Обстріл Запоріжжя: за частки секунди КАБ убила три покоління української родини, — BBC

Олександр Флоранський
Софія та Адам Бугаєві, Тетяна Тарасевич, обстріл Запоріжжя, каби Софія та Адам Бугаєві, Тетяна Тарасевич, обстріл Запоріжжя, каби
Софія та Адам Бугаєві, Тетяна Тарасевич

Після прогулянки мама, син і прабабуся перебували вдома і збиралися перекусити, коли в їхню багатоповерхівку влетіла російська керована авіабомба. Адам, Софія і Тетяна загинули разом із шістьма іншими мешканцями багатоповерхівки.

Могила 17-місячного Адама Бугаєва усипана плюшевими ведмедями, його поховали разом із матір'ю, 27-річною Софією. Могила прапрабабусі, 68-річної Тетяни Тарасевич, розташована поруч. Усі троє загинули 7 листопада під час російського обстрілу. Про це пише BBC.

Тетяна зняла на відео деякі з останніх миттєвостей життя Адама. Вони гуляли з внучкою і дитиною. Світловолосий, блакитноокий Адам був у червоному анораку і вовняній шапці з наклейкою Міккі Мауса. "Не знімай шапку, — м'яко говорила йому Тетяна, — тобі буде холодно". Але він усе одно не слухав.

Через годину всі троє були вдома і збиралися перекусити, коли російська керована авіабомба вдарила по їхній багатоповерхівці. Адам, Софія і Тетяна загинули разом із шістьма іншими жителями.

46-річна мати Софії Юлія Тарасевич тепер намагається зрозуміти, як жити без більшої частини своєї сім'ї, без свого минулого і майбутнього, зазначають журналісти.

"Я не знаю, як жити, — сказала вона в коментарі. — Це пекло на землі. Я втратила свою матір, свою дочку, свого онука в одну секунду".

Поруч із нею батько Софії, 60-річний Сергій Лущай, який розділяє її втрату.

обстріл Запоріжжя обстріл Запоріжжя

"Ми часто ходимо на цвинтар", — пояснила Юлія, — і ходитимемо туди, доки живі, бо це справді трохи полегшує горе".

У день обстрілу Запоріжжя Юлія зателефонувала доньці із Західної України, де вона була в робочій поїздці.

"Я сказала їй бути обережнішою. Зранку над містом падали бомби. Вона сказала: "Дякую, мамо, не хвилюйся. У нас усе буде добре", — пояснила жінка.

Юлія

Сергій був на роботі, коли почув, що щось сталося. Він зателефонував доньці, але відповіді не було.

Потім у групі мешканців будинку у WhatsApp він побачив повідомлення: "Друзі, хто ще залишився під завалами?"

"Я помчав додому і молився всю дорогу, — сказав він, — але мої молитви були вже марні".

За його словами, коли він приїхав, то побачив тільки руїни. Блукав у пошуках свого балкона.

"Не знаю, скільки часу минуло — дві чи три години, — і зрозумів, що нічого не залишилося і жодної надії на порятунок", — пояснив чоловік.

У наступні дні з-під уламків витягли деякі речі — порцелянову чашку Софії, яка якимось чином не розбилася, іграшкову рибку, з якою Адам грався у ванній, і маленьку червону куртку, яку він носив на своїй останній прогулянці. Тепер це сімейні скарби, разом із багатьма дорогоцінними спогадами.

"Щовечора, коли я приходив із роботи, я брав Адама на прогулянку, — згадував Сергій. — Йому було дуже цікаво дивитися на небо. Він показував мізинець догори, і ми розповідали йому про це. І він любив птахів".

Мирні переговори України та Росії: думка тих, хто втратив близьких

Журналісти зазначають, що тема війни в Україні вже не перебуває на заголовних шпальтах західних газет.

Але Юлія і Сергій непохитні в тому, що Україна повинна продовжувати боротися. Вона сказала, що заява Дональда Трампа про те, щоб припинити війну за один день, здалася їй смішною.

"Росія — агресор, який прийшов у нашу країну і зруйнував наші домівки та наші родини. Тому не може бути ніяких переговорів про припинення вогню або мирних переговорів", — сказала вона.

Вона також вважає, що якщо дозволити ЗС РФ захопити території й не помститися за загиблих людей, "ми ніколи не виграємо". Сергій також вважає, що єдино можливі контакти з росіянами на предмет української території можливі тільки на полі бою.

"Багато українців вважають, що навіть якщо буде припинення вогню, Росія рано чи пізно повернеться за більшим, як це було у 2022-му, через 8 років після окупації Криму. Москва зараз контролює майже одну п'яту території України", — зазначають автори публікації.

Час не на боці України, у 2025-му є загроза на кількох фронтах — нестача живої сили та можливе скорочення майбутньої американської допомоги. І Юлія розуміє, що в інших країнах життя триває.

"Люди не можуть жити в постійному стресі, думати тільки про нас. Водночас я б хотіла, щоб вони пам'ятали, що війна близько, де гинуть не тільки солдати, а й цивільні", — пояснила вона, додавши, що хоче, щоб світ пам'ятав імена — Адама, Софії Бугаєвих і Тетяни Тарасевич.

Нагадаємо, що США не приймають заявки за програмою U4U. Біженці з України залишилися без підтримки.

Також повідомлялося, що 28 січня РФ атакувала Україну "шахедами", є руйнування і відключення світла.