"Диво-жінка 1984" і Галь Гадот врятують кіносвіт від пандемічної нудьги

Сьогодні ситуація через коронавірус критична тому, що надії кіноіндустрії на "Тенет" Крістофера Нолана та "Мулан" Нікі Каро не виправдалися. Шпигунський бойовик з елементами фантастки за бюджету $300 млн зібрав стільки ж, що рівносильно провалу. А сага про китайську дівчину-воїна за 200-мільйонного бюджету зібрала лише $71 млн. Водночас студія Disney випустила його не тільки в широкий прокат, а й паралельно — на своїй стримінговій платформі.

І ось остання кінонадія цього року (в запасі тільки повнометражний мультфільм "Душа" Піта Доктера, прем'єра якого відбудеться 25 грудня) — фільм "Чудо-жінка 1984" режисерки Петті Дженкінс (яка зняла попередній фільм про Діану 2017 року), який студія Warner Brothers запускає за тією самою схемою: прокат+стримінг.

У кадрі — вся планета

Картина почалася як стандартна сага про супергероїв. Діану Прінс (ізраїльська актриса Галь Гадот) з дитинства готували до ролі амазонки — вона родом з цього бойового жіночого племені. Сьогодні Діана перебуває в 1984 році, будучи молодою і чарівною співробітницею відомого Смітсонівського музею американського мистецтва у Вашингтоні.

Відбувається спроба пограбування, але Діна-амазонка своїм світловим Ласо Правди швидко ловить злочинців, які намагаються загубитися в переповненому супермаркеті. Звісно, окрім награбованого добра вона врятує ще й дитину. Стовідсоткова супергероїня!

Але не поспішайте нудьгувати

До музею потрапляє загадковий артефакт. Його експертну оцінку має зробити запрошена наукова співробітниця Барбара Мінерва (Крістен Віг). Вона незграбна, безглузда, дивно одягається і в окулярах (без діоптрій — ця фальшива деталь завжди трохи дратує очкариків). Жінка вважає, що ця річ із кристалів не тягне "понад $70 доларів". Однак прекрасна Діана допомагає Барбарі розібрати стародавній напис на штучці: "Виконаю будь-яке бажання". Кожна з кмітливих дівчат швиденько загадує по бажанню. Ніяк, зрозуміло, не пов'язане з їхньою науковою діяльністю. І о! диво! — мрії збуваються. Штука працює.

Але тут дамочкам на голову падає розробник нафтових родовищ — стильно вдягнений Максвелл Лорд (Педро Паскаль), якого можна часто бачити на телебаченні, де він у дусі сучасних тренерів з мотивації закликає вірити в те, що наші бажання обов'язково збудуться.

Лорд краде артефакт і за допомогою глобального супутникового ТБ запускає машину з виконання бажань масового виробництва. В обмін, зрозуміло, від кожного на щось цінне для себе.

У цей вир виконання бажань виявляються втягнуті як прості громадяни планети, так і сильні світу цього. У фільмі прискіпливо відтворюється стилістка 80-х, що стосується різних країн і континентів: Захід, Схід, СРСР. Як військових, так і цивільних осіб. Мимоволі масштаб подій захоплює.

Те, що в результаті масового виконання бажань починає творитися, нагадує сюжет оповідання дореволюційної російської гумористки, улюбленої письменниці Миколи II, Теффі "Коли рак свиснув", що позначено автором як "Різдвяний жах". Коли там рак свиснув, стали масово збуватися бажання людей. Один солдатик, наприклад, побажав своєму полковнику: "Щоб тобі лопнути". Що і сталося.

Візьміть цей факт і помножте його на уяву творців картини, які змоделювали подібний перебіг подій у масштабі планети з докладним деталюванням.

Самі трюки в картині рівня циклу "Форсаж", де, до речі, знімалася виконавиця головної ролі Галь Гадот — ізраїльтянка показує високий трюковий клас.

Бійтеся своїх бажань

Що стає зрозумілим, дивлячись це кіно? Що більшість бажань продиктована нашим егоїзмом. Оригінальна авторська фантазія показує, що межі наших егоїстичних бажань немає. Спочатку брешемо самі собі, а потім змушуємо весь світ погоджуватися з цим. Супергеройська фентезійна стрічка поступово перетворюється на філософську притчу.

Апокаліпсис неминучий. Чи можна його зупинити? Для цього треба відповісти: чи можемо відмовитися від своїх егоїстичних бажань? Яку ціну ми за них платимо? Що важливіше — заміський будинок, мільярди в банку чи увага і любов твоєї дитини? Чим ми реально здатні пожертвувати?

Ця фентезійна казка, чим ближче до фіналу, тим частіше ставить глядачам ці непрості запитання. І знаходить на них точні, метафоричні відповіді.

Зараз за часів кризи, спричиненої пандемією, це дуже вчасний фільм, який показує, що з будь-якою ситуацією можна впоратися, якщо кожен знайде внутрішню опору. Для цього потрібно гранично чесно відповісти на одне запитання: що насправді для тебе важливо?

Сміємо припустити, що на картину чекає успіх, тому що її багаторівневість здатна зачепити абсолютно різну аудиторію: хтось у ній побачить видовищний бойовик, а хтось — тонку, інтелектуальну драму. Головне — картина вийшла!