Оборонний потенціал Японії: забагато? Якраз? Чи, як і раніше, недостатньо?

Сполучені Штати та їхні союзники не можуть діяти за звичними шаблонами у сфері безпеки. Звичні дії не приведуть до успіху. Ми з колегами з RAND опублікували ці висновки у книзі Inflection Point, у якій попереджали, що в сучасному динамічному безпековому середовищі, коли можливості супротивників США змінюються, а характер воєнних дій стрімко еволюціонує, політики наражають на ризик безпеку країни, якщо не зможуть зрозуміти і краще підготуватися до майбутніх викликів.

Фокус переклав статтю Джеффрі Хорнунга про бойовий потенціал Сил самооборони Японії.

Однією з країн, що брали участь у нашому дослідженні, була Японія — дедалі важливіший союзник США. Як і Сполученим Штатам, Японії необхідно критично переглянути свою оборонну стратегію, потенціал і позиції, інакше вона ризикує зіштовхнутися із серйозними загрозами в майбутньому. Японський уряд уже перебуває в процесі цієї критичної переоцінки. У грудні 2022 р. адміністрація Кісіди Фуміо випустила три знакові стратегічні документи: Стратегію національної безпеки, Стратегію національної оборони і План нарощування оборонного потенціалу. Разом вони передбачають зміни в Японії та її політиці в галузі безпеки. Одним із найважливіших чинників стала заява про те, що за п'ять років Токіо збільшить витрати на оборону майже на 60%.

У січні ми з Крістофером Джонстоном написали в статті для War on the Rocks, що ці зміни дуже суттєві, але для успіху необхідно чітко визначити пріоритети у використанні цих ресурсів. Після того як у серпні буде опубліковано запит на оборонний бюджет Японії на другий рік, аналітики зможуть проаналізувати зусилля Японії, щоб зрозуміти, чи на правильному вона шляху. Я вважаю, що Японія іде шляхом поступу, однак у ключових царинах, де необхідно докласти більше зусиль або спрямувати їх в інше русло, можливі проблеми.

Оборонні пріоритети

Бюджетний запит на серпень (поки що опублікований тільки японською мовою) планує другий рік оборонних зусиль Японії, позначених у грудні. Витрати, закладені в бюджет цього року, склали 6,6 трлн єн (приблизно 50 млрд доларів США, що на 27,4% більше, ніж у попередньому році), і це серйозний крок в усуненні деяких ключових уразливостей і прогалин в оборонній структурі Японії. Як і поточний бюджет цього року, запит на оборонний бюджет на наступний рік розбитий на сім основних напрямів діяльності та містить основні статті, які продовжують або розвивають поточний оборонний бюджет.

Оборонний потенціал для протистояння. Сюди входить придбання сучасних ракет Type-12, ударних ракет для японських літаків F-35A і ракет класу "повітря-земля", розробка гіперзвукових ракет і гіпершвидкісних снарядів, а також монтаж пускових установок Tomahawk на борту кораблів Морських сил самооборони для підготовки до взяття на озброєння ракет Tomahawk.

Інтегровані засоби протиповітряної та протиракетної оборони. Крім критично важливої модернізації мережі автоматичного оповіщення та управління, що отримала назву Japan Aerospace Defense Ground Environment, ця категорія охоплює продовження модернізації різних варіантів радарних установок системи фіксованої позиції Сил самооборони, спільна американо-японське розробка перехоплювача із фазою ковзання, а також будівництво двох кораблів, оснащених системою Aegis, що є розв'язанням проблеми відмови від системи Aegis Ashore у 2020 році.

Безпілотні засоби оборони. Бюджет містить конкретні статті витрат на придбання та вивчення/розробку безпілотних засобів у всіх галузях, крім наземних платформ, які були передбачені в бюджеті цього року. Сюди входять безпілотні літальні апарати, безекіпажні надводні та підводні кораблі. Відповідно до запиту, передбачається розподілити ці можливості за кількома напрямками: збір розвідданих, спостереження, розвідка, розмінування, бойове забезпечення, цілевказування і транспортування.

Міждоменні оперативні можливості. До переліку важливих ініціатив належать підвищення обізнаності про космічну сферу; придбання супутникового угруповання для поліпшення виявлення і стеження за гіперзвуковими глісадними апаратами; посилення кіберзахисту та захист інформаційних систем; придбання та/або розробка удосконалень для Сил самооборони в галузі зв'язку і радіолокаційних перешкод, електронного захисту (наприклад, модернізація літаків F-15) і розширення можливостей підтримки радіоелектронної боротьби (наприклад, придбання одного літака RC-2). Ці зусилля супроводжуються поповненням на суходолі, морі та в повітрі, зокрема, 19 бойовими машинами Type 16, 16 155-мм колісними самохідними гаубицями Type 19, трьома літаками P-1, 15 винищувачами F-35A/B, а також будівництвом двох нових багатоцільових стелс-фрегатів та одного нового корабля постачання.

