Є не лише МіГ. Як Болгарія замінила радянські винищувачі американськими F-16

Коли на південно-східному кордоні країни утворився пролом у системі протиповітряної оборони, втрутилося НАТО, направивши ескадрилью F-15 з ВПС каліфорнійської Нацгвардії на заміну паралізованим болгарським ВПС.

Фокус переклав текст Девіда Екса, який описує проблеми болгарських ВПС і те, як ці проблеми вирішувалися.

ВПС Болгарії після розпаду радянського військового блоку

Болгарія – колишній радянський сателіт, який вступив до НАТО у 2004 році. Успадкувавши старе радянське обладнання та військову доктрину, крихітна європейська держава (з населенням лише сім мільйонів чоловік та економікою в 55 мільярдів доларів) щосили намагалася відповідати стандартам НАТО.

Болгарські ВПС докладали всіх зусиль, щоб утримувати близько 100 старих радянських літаків, включаючи дев'ять винищувачів МіГ-29, з яких лише чотири були придатні до польотів, і дюжину штурмовиків Су-25. З грошима було туго. Тренувальні та оперативні польоти проводилися рідко.

Уряд неодноразово обіцяв збільшити фінансування ВПС — і, на думку критиків, неодноразово порушував цю обіцянку. Розуміючи, що власні ВПС не можуть ефективно патрулювати повітряний простір країни, у лютому 2016 року парламент Болгарії схвалив звернення до НАТО з проханням про допомогу.

Трансатлантичний військовий альянс регулярно направляє ескадрильї винищувачів для патрулювання над Ісландією та країнами Балтії, які не мають власних винищувачів. Угода з Болгарією поширює зобов'язання НАТО щодо "повітряного патрулювання" на країну, яка насправді має свої винищувачі, але яка просто не може їх утримувати.

1 серпня 2016 року генерал-майор Румен Радев — на той час командувач ВПС Болгарії і чинний пілот МіГ-29, — подав у відставку на знак протесту, нібито обурений відсутністю підтримки. Затятий прихильник Росії Радев незабаром увійшов у політику і в листопаді 2016 року переміг на виборах, ставши наступним президентом країни.

Тим часом з квітня 2016 року ВПС США розгорнули в Європі 194 ескадрилью винищувачів, що входить до складу ВПС Нацгвардії Каліфорнії. Розгортання відбувалося в межах схеми Пентагону Theater Support Package, яка передбачає ротацію американських сил у Європі для стримування російської агресії.

194-а ескадрилья направила чотири F-15 до Ісландії для охорони повітряного простору та вісім двомоторних винищувачів до Румунії для навчання. Оскільки відставка Радева лише посилила проблеми болгарських ВПС, у серпні 2016 року НАТО звернулося за допомогою до американців. 194-а ескадрилья швидко перекинула чотири F-15, які на той час перебували в Румунії, на болгарську авіабазу в Граф-Ігнатьєво, звідки вони могли патрулювати чорноморський кордон Болгарії.

НАТО та Пентагон сприйняли поспішне перебазування з радістю. "Дуже важливо, що ми стоїмо пліч-о-пліч з нашими союзниками з НАТО, — заявив підполковник Сезар Гонсалес, командир з обслуговування літаків 194-ї ескадрильї. — Ми всією душею віддані безпеці Європи і допомагаємо Болгарії та країнам, які просять нас про допомогу".

Насправді місія F-15 у Болгарії одночасно посилила та згладила глибокі політичні розбіжності в країні… і в самому НАТО. Обрання Радева президентом збіглося з піднесенням проросійських та антинатівських лідерів по всьому альянсу. Насамперед — Дональда Трампа в Сполучених Штатах.

Каліфорнійські винищувачі повернулися до США в жовтні 2016 року. Увійшовши в епоху невизначеності після обрання Радева, Міністерство оборони Болгарії кинулося на пошуки 10 запасних двигунів вартістю 20 мільйонів доларів для літаків МіГ-29 ВПС. Явно натякаючи на Радева, міністерство заявило, що нові двигуни доводять: "пропагандистські заяви про те, що ВПС списали з рахунків", не відповідають дійсності.

Софія оголосила тендер на закупівлю нових винищувачів для заміни МІГ-29. Влітку 2019 року уряд схвалив угоду із США на суму 1,2 мільярда доларів на придбання восьми нових F-16 Block 70s, а також запчастин та додаткового обладнання. F-16 має прибути до Болгарії до кінця 2022 року. Софія повідомила, що пізніше, можливо, замовить ще вісім літаків.

Про автора

Девід Екс обіймав посаду редактора з питань оборони в National Interest. Автор графічних романів War Fix, War Is Boring та Machete Squad.

Ця стаття вперше з'явилася у квітні 2020 року та перевидається у зв'язку з інтересом читачів.