Анатоліч, MamaRika, Віталій Козловський та інші: якими були в шкільні роки українські зірки (фото)

Свято першого дзвінка завжди наповнене своїм вайбом та приємними спогадами. Це день, який обов’язково закарбується у памʼяті, адже шкільні роки, це найбільш безтурботний період, спогади з якого гріють душу. З нагоди 1 вересня спеціально для Фокуса представники українського шоу-бізнесу поділилися своїми шкільними фото та розповіли свої спогади про цей день.

Віталій Козловський

Співак Віталій Козловський розповів, що закінчив спеціалізовану школу №69 у Львові. Завжди був активним організатором шкільних свят, за що був улюбленцем вчителів, вони готові були закрити очі на іноді невивчені уроки.

"Не можу сказати, що любив вчитися. Але зараз, спілкуючись по службі зі стількома людьми, розумію, наскільки важлива освіта і базові знання", — зізнався артист.

Анатолій Анатоліч

Телеведучий Анатолій Анатоліч пригадав, як щороку на 1 вересня разом з мамою збирав польові квіти для вчительки, адже у них не було коштів, щоб придбати їх в магазинів.

"Мої спогади про перше вересня повʼязані з шерстяною формою, в якій мені було ну дуже спекотно. З букетом польових квітів, які ми з мамою просто зібрали в полі, бо не було коштів на букет з магазину та шкільним великим стадіоном, який був вкритий щебінкою. І щасливий я. Це була Криворіжська 72-а школа на колишній площі Артема, в якій пройшли наступні пʼять років мого шкільного життя", — розповів Анатоліч.

Альона Омаргалієва

Співачка Альона Омаргалієва пригадала, як у цей день батьки завжди водили її з сестрою у парк з нагоди святкування.

"У мене дуже теплі спогади про школу, особливо початкову. Памʼятаю, що для нас з сестрою 1 вересня завжди було великим святом. У цей день ми з батьками ходили у парк в Черкасах, їли морозиво і разом проводжали літо", — розповіла співачка.

SOWA

Співачка SOWA пригадала романтику підготовки до школи, як завжди в очікуванні готувалася до першого тижня в школі і купувала в магазинах всю необхідну канцелярію.

"Перше вересня завжди супроводжувало відчуття, що цієї осені все буде наче вперше! Наче з чистого листа. Я обожнювала готуватись до школи: писати довгі списки різноманітної канцелярії, яка б заохочувала мене вчитися старанніше, а згодом ходити магазинами та купувати її. Це свято асоціюються з тим самим ранком, коли за моїм вікном на весь район звучить всім знайома мелодія дзвоника. З вишиванками та букетами квітів, які ти з самого ранку купуєш для вчителів. Ти знову зустрічаєшся своїх однокласників на лінійці, а згодом першому урочистому уроці. Відкриваєш свій новий щоденник, та заповнює перший тиждень навчання, а там ще купа білих не заповнених листків, які ще чекають на тебе попереду", — поділилася співачка.

Dima PROKOPOV

Співак Dima PROKOPOV пригадує, що на 1 вересня завжди був на сцені, адже йому випала честь бути ведучим.

"Завжди пам'ятаю період за два тижні до першого вересня. Ми їхали, купували все до школи: спортивний костюм, рюкзак, зошити і канцелярію. Але саме 1 вересня для мене асоціюється завжди зі сценою, тому що я, починаючи з п'ятого класу, був ведучим і з директором школи вів лінійку. Я завжди ретельно вивчав сценарій, готувався, і саме моїм голосом в школі розпочиналась святкова лінійка. І, звичайно, зараз ці моменти згадуються з такою ностальгією, тому що це був безтурботний період. Тому, коли я спілкуюся з дітками і вони кажуть, що не хочуть вчитись, не хочуть йти в школу, я кажу їм: "Цінуйте ці моменти, тому що потім будете сльозами згадувати своє дитинство". І це дуже цінні моменти. Мені зараз шкода, що дітки вимушені переривати уроки через тривоги, що дітки навчаються під час війни. Тому дуже хочеться, щоб кожна дитина відчувала справжнє справжнє свято 1 вересня", — зазначив співак.

MamaRika

Співачка MamaRika зізналася, що її свято першого дзвінка також асоціюється зі сценою, адже всі шкільні роки вона в цей день вона співала на святковій лінійці.

