Вибір Фінляндії. Вступити до НАТО і перейти дорогу Росії

Минулої неділі у Фінляндії відбулися президентські вибори. Рейтинг чинного президента Саулі Нііністьо (у 2018 році переобрався у першому турі з результатом понад 60% голосів, встановивши національний рекорд) становить разючі 90%, проте він відмовився змінювати конституцію та не балотувався на цих виборах втретє. Не дивно, що два найпопулярніші кандидати, які й вийшли у другий тур виборів — депутат від Партії зелених і колишній міністр закордонних справ Пекка Хаавісто та представник правоцентристів, колишній прем’єр-міністр Олександр Стубб, усіляко наслідували чинного президента. І як зазначають оглядачі, до будь-якого з кандидатів у президенти у фінів одне питання: "Чи зможете захистити нас від Росії?".

Як Фінляндія розпрощалася зі статусом колонії

Історії України та Фінляндії доволі схожі. Їх обох завоювала Російська імперія, відвоювавши ці території у слабших західних завойовників. Фінляндія теж мала певний особливий статус в імперії (Україна ж його з часом втратила). І тут почалися розбіжності.

Після революції 1917 року Фінляндії вдалося те, чого не вийшло в України – здобути незалежність. Країна Суомі наче на кілька десятиліть випередила Україну. Через два десятиліття відновлена імперія спробувала повернути назад "свої" втрачені землі. У 1939-1940 році відбулася коротка війна, яка увійшла в історію як "Зимова війна".

Останніми роками в Україні ставили в приклад маршала Карла Густава Маннергейма, який тоді очолив спротив СРСР, проте насправді він визнав втрату близько 10% території своєї держави, разом з другим за величиною містом у країні – Виборгом. Проте через неповні два роки спробував відігратися у союзі із нацистською Німеччиною. Фіни вибрали не тих союзників і могли дорого за це поплатитися. І вже тут маршал Маннергейм справді проявив чудеса гнучкості, визнавши свою провину і таки уникнувши окупації своєї території.

Так де-факто союзниця країн осі Фінляндія за результатами Другої світової війни опинилася у набагато кращому положенні, ніж основні перші жертви агресії – Чехословаччина та Польща, які потрапили під жорстку радянську окупацію. Фактично більшість країн Східної Європи стали московськими провінціями, тоді як Фінляндія зберегла "широку автономію". Суомі не увійшли до Варшавського договору. Хоча фіни входили до сфери впливу Москви, вони зберегли самоврядування та свій політичний устрій. На практиці їхнє становище дозволило їм зберігати хороші відносини з обома ворожими у Холодній війні сторонами, тобто торгувати з обома. Певною мірою це навіть краща диспозиція, ніж у деяких країн НАТО.

Такий розвиток подій призвів до того, що коли у 1995 році після розвалу більшовицького блоку Фінляндія вступала до Європейського союзу, то в неї був один із найвищих рівнів життя у світі. Сенсу відмовлятися від нейтралітету, коли здавалося настав кінець історії не було. РФ залишалася найбільшим торговим партнером Фінляндії аж до 2013 року. Фінляндія імпортувала з Росії енергоносії (60-65% імпорту), натомість продавала РФ готову продукцію з високою доданою вартістю. Класична схема вигідна фактично обом – демократичній Фінляндії вона дозволяла забезпечувати високий рівень оплати праці, що зумовлювали високі стандарти життя населення; авторитарній Росії – збагачуватися на природних ресурсах владній верхівці.

Фінляндія і НАТО — 30 років співпраці

В українських політичних реаліях рубежів тисячоліть часто намагалися ототожнювати поняття політичного нейтралітету та пацифізму. Насправді це діаметрально різні поняття, і Суомі це прекрасно розуміли. Так само як і Швейцарія та Швеція, Фінляндія платила певну ціну за свою позаблоковість. Вона вкладала значні ресурси у свій військово-промисловий комплекс, озброєння своєї армії та тримала в тонусі (а точніше на військовому обліку своє населення). Для Фінляндії поняття нейтралітет означав не стільки, що на неї ніхто не нападе, скільки, що у випадку зовнішньої агресії за неї ніхто не заступиться. Тож свою незалежність знову буде потрібно відстоювати самотужки.

