Розділи
Матеріали

Довіряй, але перевіряй. Чому Захід лякає Україну війною, яка триває вже 7 років

Ось уже не перший тиждень із західних ЗМІ долітають до нас тривожні новини про перекидання російських військ до кордонів України. Медіа показують супутникові знімки військових баз із новою російською технікою, повідомляють про таємне перекидання військ уночі із застосуванням спецвійськ. Що відбувається насправді?

Фото: Міноборони РФ. Навчання російських військових у Криму

Багато галасу наробили опубліковані виданням Politico супутникові знімки. На них ми бачимо, як РФ нарощує війська неподалік північного кордону з Україною. Приблизно за 250 кілометрів. На знімках можна розглянути розгортання бронетанкового підрозділу, танків, самохідної артилерії поблизу російського м. Єльня (Смоленська обл.).

250 км це багато чи мало? Нарощування військ відбувається біля кордону. Проте перекидання техніки на ці сотні кілометрів займе зовсім небагато часу: день чи два.

Але головне навіть не техніка, а солдати. Скільки солдатів сконцентрувала РФ біля кордонів України? Міністерство оборони України повідомило про розміщення 90 тисяч російських військовослужбовців поблизу українських кордонів та на окупованих територіях України. Президент України заокруглив цю цифру до 100 тисяч у своєму недавньому зверненні.

Цієї кількості недостатньо для великої та повномасштабної війни з Україною, але цілком достатньо для обмеженої військової операції локального рівня.

Люди, які чекають на велике вторгнення Росії, часто забувають, що війна вже йде і Росія не планує відкритої повномасштабної війни з Україною. Їй достатньо тієї обмеженої війни на сході України, яка триває вже 7 років. Ці 100 тисяч солдатів, нові танкові частини та нова техніка потрібна не для великої війни, а для готовності РФ до чергового загострення, якщо воно станеться.

Це загострення може створити сама Росія якщо знадобиться. Але це відбуватиметься за наступним сценарієм.

  1. Інформаційний шум.
  2. Розгортання нових баз техніки (якими нас лякає Захід) та великих польових шпиталів. І не за 250 км від кордону, а за 50 км і ближче. Сьогодні в епоху медіа це не залишиться непоміченим.
  3. Створення великого прецеденту для уваги. Провокація на морі, великі навчання тощо. Міграційна криза, яка зараз відбувається на кордоні Польщі та Білорусі, може виявитися таким прецедентом, якщо набуде більшого розмаху. Криза має торкатися України на національному рівні.
  4. Перекидання та мобілізація живої сили: розгортання польових військових містечок, передислокація солдатів з місць їхнього постійного розквартирування.

Саме тому уряд України та Генштаб не виявляють тривоги. Те, що відбувається на кордонах України або за сотні кілометрів від неї, це події, які ми спостерігаємо вже всі 7 років війни. Вичерпною була заява заступника голови Міністерства оборони:

"Ризик ескалації існує, оскільки ми перебуває у стані війни. Розвідка відстежує рух ворожих сил. Протягом другого півріччя 2021 року збройні сили Росії проводили цілу серію широкомасштабних командно-штабних навчань. І рух (російських військ — Ред .) цей пов'язаний з тим, що певний час озброєння та техніка зберігалися в певному місці. Тому українцям не варто хвилюватися — ситуація під контролем".

Ризик ескалації існує. При цьому великої війни в нашій країні ніхто не хоче. В іншому випадку відбувалося б таке:

  1. Збори та огляди резервів ЗСУ та ТрО. Особливо ТрО, бо треба було хоч якось прикрити білоруський напрямок. Бодай символічними частинами.
  2. Інформаційний шум. Україна країна волонтерів та вільних медіа. Це водночас і слабкість та сила України. Усі знали б і говорили б, що йдуть огляди та перевірки резерву, що ТРО перевіряє, скільки взагалі людей є в її частинах і на що вони готові.
  3. Західні партнери не писали б тривожні листи Байдену чи публікували б знімки в ЗМІ, а просто б безпосередньо передали всю необхідну інформацію Генштабу України.

Навіщо тоді США нагнітає атмосферу? Це дуже хороше питання, і воно перебуває в політичній площині. Можливо, США хоче якихось кроків з боку України. Можливо, Штати хочуть діалогу з Росією, на фоні її дрейфу у бік КНР та домовленостей щодо Північного потоку.

Потрібно не забувати ще й те, що з 18 жовтня більше немає діалогу між НАТО та ОДКБ. Тепер із усіх питань безпеки Кремль говоритиме лише з Білим домом безпосередньо. Ймовірно, стривоженість США саме з цим і пов'язана.

У які б ігри не грали великі гравці, Україна має свою армію і свою розвідку. Ця армія готова і мотивована зробити боляче Росії. Українцям треба менше озиратися на алармізм Заходу, адже в нього свої інтереси і ці інтереси точно не збігаються з інтересами України. Натомість краще довіряти своїй розвідці та своїй армії.

Зрештою, це нам треба буде воювати, помирати і вбивати. Захищати самих себе. Не стривожені конгресмени Білого дому зупинятимуть російські танки ціною свого життя, а наші бійці. Тому довіряйте своїй армії та не ведіться на вкидання західних чи російських ЗМІ.