"1 вересня у мене завжди асоціюється з тим, як я співала на тих усіх перших дзвониках. Хтось відпочивав, а хтось пахав. От я завжди співала. Насправді в цьому була якась магія, якась своя романтика. Особливо запамʼятався перший дзвоник 11 класу, коли ми вже розуміли, що це останній рік школи. У мене був дружній клас і я просто проридала всю пісню поки співала, тому що розуміла, що це останній рік разом. Це дуже якось щемливо. В принципі школа — це час дуже крутий, безтурботний і легкий. Я зараз чим далі, тим більше повертаюсь думками у той період. Зараз ностальгія особливо відчувається, коли ти в свідомому віці і у тебе є свої діти", — розповіла співачка.

Тимофій Музичук

Сопілкам гурту "Kalush Orchestra" Тимофій Музичук пригадав яким його було шкільне життя, коли ще не було ніяких телефонів. Щоб якось розважитися, парубки вигадували, чим зайнятися.

"Оскільки я зростав у селі, то дитинство у мене було дуже яскравим. Коли ми не мали телефонів, постійно чимось себе займали, наприклад в школі на кожній перерві здебільшого відразу бігли в спортзал чи турніки, за межами школи зустрічалися з друзями, щоб зіграти в різні ігри. Ще згадується як ходив до музичної школи, з якої почалася моя карʼєра та перші виїзди на концерти та за кордон. Також приємно згадувати літні табори, де завжди знаходились нові друзі. Завжди приємно згадувати своє дитинство", — поділився спогадами Тимофій.

Марина Арістова

Інфлюєнсерка та бізнес-леді Марина Арістова зізналася, що йшла до школи з хвилюванням, адже боялася, що через прізвище з неї будуть глузувати однолітки. Однак, її страхи не виправдалися і вона зрозуміла, що школа — це друга домівка.

"1 вересня для мене завжди було днем змішаних почуттів. Це було свято, наповнене очікуванням і тривогою, радістю і страхом. Я пам’ятаю свій червоний рюкзачок, з яким пройшла всі 10 років школи. Але перший день був нелегким. Я соромилася свого прізвища – Дурицька. Хвилювалася, як мене будуть сприймати однокласники, чи будуть вони жартувати над моїм прізвищем, чи приймуть мене у свій колектив. Через це здавалося, що школа – це не те місце, куди я хотіла б повертатися кожного дня. Але згодом все змінилося. Школа стала другою домівкою, а однокласники – друзями, з якими не хотілося розлучатися", — пригадала Марина Арістова.

Саша Таб

Музикант Саша Таб зізнається, що інколи йому сняться спогади зі шкільного життя. Він пригадує, як у 8 класі плакав від розуміння, що скоро школа закінчиться і почнеться доросле життя.

"Іноді мені сниться школа, а саме шкільний хор, в якому я співав з першого по восьмий клас, як я плачу від того, що я не хочу дорослішати, що я хочу залишитись дитиною. Перше вересня – класне свято, бо не треба йти на уроки. І перше вересня завжди у нас асоціювалось з зустріччю з однокласниками після довгої розлуки, після канікул. І це було завжди весело, і що не треба йти на уроки", — поділився спогадами Олександр.

Наталі Солонік

Ведуча проєкту "Ближче до зірок" Наталі Солонік розповіла, як мріяла нести шкільний дзвінок на 1 вересня, однак її бажання так і не здійснилося.

"У молодших класах я дуже хотіла нести шкільний дзвоник — це була моя мрія, яка не здійснилась (сміється — ред.). Я завжди сиділа на першій парті навпроти вчителя, тому що була досить гучною дитиною, яка постійно крутилась і відволікалась. Але завдяки першій парті я досить добре вчилась. У 7 класі на 1 вересня я після відпочинку з батьками повернулась з досить великою шишкою на лобі і попросила своїх подруг зробити вигляд, що вони її не бачать. А вони, будучи дуже "добрими" дівчатками, спеціально почали викрикувати з проханням показати свій лоб. Неприємна історія, але думаю, що такі діти були в кожному класі", — пригадала телеведуча.

Іван Люлєнов

Актор та гуморист Іван Люлєнов зізнався, що 1 вересня він згадує, як щось дуже стресове і нецікаве.

