Від Айхмана до Бен Ладена. Як усували найжорстокіших воєнних злочинців
Виступаючи на засіданні Ради безпеки ООН 5 квітня, президент України Володимир Зеленський заявив, що всіх російських військових, які вбивають мирних жителів, а також тих, хто віддає їм накази, треба негайно притягати до відповідальності. Як приклад, український гарант згадав злочинців нацистської Німеччини — Адольфа Айхмана та Ріббентропа, яких судили після Другої світової війни.
Фокус згадує, як переслідували й усували найжорстокіших воєнних злочинців, враховуючи тих, кого не вдавалося залучити до суду.
Страта Ріббентропа
"Повірте, ми самі обурені цими переслідуваннями, цими звірствами! Такі речі просто нетипові для німців! Ну, можете ви собі уявити, наприклад, щоб я міг когось убити?!". Це слова міністра закордонних справ нацистської Німеччини Йоахіма Ріббентропа під час судового процесу в Нюрнберзі в 1946 році. Марнославної і зарозумілої людини, жадібної до грошей, як про неї згадували знайомі. Воєнного злочинця, який так і не визнав своїх злочинів.
У Нюрнберзі Ріббентропа судили за підготовку та розв'язання агресивної війни, зокрема, за організацію нападу на Чехословаччину та вторгнення у Польщу, а також за злочини проти людства: Ріббентроп брав участь у секретних нарадах вищого керівництва нацистів, зокрема про "остаточне рішення єврейського питання". Він потрапив на лаву підсудних одразу після капітуляції Німеччини, опинившись у полоні в американців.
Ріббентропа визнали винним за всіма пунктами звинувачення і засудили до смертної кари через повішення.
Американський кат Джон Вудс, який здійснював вирок суду, був професіоналом своєї справи та провів майже 300 страт, перш ніж накинути мотузок на шию нацистам. Проте страту головних воєнних злочинців середини ХХ століття — навмисно чи ні — він організував дуже погано. Довжина мотузки та глибина люка, в який падали повішені нацисти, були розраховані так, щоб засуджені помирали не від перелому шийних хребців під час падіння, а від задухи. Крім того, люк був надто вузьким, через що злочинці билися об його краї.
16 жовтня 1946 року приблизно о першій годині ночі до камери засудженого Йоахіма Ріббентропа зайшов начальник нюрнберзької в'язниці, американський полковник Ендрюс, і повторно зачитав смертний вирок. Руки Ріббентропа зв'язали за спиною чорною стрічкою і в супроводі двох солдатів військової поліції повели на ешафот. Після пишномовної тиради засудженого про мир у всьому світі та порятунку його душі на голову йому одягли чорний ковпак і затягли мотузку на шиї.
Ріббентроп мучився 15 хвилин, розбиваючи голову об люк, перш ніж померти. Щоправда, журналісти, які були присутні під час страти, не бачили його страждань, оскільки все відбувалося за дерев'яним щитом під темним брезентом, — так описує процедуру страти Deutsche Welle.
Страта Адольфа Айхмана
Адольф Айхман був головним організатором Голокосту. Він очолював "єврейський відділ" Головного управління імперської безпеки нацистської Німеччини, який відповідає за переслідування, вигнання, депортацію і масове знищення євреїв у Європі.
У книзі "Банальність зла. Айхман у Єрусалимі" відома німецько-американська мислителька ХХ століття Ханна Аренд, яка була присутня на судовому процесі в Ізраїлі, згадувала, що підсудний був особистістю непримітною, хоч і начисто позбавленою будь-якої моральності. Айхман не вважав себе антисемітом — і навіть згадував, як допомагав комусь зі знайомих євреїв емігрувати та розповідав про коханку-єврейку, до якої відчував ніжні почуття. Тим більше, він не вважав себе винним у вбивствах євреїв. Пояснюючи мотиви своїх наказів, які призвели до геноциду цілого народу, Айхман говорив, що просто дотримувався закону. А дотримуватися закону для німця — найвища доблесть.