Командно-контрольні та розвідувальні функції. Основним напрямком, детально описаним в окремій частині документа, є створення постійного об'єднаного штабу. Серед інших помітних нововведень — посилення функцій розвідки/аналізу та реагування на інформаційну війну, а також збільшення кількості аташе з питань оборони за кордоном.

Можливості мобільного розгортання і цивільної оборони. Основна увага приділяється вантажопідйомним можливостям, наприклад, створенню морської транспортної групи, придбанню трьох кораблів і 33 гелікоптерів, а також фінансуванню проєктів приватного сектору з нарощування морського транспортного потенціалу.

Стійкість і життєстійкість. Широкий спектр ініціатив охоплює гарантування безпеки інших типів боєприпасів, що не входять до категорії ракет для протистояння, як-от ракети класу "повітря-повітря" AIM-120 або протикорабельні ракети ASM-3A; виділення ресурсів на обслуговування техніки; розміщення командних пунктів під землею для захисту від атак із використанням електромагнітного імпульсу; зміцнення об'єктів і обслуговування складів боєприпасів.

Сильні та слабкі сторони

Загалом наміри Японії на наступний рік виглядають як хороші новини, що розвивають ініціативи, закладені в поточному оборонному бюджеті.

• По-перше, Японія інвестує в різноманітні можливості в різних галузях. Це не тільки нові платформи або модернізація наявних платформ у традиційних для Сил самооборони галузях, а й узгоджені зусилля з нарощування потенціалу в космічній, кібернетичній та електромагнітній галузях, продовжуючи кроки, яких Японія вживала протягом останніх п'яти років. Разом Сили самооборони стають потужними і здатними вести бойові дії в повітряному і морському просторах, а також у нових галузях.
• По-друге, просування Японії в напрямку створення потенціалу для протистояння ускладнює ситуацію для супротивника, який хоче завдати удару по Японії. Уряд не одне десятиліття виношував такі плани, але конкретні кроки з набуття такого потенціалу є новими і відкрито схвалюються Сполученими Штатами. І хоча загальний обсяг планованих запасів, зі зрозумілих причин, не розголошується, акцент на збільшенні як типів, так і кількості боєприпасів свідчить про серйозне ставлення японського уряду до ракет.

• По-третє, Японія приділяє особливу увагу вдосконаленню системи управління та контролю, а також підвищенню життєстійкості та безвідмовності — це царини, які тривалий час залишалися поза увагою. Деякі з напрямків, у які Японія має намір інвестувати кошти, не дадуть змоги противнику вивести Сили самооборони з бою на ранніх етапах кампанії. Аналогічно, створення постійного об'єднаного штабу обіцяє впорядкувати оперативне командування. У разі успіху це сприятиме зміцненню єдності трьох оборонних відомств Японії, а також поліпшенню оперативної сумісності зі США, оскільки штаб тісно взаємодіятиме з Індо-Тихоокеанським командуванням США.
• Нарешті, інтерес Японії до безпілотних засобів здатний створити нові проблеми для противника, що, залежно від остаточного масштабу японського безпілотного арсеналу, може змусити його розтягнути критично важливі платформи і боєприпаси у процесі переслідування цілей Сил самооборони.

Японія заслуговує на величезну подяку за те, що вона зосередилася на русі вперед у тих галузях, які довгий час перебували в стані застою.

Тепер, коли ми можемо бачити деталі другого року фінансування, є галузі, недостатньо забезпечені для задоволення оборонних потреб Японії, якщо їх не врахують у майбутніх оборонних бюджетах. Попри загальне зростання видатків на оборону та підвищену увагу до виробництва і закупівель, бюджетні асигнування на протистояння, безпілотні системи, космічні та кібернетичні ініціативи в новому бюджетному запиті фактично зменшені. Хоча несправедливо судити про всю оборонну діяльність Японії за першими двома роками пропонованих видатків, ці скорочення цікаві, якщо виходити із заявлених намірів.

По-друге, незважаючи на акцент на інтегрованій протиповітряній і протиракетній обороні, а також на життєстійкості та відмовостійкості, у бюджеті не згадується ні збільшення кількості захищених сховищ для винищувачів, ні створення паливних резервів або експедиційних сховищ. Для того щоб Сили самооборони могли залишатися в строю після першого залпу, необхідно витримати перше влучання і мати можливість гнучко розосередитися в захищених укриттях або у важкодоступних місцях із заздалегідь розміщеними запасами палива і матеріалів.