"Треба було шукати квіти, щоб подарувати вчителю, а у нашому селі квіти не купували — просто шукали у сусідів. Якщо сусід дозволить, добре, якщо ні, то шукаєш у іншого. Вчителю пощастило, якщо у твоїх сусідів гарні квіти. Потім доводилося довго стояти з цими квітами і слухати всі вірші, які розповідали школярі. Ще гірше, якщо й самому треба було виступати. Кілька разів через спеку школярі навіть падали на землю. Загалом, це все свято мені не дуже подобалося, але сам факт закінчення літа і початку нового навчального року завжди радував. Осінь — моя улюблена пора року", — пояснив гуморист.

Ігор Целип

Співак Ігор Целип розповів, що його спогади про перше вересня завжди радісні та хвилюючі. Адже на кожне перше вересня в школі був святковий концерт, на якому він співав.

"Це було завжди особливе відчуття — стояти на сцені перед однокласниками, вчителями та батьками. У старших класах, окрім співу, я ще був ведучим, тому для мене це свято завжди було не лише хвилюючим, але й дуже відповідальним. Шкільні роки були дуже веселими, хоча нас у класі було всього п'ятеро. Ми завжди вигадували якісь квести та розваги, часто їздили на вистави до Тернополя. Після вистави ми всі разом йшли до якоїсь піцерії, і ці моменти, мабуть, запам'яталися нам більше, ніж сама вистава. Взагалі, я згадую шкільні роки з великою теплотою в серці", — заявив артист.

Оля Гончаренко

Бізнес-коуч Оля Гончаренко зізналася, що на 1 вересня завжди відчувала хвилювання.

"Ми йшли разом із сестрою-близнючкою Юлею, і я добре пам'ятаю, як ми сіли за парти вперше. Це було дуже відповідально і водночас трохи страшно. Наш перший клас був при садочку, і я чітко пригадую, як нам поставили ті маленькі парти. Коли мені дали букваря, я відкривала його не з остраху – я вже перечитала його вздовж і впоперек до цього. На той момент я вже знала всі букви і вміла рахувати. Ми з Юлею ще перед школою добре підготувалися: знали всі букви, добре рахували. Завдяки цьому ми з сестрою були відмінницями аж до четвертого класу, стали прикладом для інших учнів. Я також пам’ятаю, що мама завела нас у школу тільки на перше вересня. Всі інші дні ми ходили самі, хоча дорога була далека – кілька кілометрів. Ніхто нас не забирав, і це відразу відкрило для нас якесь доросле життя. Пам’ятаю, як мама зробила нам зачіски, нагладила бантики, і ми були в акуратних блузочках та шкільній формі. Це все давало відчуття відповідальності: дитинство майже закінчилося, і починається новий етап – школа. У класі було багато учнів, десь 35 осіб. Я відразу сіла на першу парту, бо знала, що мені треба сидіти попереду. Наша перша вчителька одразу нас полюбила і ми з Юлею, здається, стали її правою і лівою рукою. Ми допомагали їй у класі, підтягували слабших учнів, допомагали з різними завданнями, зокрема і з класною дошкою. Це все робило нас частиною шкільного життя, яке стало важливою частиною нашого дитинства", — пригадала коуч.

Віталік Дужик

Музикант Віталік Дужик зізнався, що для нього у спогадах школа — це боротьба за індивідуальність.

Ірина Адоніна

Інфлюєнсерка Ірина Адоніна пригадує, що її спогади про перший день у школі сповнені тепла, дитячих емоцій та яскравих моментів.

"Коли я вперше йшла до першого класу, вся родина дуже хвилювалася, адже я була улюбленицею в сім’ї. Перше вересня стало для нас справжнім святом: батьки раділи, що їхня донька дорослішає, одягає шкільну форму і розпочинає новий етап у житті. Повернувшись додому після першого дня в школі, я була впевнена, що вже закінчила перший клас, і здивовано запитала маму, чому всі так переживали. У моїй свідомості школа тоді виглядала справжнім святом, і я навіть не усвідомлювала, що попереду ще багато років навчання.

Сьогодні, коли згадую школу, переді мною постає період, коли я відкривала себе як творчу особистість. Я активно брала участь в організації всіх свят і сама була частиною цих подій, так само, як і зараз. Саме в школі я почала розуміти, що мені подобається, а що – ні, чим хочу займатися, а що зовсім не моє. Шкільні роки для мене асоціюються з позитивом і теплом, з тим дитинством, за яким інколи сумує кожен із нас. Я безмежно вдячна своїм батькам за підтримку і любов, завдяки яким школа назавжди залишиться для мене світлим і приємним спогадом", — поділилася інфлюенсерка.

