Чому російська армія так бездарно воює

Сьогодні 21-й день повномасштабної війни між РФ та Україною. Три тижні — великий термін для оцінок, і складно не виділити — ЗС РФ воюють максимально бездарно та жахливо. Так бездарно, що це викликає сум'яття і шок як у західних, так і ізраїльських військових, і навіть деяких російських.

Перед тим, як я перейду до детального розбору помилок російського командування, важливо виокремити наступне — все, що написане нижче, нітрохи не применшує героїзму та майстерності наших захисників, бійців та співробітників ЗСУ, Нацгвардії та Нацполіції, а також хоробрих українських партизанів, які діють у тилу ворога. Вони всі — герої, котрі своєю кров'ю пишуть сьогодні історію. Попереду ще багато горя, і ворог ще не розбитий, на нас чекають ще битви та руйнування.

Тому все, що буде написано нижче, — спостереження після третього тижня, але ніяк не заява про те, що ворог розбитий і більше не небезпечний. Після цієї важливої ремарки пропоную розглянути основні помилки, а часом і відверті дурниці, які роблять окупанти.

Вторгнення відбулося без розгортання в бойові порядки

У військовому мистецтві є кілька оперативних зон: зони зосередження, зони просування, зони розгортання сил і зони бойових дій. Ви не будете переміщати свої сили у всіх цих зонах в тих самих порядках, наприклад, як у похідних. Але саме це ми й побачили в перші дні війни. Частини ЗС РФ входили в Україну, наче на параді, ніби вони не чекають на опір. Чому допустили таку відверту і злочинну (стосовно своїх солдатів) дурість — відповісти складно. Мабуть, командування отримало інформацію, що опір буде мінімальним, а частини ЗС РФ зустрінуть із квітами і як "визволителів". Інше пояснення тут важко знайти.

Частини ЗС РФ рухаються переважно магістралями та дорогами

Я пам'ятаю, як в офіцерській школі ми заучували одне з правил — на війні ніколи не рухайся магістралями та дорогами. Це полегшує виявлення твоїх сил, це полегшує удари по твоїх силах, це сковує твої оперативні можливості й багато іншого. По дорогах рухаються тільки сили логістики, коли ці дороги вже глибоко в тебе в тилу. І то не завжди — є цілі складні системи логістичного забезпечення без того, щоб залучати дороги й магістралі. Чому ЗС РФ "лінійно" катається своїми не розгорнутими силами по трасах, мені складно пояснити чимось іншим, крім низької військової підготовки та вишколом командирів, які не володіють навіть базовими знаннями військового ремесла.

Окупанти посилають свої логістичні колони без бойової охорони.

На це вказують свідоцтва про розгром величезної кількості логістичних колон. Наші бійці орудують у тилу і не дають їхньому постачанню ефективно працювати. На сьогодні задокументовано вже близько половини тисячі знищених машин постачання та забезпечення. Це з урахуванням того, що логістика ЗС РФ в принципі є ахіллесовою п'ятою і багато в чому залежить від залізничного постачання і не здатна забезпечувати підтримку частинам, що знаходяться на відстані сотні кілометрів. Тим більше на території, де населення налаштоване вороже, а частини ЗСУ не розбиті й продовжують громити тили.

Недооцінка можливостей ППО та ВПС України

Зазначу, що українські ударні БПЛА Bayraktar TB2 працюють вже всі три тижні, і лише підтверджених знищених ними цілей налічують під 50 одиниць. Може здатися, що ця цифра є невеликою, але я нагадаю, що це не просто "лінійні війська", а командні штаби, сили ППО або системи комунікації. Bayraktar TB2 в силу низької ЕПР (ефективна площа розсіювання), невеликого розміру та композитного корпусу — складна для виявлення ціль. Він здатний завдавати ударів з 7-кілометрової висоти, де є недосяжним для багатьох систем ЗРК. Байрактар виявився вкрай ефективною бойовою машиною, і чому це не рахувало російське командування, залишається тільки гадати.

ЗС РФ не створили собі ні другого ешелону, ні стратегічних резервів для розвитку наступу

150-200 тисяч сил вторгнення — це дуже мало для розгрому ЗСУ на такій великій території, як Україна. Мабуть, це всі бойові сили, які були у РФ, інакше вони не знімали б свої частини звідусіль і не вербували б сирійців. Поповнювати ці сили можна за допомогою мобілізації, але це треба було робити раніше. Сьогодні мобілізація виявиться цвяхом, забитим в і так вмираючу економіку РФ, не кажучи вже про те, що Кремль побоїться роздати своїм громадянам зброю (чим фактично є мобілізація). Знову ж таки, важко уявити собі, на що розраховували, коли вирішили вдертися такими малими силами. Хіба що на те, що ЗСУ взагалі не опиратиметься. Але чому так вважали, сказати однозначно складно. Мабуть, далася взнаки тотальна корупція та імпотенція російської розвідки.

Низька мотивація та небажання воювати

Про це говорили вже багато, але я ще раз наголошу на цьому моменті. Є величезна різниця між професійними військовими ЗСУ чи добровольцями, які за власним бажанням хочуть боротися, і дітьми-призовниками, які не мають бажання вбивати та вмирати. Крім цього, солдати ЗС РФ в Україні опинилися без належного забезпечення та умов. Голодний і замерзлий солдат — нікудишній солдат. Це абетка військового ремесла, і незрозуміло, про що думали російські воєначальники. Складається враження, що вищі чини у ЗС РФ не планували — або до кінця не вірили в можливість повномасштабної війни з Україною.

Резюмуючи. То чому ж російська армія так бездарно воює

Ізраїльський відставний генерал Ісраель Зів, який у минулому відповідав за планування операцій та роботу штабів Армії оборони Ізраїлю, прямим текстом називає командування ЗС РФ бездарними тупаками. Офіцери ізраїльської розвідки, з якими я обговорював хід російської військової операції в Україні, такої ж думки. Вони казали мені, що складається враження, що Кремль взагалі не має розвідки й війна ведеться наосліп. У ПКС немає банку цілей, а командири не розуміють, де знаходяться сили ЗСУ.

Так чи інакше, це все на руку хоробрим захисникам України, які в ці дні вже розпочали контрнаступ та відкинули сили ворога на деяких ділянках. Наприклад, під Миколаєвом, Харковом, Черніговом чи на Луганщині.

Потрібно розуміти, що час на нашому боці, кожен пережитий та виграний день посилює ЗСУ та послаблює сили загарбників. У них майже немає резервів, їхня економіка стрімко йде на дно, а дорогу і складну техніку непоправно знищують.

Ось уже цілий тиждень у ЗС РФ в Україні немає жодних успіхів на оперативному рівні. Тиждень топтання на місці — це дуже багато. Це ціла вічність з воєнної точки зору в реаліях XXI століття. Їхня армія буксує, її методично підточують і знищують наші сили. ЗСУ продовжують розвивати успіх — і я впевнений, що незабаром ініціатива остаточно перейде до наших рук.