Аналогічно, незважаючи на те, що в бюджетному запиті приділяється увага вантажопідйомному потенціалу, не робиться наголос на важких транспортних засобах ні в повітрі, ні на морі (торік до їхнього переліку входили два десантних кораблі загального призначення та два транспортні літаки С-2). Замість цього в бюджетному запиті йдеться про малі вантажопідйомні платформи і розрахунок на цивільні судна. В умовах конфлікту, коли всі вантажопідйомні засоби Сил самооборони будуть вичерпані, а цивільні судна не заходитимуть до зон активних бойових дій, необхідність постійно поповнювати сили на віддалених островах великогабаритними боєприпасами та матеріальними засобами, військами та негабаритною технікою, а також допомагати евакуйовувати громадян з островів, які перебувають поблизу зони конфлікту, стане серйозним навантаженням для наявних у Сил самооборони літаків (C-130 і C-2) і трьох морських суден (тобто класу Ōsumi). Нарешті, що стосується засобів протистояння, які привертають велику увагу громадськості, то націленість на збільшення їхніх запасів за рахунок різноманітних систем є позитивним моментом. Однак в умовах, коли противники мають у своєму розпорядженні досить потужні системи ПРО та сотні баз для розосередження, ракетні починання Японії, спрямовані на стримування супротивника, потребуватимуть або надзвичайно великої кількості ракет, або більшого запасу ракет, здатних літати швидше й непомітніше, ніж передбачено в поточних планах.

У бюджетному запиті Міноборони є також низка позицій, які викликають сумніви з погляду пропускної спроможності та ресурсів. Почнемо з протиракетного потенціалу. Хоча в бюджетному запиті ніде прямо не йдеться про те, що Японія хоче мати незалежну систему ураження, документ містить графічне зображення супутникового угруповання, яке використовується для виявлення і цілевказування. Припустимо, що Японія, можливо, прагне придбати незалежну систему ураження, а це обіцяє великі втрати ресурсів, які в іншому разі могли б бути спрямовані на накопичення і модернізацію складів боєприпасів. Ще один пункт, захований углиб документа, — спроба створити новий дослідницький центр, подібний до американського Агентства перспективних оборонних дослідницьких проєктів або Відділу оборонних інновацій, щоб посилити здатність Японії створювати оборонні інновації та революційне обладнання. Ці наміри цілком зрозумілі, але в умовах, коли створення постійного об'єднаного штабу забиратиме багато уваги та ресурсів, не кажучи вже про обмежені кадрові ресурси, перехід до створення нової організації для дослідження передових технологій може відволікти зусилля Японії в інших галузях. Це особливо актуально, якщо врахувати, що оборонна промисловість Японії може виявитися не в змозі задовольнити пред'явлені до неї вимоги.

Нарешті, рішення про закупівлю двох кораблів, оснащених системою Aegis, може мати політичний сенс, але з оперативного погляду це не найкращий варіант використання обмежених ресурсів. Двох кораблів, найімовірніше, буде недостатньо для забезпечення додаткової ПРО, до якої Японія прагнула після відмови від варіанту Aegis Ashore. Це пов'язано з тим, що, як правило, один корабель перебуває в бойовому складі, другий – на технічному обслуговуванні, а третій – на навчаннях або готується до виходу з бойового складу. Крім того, погана погода у відкритому морі може обмежити ефективність використання кораблів. Брак кадрів у морських силах самооборони також може вплинути на боєготовність будь-якого окремо взятого корабля.

Й останнє зауваження з приводу бюджетного запиту пов'язане з кількома пунктами, які здаються надмірно амбітними. Перш за все, йдеться про безпілотні засоби. Перехід Японії на безпілотники є позитивним моментом, але він, імовірно, є передчасним, з огляду на те, що правову інфраструктуру для безпілотних літальних апаратів було створено тільки в 2015 році. Проте, якщо незалежні від злітно-посадкової смуги платформи зможуть використовувати понад 6 тисяч островів Японії, то темпи, з якими Міністерство оборони прагне нарощувати парк безпілотних літальних апаратів, виявляться нереальними. Наразі Японія експлуатує три літаки Global Hawk для розвідки, спостереження і рекогностування. Їх придбання зайняло кілька років. Бюджетний запит містить 47 безпілотних літальних апаратів, а безекіпажні підводні та надводні кораблі перебувають у стадії вивчення. Це говорить про те, що Японія має намір різко збільшити кількість безпілотних платформ для роботи в усіх сферах. Незалежно від того, чи будуть ці платформи призначені для доставки зброї, крім часу, який знадобиться на їх розробку/закупівлю/розгортання, на створення концепцій і доктрин, необхідних для інтеграції цих засобів у наявні сили, найімовірніше, підуть роки. Судячи з того, скільки часу знадобилося на впровадження трьох Global Hawks (майже вісім років), незрозуміло, наскільки швидко Сили самооборони зможуть освоїти масштаб, закладений у бюджеті.

