Розділи
Матеріали

Порожні труни, обвуглені кістки й без ДНК: рідні "вагнерівців" не знають, кого ховають, — ЗМІ

Фото: Радіо Свобода | Пригожин повідомив, що втратив 20 тисяч "вагнерівців"

Майже кожна третя сім'я ліквідованих в Україні найманців ПВК "Вагнер" не впевнена у тому, кого саме поховала, пишуть журналісти. Багато родин не наважуються розкривати труну, але за їхньою вагою зазначають, що вона була "начебто порожня" або "чутно було, як по ній перекочуються кістки".

В Росії рідні завербованих до ПВК "Вагнер" і вбитих в Україні російських найманців розповідають, що не знають, кого саме поховали у могилі, оскільки отримують або запаяні труни, або обвуглені кістки, або повністю згнилі тіла, з яких експерти відмовляються брати ДНК-зразки. Про це розповідає видання "Сибирь. Реалии".

Багато родичів не наважуються розкривати труни, але за їхньою вагою зазначають, що вона була "начебто порожня" або "чутно, як по ній перекочуються кістки". Ці сумніви родичам ліквідованих в Україні найманців навіть нема з ким обговорити — додзвонитися до представників ПВК можна і лише з питань виплат, але й у цьому випадку не завжди вдається отримати "гробові" та "100 тисяч на похорон". Іноді на виплати 100 тисяч рублів родичі "вагнерівців" чекають місяцями.

"Сину, це ти? У труні лежав шматочок обвугленого тіла"

Мати "вагнерівця" Максима Просвіркіна з Чити, який загинув в Україні, Євгенія Просвіркіна не знає, кого поховала — сина, чи іншу людину. Тіло було обвуглене і упізнати його вона не змогла, а у ДНК-експертизі їй відмовили, повідомивши, що її немає з чого робити.

"Останки мого сина привезли 20 травня 2023 року до Новосибірська, впізнати було неможливо, у цинку лежала велика кістка чорного кольору, сказали термічний снаряд. У свідоцтві про смерть вказано загинув 24 березня 2023 року, а 20 травня 2023-го складено відповідний запис акту, місце смерті м. Артемівськ. Не вірю, що це мій син, ДНК-експертизу не було з чого взяти", — розповіла Євгенія Просвіркіна.

За словами жінки, її син Максим сидів у читинській колонії за крадіжку. Звідти 29 листопада пішов на війну. Жінка говорить, що відмовляла сина.

"Його, мабуть, пригнічував закритий простір, хотів на волю будь-яким шляхом. Ну, ось і отримав свободу. Дзвонив мені тричі звідти [з України]. А 30 травня мені зателефонували з Новосибірська і сказали, що він загинув: "У якій формі одягу ви його хочете поховати?" Я кажу: "Я його ще не бачила, давайте за обставинами. Як приїду, так і скажу" — "Впізнаватимете тіло?" — "Так, буду" — "Приїжджайте 31 травня о 15:30 до новосибірського крематорію", — розповідає жінка.

Вона говорить, що поїхали з подругою до крематорію, там їх ще раз перепитали, чи будуть вони упізнавати тіло і повідомили, що там особливо немає що упізнавати, бо був "термобаричний снаряд", а потім провели до зали з труною.

"Прийшли ми в цю кімнатку, де розпізнання відбувалося: труна вже була відкрита, при нас її ніхто не відкривав. Цей саван, яким накривають, також був уже відкритий. У ній лежав шматочок обвугленого тіла. Точніше, людину це взагалі навіть не нагадувало. Я: "Сина, сина, це ти?!". Потім Оля давай кричати, що то не він. Я теж, як прийшла до тями: "Оля, це ж не його ніс" — "Та який це ніс?! Це кісточка невелика з хребта вийшла". Я вилетіла з крематорію, прокричала", — розповіла жінка.

Далі їй повідомили, що оскільки труну розкривали, її треба переоцинковувати і вона має сплатити за це 28 тисяч рублів на рахунок від ПВК "Вагнер" на картку приватної особи, що вона і зробила, аби швидше забрати труну з тілом і поховати.