Тому до НАТО Фінляндія теж вступила зі своїми високими військовими стандартами. Ще з 1992 року фіни почали військову співпрацю з альянсом, яка суттєво поглибилася в останні роки. Вже взимку 2022 року було закуплено 64 новітніх американських військових літаки.

Фінляндія самотужки вийшла на витрати на оборону більш як 2% свого ВВП (стандарт НАТО), чого не виконує значна частина членів альянсу. Попри можливі стереотипи фінське суспільство доволі мілітаризоване. Щороку навчання проходить не менше 21 тисячі резервістів, загальні резерви становлять 900 тисяч осіб, при регулярній армії чисельністю у 280 тисяч. Це все при населенні Фінляндії 5,5 млн осіб. Якщо ці пропорції спроєктувати на Україну, то в нас станом на грудень 2021 року мала бути майже 2-мільйонна регулярна армія та майже 7,5 млн резервістів, готових в будь-який момент взяти до рук зброю.

Як і чому Фінляндія перекрила кордони з РФ

З узурпацією влади у РФ в руках Путіна останніми десятиліттями все напруженішою ставала обстановка на кордоні з Російською Федерацією.

Кордони з Фінляндією становлять менш як 11% сухопутного кордону Росії. Таку велику країну, як РФ, важко ізолювати, проте пережати конкретні артерії можливо. Шлях до Кульського півострова є однією з таких артерій і контроль за нею належить Фінляндії.

Стратегічне розташування Фінляндії надає реальний потенціал до контролю за виходом російських військ до Північно-Льодовитого океану. За словами фінського професора Тімо Віхавайнен, Фінляндія та водойми, на які розповсюджується її контроль, несуть для Росії стратегічне значення уже протягом століть – і тому вона так просто їх не відпустить.

Вагомим фактором у відносинах між РФ та Фінляндією є етнічний складник. Східні Карелія. Після анексії території Фінляндії значна частина населення (близько 25%) були вселені звідти. Цей акт геноциду пам’ятають по обидва боки кордону. Окрім того, фіни є етнічно близьким до жителів російського регіону Карелія. Чимало його мешканців мають родичів у Фінляндії. Зайве говорити про різницю в рівні життя, яка спостерігається по обидві сторони кордону. Звичайно російська влада жорстоко задавлює в корені будь-які іскри місцевого сепаратизму, проте ситуація може змінитися в будь-який момент і ніхто не знає як далеко може зайти ідея "історичної єдності фінського народу". Врешті сама Фінляндія і здобула свою незалежність після програної Російською імперією війни, фронти якої були майже такі ж далекі від Фінляндії, як зараз від Карелії.

Гібридна відповідь Кремля: штучна криза з мігрантами та ультиматуми

Вступ Фінляндії в НАТО став максимально вигідним для обох сторін. НАТО посилилося реально могутнім союзником, який підсилив військовий потенціал альянсу. Також стратегічне розташування Фінляндії посилило геополітичне становище НАТО. У програші від цього опинилася Росія, яка отримала потужну відповідь на свій ультиматум від грудня 2021 року. РФ вимагала відходу альянсу на захід, натомість отримала кратне збільшення свого сухопутного кордону з альянсом ще й у максимально незручному для себе місці.

Кремль усіляко намагається дестабілізувати ситуацію. В листопаді на фіно-російському кордоні повторилася ситуація на польсько-білоруському кордоні зразка 2021 року. Росія "атакувала" Фінляндію нелегальними мігрантами. В результаті в Гельсінкі прийняли рішення про повне закриття кордону з неадекватним східним сусідом. Ще раніше відбулася дивна ситуація із пошкодженням газопроводу, який з’єднує Фінляндію з Естонією. Очевидно, що гібридна агресія проти Фінляндії продовжиться й у 2024 році, проте які методи вибере Кремль надалі залишається загадкою.

Висновки для України

Для України розширення НАТО є вкрай позитивним фактором. Це ставить на шпагат російські війська (що особливо важливо РЕБ та засоби ППО – Кремль не може собі дозволити залишитися повністю "сліпим" у такій важливій точці), а також демонструє, що політика ультиматумів у Євроатлантичному світі неприйнятна та безперспективна. Офіційному Києву важливо зберегти цю тенденцію у довгостроковій перспективі, щоб забезпечити подальшу стратегічну підтримку вже Україні у нашій боротьбі з агресором.