Дарія Тіщенко

Дарія Тіщенко поділилася, що шкільні роки — одні з найнезабутніших у її житті періодів.

"Чітко пам’ятаю свій перший дзвоник, коли мене, маленьку, одинадцятикласник ніс на плечах по колу, а я з усієї сили дзвонила у дзвіночок, і вся школа дивилася на мене. У шкільні роки я займалася майже всім: танцювала, співала, навчалася на гарні оцінки, брала участь у різних конкурсах, зокрема й конкурсах краси. Моїм улюбленим предметом була біологія, і ще з дитинства, а може й з народження, я була закохана у тварин. Пам’ятаю, як у другому класі під час обіду нам давали м’ясні котлети, але я не любила м’яса, а зараз узагалі його не їм. Тоді я ховала ті котлети в кишені свого новенького салатового пальта, привезеного з Києва, і після школи годувала ними тварин. Найцікавіше те, що мама спочатку не зрозуміла, що це таке, думала, просто мокре, але пляма не висихала і важко виводилася. Коли ж вона запитала, що з кишенею, я гордо відповіла, що це котлети, і що, хоч вони мені не подобаються, я можу нагодувати ними безхатніх тварин. Для досягнення гарних результатів ЗНО у 10 класі мені довелося змінити школу, щоб підтягнути деякі предмети й вступити до медичного університету ім. О.О. Богомольця. Взагалі, навчатися я любила як у молодших, так і в старших класах. Ще у школі у нас була хореографія та латинь, яка мені знадобилася в майбутньому. У старших класах у мене з’явилося бажання постійно змінюватися — мабуть, це був бунтарський настрій, — тому я часто фарбувала волосся і трохи фанатіла від брендових речей, які батьки мені купували. Загалом, шкільні роки — це роки батьківського дому та тепла, які я завжди згадую з сумною посмішкою на обличчі, адже час назад не повернути", — розповіла Дарія.

Нікіта Кісельов

Співак та композитор Нікіта Кісельов розповів, що 1 вересня завжди було для нього особливим і дуже очікуваним святом.

"Після тривалих літніх канікул, коли всі ми розбігалися по своїх справах, цей день ставав справжньою подією, яка збирала нас усіх разом. Я завжди з нетерпінням чекав на цю зустріч, адже це був шанс знову побачити своїх шкільних друзів, з якими ми разом переживали стільки незабутніх моментів. Пам’ятаю, як ми на шкільному подвір’ї багато сміялися і трохи бешкетували, а наші вчителі та батьки намагалися навести лад, особливо серед найменших. Це була своєрідна традиція – відчувати себе знову частиною великої шкільної родини. У цей день усе виглядало яскраво: навколо були десятки різнокольорових кульок, букети квітів, урочисті лінійки, на яких ми розповідали вірші та співали пісні. Я навіть пам’ятаю, як одного разу мене обрали співати на шкільній лінійці – це був мій перший публічний виступ, і хоча я трохи хвилювався, цей момент залишився в моїй пам'яті як один із найяскравіших. Загалом, 1 вересня завжди був для мене не просто початком нового навчального року, а справжнім святом, що наповнювався теплом, радістю і надіями на нові досягнення. Цей день завжди залишав після себе лише приємні спогади, які гріють душу навіть через роки", — поділився артист.

Наталка Денисенко

Акторка Наталка Денисенко зізналася, що ще в школі почалася її акторська кар'єра, тому її спогади пов'язані з тим, що вона часто була героїнею на святкових лінійках.

"Спогади з першого вересня в мене почались ще з самого початку мого навчання, коли я тільки пішла в перший клас. Це був час моїх перших виступів на лінійках першого та останнього дзвонику. Я завжди брала участь у цих заходах, співала пісні і розказувала вірші. Моя акторська кар'єра і роль ведучої почалися саме з того часу. Я завжди любила перше вересня і останні дзвоники не через необхідність йти до школи, а через можливість виступати перед публікою. Сцена і глядачі приносили мені справжнє задоволення, тому ці дні були для мене особливими. Я раділа можливості демонструвати свої таланти і насолоджуватися цим процесом", — поділилася Наталка Денисенко.

Нагадаємо, раніше ми писали, 1 вересня – День рудих котів: 10 цікавих фактів про цих тварин.

Крім цього, Фокус писав, про церковний календар на 1 вересня 2024 року: що сьогодні не можна робити