"У свідоцтві про смерть від 20 травня написано так: "24 березня 2023 року він загинув, про що 20 травня 2023 року складено відповідну дату акту номер 3016. Місце смерті: Донецька народна республіка, місто Артемівськ". Але на труні чомусь стояла дата 17.05. Оля (подруга) спитала: "Це що за дата?". Співробітник крематорію каже, що це формальна дата його перевезення сюди. "Але у свідоцтві про смерть написано, що його виявили нібито 20 травня! А ви його 17 травня вже привезли? І лише 20 травня свідоцтво про смерть видали?" Ви мені телефоном 30 травня сказали: "Він у нас уже три дні тут". Значить, його 27 травня привезли?! Я взагалі нічого зрозуміти не можу. Невідомо, по-перше, кого я поховала. Останки якоїсь людини", — переповіла жінка розмову з чоловіком.

Євгенія після відвідин крематорію намагалася зробити експертизу.

"Одразу сказала: "Я робитиму ДНК-експертизу". Мені пояснили: "ДНК-експертизу можна зробити тільки з кореня волосся з голови або з пахвової зони, з пахвинної. Голови там взагалі не було. Або ще нігті можна [віддати на тест ДНК], або зуби без карієсу, або кров. Я тоді привезла його до Чити і запитала друга Максима, який працює в МВС, сказав, що спеціально запитував – відповіли, що тіло після термобаричного снаряду ніхто не бере на експертизу", — розповіла матір "вагнерівця".

ДНК не було і розтину теж. Труна була закрита, запаяна і без віконця

Кожна третя дружина, чи матір загиблого "вагнерівця" розповідає про обвуглене тіло, порожню труну або відмову робити ДНК-тест. Жінки говорять, що не знають, кого саме поховали.

"У нас теж саме, тільки свідчення і залишилося від сина. "Обгорання тіла термобаричним снарядом" і труна порожня. ДНК не було і розтину теж. Труна була закрита, запаяна і без віконця. Сказали, що розкривати "не слід" — мовляв, там усередині "фрагмент тіла" і вже йшов запах, коли запаювали", — розповідає родичка бійця ПВК "Вагнер" Олена Тихановська.

"Вам прийшов обвуглений шматок тіла? І нам теж. І незрозуміло, кого ми поховали. Начебто сказали, що по наколці визначили, що наш". А як? Ми ніяку наколку ніде знайти не могли! Чорний шматок ніби вугілля обгорілого, а від людини там нічого немає!". Зараз буквально мені жінка писала: мовляв, я не мати, я тітка, але от труну "племінника" відкрили, а там лежав обвуглений шматок вугілля", — розповідає ще одна жінка.

Ще одна росіянка, у якої син загинув у ПВК розповіла, що тіло, яке їм доправили, зовсім не схоже було на тіло її сина.

"Це не він, це взагалі не його привезли У нашого брови були широкі, у цього брови вузькі. Звісно, ніг немає, нічого немає, все розпливлося, 20 днів десь пролежав. Я теж сказала, що це не мій син!", — розповіла жінка.

Інша росіянка повідомила, що теж не впевнена, що поховала саме свого сина і висловила надію, що він живий і повернеться.

"Я його поховала за його зарплату, я ж його гроші не витрачала, я йому берегла. Чи сина поховала, не знаю. У нас стільки було перешкод із цим похороном: і прізвище на пам'ятнику неправильно написали, з помилкою вибили на граніті, і фотографію на пам'ятник довго не брали. Начебто не хотів, щоб ховали – чи це я всюди шукаю знаки? Ще вірю, що він живий, усім розсилаю його фотографію, раптом дізнаються. Прізвище, ім'я, по-батькові пишу, раптом не впізнають по фотографії – кажуть же, що на війні швидко старіють", — розповіла мати "вагнерівця".

Нагадаємо, що 6 червня президент України Володимир Зеленський назвав втрати "вагнерівців" у Бахмуті. За його словами, ЗСУ у Бахмуті Донецької області ліквідували 21 тисячу "вагнерівців". Ще понад 60 тисяч російських окупантів було поранено.

25 травня очільник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявив, що втратив 10 000 в'язнів і 10 000 кадрових "вагнерівців". На думку ексватажка проросійських бойовиків Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, ці втрати в 1,5 рази вищі.