Аналогічна ситуація складається в космічній і кібернетичній галузях. Набуття можливостей контролю космічного простору в найближчій перспективі цілком реальне, однак розгортання цілого супутникового угруповання для виявлення і стеження за гіперзвуковими глайдерами видається різким стрибком з того рівня, на якому Японія перебуває сьогодні. Зрештою, незважаючи на те, що у 2002 році було оголошено про дозвіл на розробку супутникової системи Quasi-Zenith, вона була введена в дію тільки у 2018 році. Крім того, з огляду на постійні повідомлення ЗМІ про проблеми та порушення інформаційної безпеки, створення систем на основі хмарних обчислень для інтеграції та стандартизації систем Сил самооборони з метою гарантування єдиних заходів кібербезпеки може виявитися складнішим завданням, ніж передбачається. Нарешті, бюджетний запит передбачає використання штучного інтелекту для різних цілей, включно з реагуванням на інформаційну війну, функціями збирання й аналізу інформації та навіть використанням БПЛА, які працюють з пілотованими літаками в ролі бойової підтримки. Звичайно, застосування штучного інтелекту постійно розширюється, але малоймовірно, що Японія зможе інтегрувати його у свою оборонну мережу в таких широких масштабах протягом кількох років.

Проблеми оборонно-промислової бази

Зверху на все це нашаровується і не отримує належної уваги таке важливе питання, як наявність у оборонної промисловості Японії можливостей для виконання всіх цих завдань. Різке скорочення кількості учасників ринку в Японії за останні два десятиліття, високі витрати бізнесу й обмежені можливості експорту за кордон у сукупності поставили під загрозу зростання галузі. Хоча Японія є активним покупцем за програмою "Іноземні військові продажі", я вважаю, що уряд розраховує на те, що японські компанії стануть основними гравцями в реалізації оборонного бюджету, щоб запобігти його подальшому спустошенню. Однак, як стверджується у статті Foreign Policy, продажі, пов'язані з обороною, в Японії становлять лише 4% від загального обсягу продажів найбільших японських виробників, а 2020 року закупівлі для оборони у вітчизняних виробників становили менше ніж 1% від загальної вартості промислової продукції Японії. Якщо зіставити ці факти з величезними масштабами того, що потрібно Міністерству оборони, то важко не замислитися над питанням про те, чи здатна наявна промислова база впоратися з цим завданням. Адже в Японії не тільки немає національного генерального підрядника, а й великі приватні оборонні компанії, як-от Mitsubishi або Kawasaki, не хочуть змінювати свої бізнес-моделі, щоб спрямувати на оборонне виробництво більшість наявних потужностей.

А що ж із потенціалом? У бюджеті є кілька позицій, на які японська оборонна промисловість раніше не була спроможна, наприклад, створення інноваційної організації або інтеграція штучного інтелекту в оборонні програми для використання в оборонних операціях. Зовсім нещодавно Японія відмовилася від розробки власного винищувача нового покоління на користь міжнародного партнерства. Якщо розглядати більш високотехнологічні статті бюджетного запиту, чи є ризик, що Міністерство оборони виділятиме гроші на те, чого не зможе домогтися промисловість?

З огляду на питання про потенціал і можливості, уряд Японії може постати перед вибором: покластися на вітчизняну промисловість, яка має обмежені можливості та може не впоратися зі створенням необхідного високотехнологічного потенціалу, або розраховувати на іноземні військові продажі й інші зарубіжні закупівлі або партнерства, які дадуть змогу отримати високотехнологічний потенціал, але через зниження курсу єни призведуть до зростання витрат і, ймовірно, послаблять кінцеві результати бажаного нарощування оборонного потенціалу.

Висновок

На завершення дозвольте мені зробити два основні висновки.

По-перше, зусилля Японії заслуговують на високу оцінку. Як уже зазначалося вище, уряд просуває широкий спектр ініціатив, спрямованих на зміцнення стримувальної могутності Сил самооборони в різних сферах. Важливо, що це робиться за власною ініціативою Токіо. У разі успіху ці кроки обіцяють призвести до створення набагато потужніших і технологічно досконаліших Сил самооборони.

Водночас, і це моя друга теза, за всієї позитивності того, що відбувається, нам слід стримати свої очікування. Японія намагається зробити багато дуже разючих речей, використовуючи нові технології та можливості, яких або немає у неї самої, або, в деяких випадках, ще не існує в принципі. Неодмінно виникнуть камені спотикання в робочій силі, ресурсах, потенціалі або можливостях, які в кінцевому підсумку визначать результат нарощування потенціалу Японією.

Про автора

Джеффрі Хорнунг — старший політолог некомерційної та позапартійної корпорації RAND і ад'юнкт-професор програми азіатських досліджень Джорджтаунського університету.