автоматично зростає до 160,5 у Харкові. Зрештою, ця система ставить студентів перед суворим вибором: шукати безпечніше середовище на заході країни або рухатися на схід чи південь, щоб скористатися цими бонусами та гарантувати собі безкоштовне навчання на бюджеті.
Хоча рішення про те, де провести наступні чотири роки, має величезне значення, першочерговою перешкодою для більшості абітурієнтів є сам процес складання НМТ. Через страх втратити можливість навчатися за державний кошт, деякі підлітки починають ретельну підготовку за два роки до іспиту. Цифровий тест складається з чотирьох одногодинних блоків, що охоплюють українську мову, історію України, математику та один предмет на вибір. Проте основна сесія тестування, яка тривала з 20 травня по 25 червня, супроводжувалася численними технічними збоями по всій країні. Окрім частих проблем із комп’ютерами, що забирали у вступників дорогоцінний час, найсерйозніша криза виникла 8 червня в Одесі та Одеській області.
Безперервні повітряні тривоги перетворили стандартний іспит на виснажливий 13-годинний марафон, який завершився лише о 22:00. Тестування, яке мало закінчитися по обіді, перетворилося на важке випробування: студенти були змушені годинами перебувати в укриттях без їжі та можливості зв'язатися з батьками через сувору заборону на використання телефонів. Обурені батьки стверджували, що Національний мультимедійний тест провалився, адже він продемонстрував не реальний рівень знань, а лише витривалість позбавлених сну та їжі підлітків, які готувалися цілий рік. Цей інцидент болісно довів, що країна досі не змогла забезпечити безперебійні умови для тестування в реаліях воєнного стану.
Оскільки централізовані екзаменаційні центри залишаються вразливими, тягар безпеки перейшов безпосередньо на самі навчальні заклади, які інвестують значні кошти відповідно до вимог безпеки. Наразі кілька провідних університетів задають тренд. Такі заклади, як Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (КПІ) та Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (ДНУ), об'єдналися з приватними технологічними компаніями для створення CLUST SPACE — високотехнологічних підземних хабів, які одночасно слугують сучасними коворкінгами та захищеними від хімічних атак бомбосховищами. Бункер КПІ, облаштований у бібліотеці, може вмістити до 500 осіб і захищати від хімічних загроз протягом 72 годин, тоді як простір ДНУ площею 550 квадратних метрів оснащений звукоізольованими скляними кімнатами, кафетеріями та капсулами для сну.
Ближче до лінії фронту університети будують справжні "підземні міста", щоб не витрачати час на переходи між аудиторіями та підвалами протягом усього дня. У Полтавській області Кременчуцький національний університет (КрНУ) та Полтавський національний педагогічний університет (ПНПУ) успішно перетворили всі свої укриття на повноцінні лекційні зали. Водночас Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (ХНУ) залишається лідером, створивши масштабний підземний освітній комплекс площею 3000 квадратних метрів, здатний комфортно вмістити понад 1000 людей одночасно.
Проте незалежно від цих ремонтів, найнадійнішим прихистком залишаються університети західних регіонів — зокрема на Закарпатті, в Івано-Франківську, Львові та Чернівцях. Нижча частота ворожих атак дарує місцевим студентам найрідкіснішу розкіш воєнного часу — справжнє відчуття мирного життя.