На лаву підсудних Айхман потрапив не одразу. Після капітуляції Німеччини він ховався від правосуддя в селах, де наймався на ферми доглядати корів. Потім Айхман разом з іншими есесівцями втік в Аргентину, де до 1960 року вів життя скромного службовця, допоки його не розшукали і не викрали агенти ізраїльської розвідслужби "Моссад".
11 квітня 1961 року розпочався один із найгучніших судових процесів в історії — суд над Айхманом у Єрусалимі. Він тривав понад пів року. На процесі розглянули 1 600 документів, що доводять вину підсудного, а також заслухали свідчення 100 свідків, які описували жахливі злочини нацистів.
5 грудня 1961 року Адольфа Айхмана засудили до страти через повішення. Вирок виконано в ніч на 1 червня 1962 року. Тіло кремували, а порох розвіяли в Середземному морі за межами ізраїльських територіальних вод.
Страта Адольфа Айхмана стала першим та останнім випадком смертної кари в Ізраїлі за вироком суду.
Усунення бен Ладена
Американські спецслужби довгі роки полювали за "терористом №1" Усамою бен Ладеном. За даними ФБР, саме глава "Аль-Каїди" був головним організатором терактів 11 вересня 2001 року в США, внаслідок яких загинуло майже три тисячі людей, а також інших великих терактів у різних країнах світу. За інформацію про місцезнаходження глави Аль-Каїди американці пропонували винагороду в розмірі 25 мільйонів доларів. А над упійманням одного з найнебезпечніших терористів працювали співробітники ЦРУ й американські агенти в Пакистані.
У 2010 році американцям вдалося отримати інформацію про точне місцезнаходження терориста в Пакистані. Проте керівництво США мало вірило, що їм вдасться взяти бен Ладена живим і посадити на лаву підсудних. З цієї причини за президентства Барака Обами ЦРУ розробило кілька методів проведення спецоперації зі знищення голови "Аль-Каїди", серед яких було бомбардування його будинку з повітря, обмежений удар із безпілотника та наліт загону спецназу.
Оскільки перші два варіанти не унеможливлювали можливі жертви серед цивільного населення, а також знищення важливих для американців розвідданих із будинку терориста, було ухвалено рішення провести наземну спецоперацію "Спис Нептуна". Дата Х — 2 травня 2011 року.
Секретна операція тривала приблизно пів години. За тим, що відбувається в режимі реального часу, спостерігала вся верхівка американського істеблішменту. Після зіткнення з охороною терориста, спецназ ліквідував бен Ладена пострілом у груди та голову.
Дії США схвалили ООН, НАТО, Євросоюз і більшість урядів. Проти виступив екскерівник Куби Фідель Кастро, а також правозахисна організація Amnesty International, яка засудила американців за те, що вони не взяли бен Ладена живим, хоча той, за їхньою версією, був без зброї.
Одна з головних претензій, яку озвучили журналісти після смерті Бен Ладена — відсутність прямих доказів його загибелі. Фото вбитого лідера терористичної організації нікому так і не показали. Уряд США відмовився це робити, посилаючись на свої сумніви про те, як представники мусульманського світу можуть поставитися до подібних дій.
Запеклі суперечки розгорталися навколо способу поховання лідера Аль-Каїди, тіло якого опустили в море. Релігійні обряди проводились на палубі американського авіаносця USS Carl Vinson. Тіло, загорнуте в біле простирадло та поміщене в обтяжений мішок, потім було поміщене на плоску дошку, перекинуте та спущене в Аравійське море, — розповідає ВВС. Це сталося о 06:00 за Гринвічем, приблизно через 12 годин після перестрілки, під час якої Усама бен Ладен був убитий пострілом у голову.
Великий муфтій Дубая Мохаммед аль-Кубайсі заявив, що поховання в морі дозволено лише за виняткових обставин, додавши: "Це не один із таких випадків". Водночас влада США назвала дві причини, з яких було обрано поховання в морі. По-перше, вони не хотіли, щоб могила Бен Ладена стала святинею. По-друге, не було часу вести переговори з іншими країнами щодо організації можливого поховання на суші.
Так, у терориста Усами бен Ладена немає могили, так само, як і в нациста Гітлера.