Балет та любов. Катерина Кухар та Олександр Стоянов — історія великого кохання у великому балеті

Одна з найблискучіших пар столичного бомонду й один із найкрасивіших балетних дуетів Європи, як їх назвала британська критикиня Меггі Фоер, — це прима-балерина Національної опери, суддя "Танців з зірками", глава Київського державного хореографічного коледжу Катерина Кухар і її чоловік — прем'єр Національної опери та продюсер Олександр Стоянов.

"Уранці я чуттєва Джульєтта, ввечері — сексуальна Шехерезада"

Коли Фокус зустрівся з ними в ресторані, сталася дивна метаморфоза: на телеекрані в ролі журі танцювального шоу Катерина має вигляд зарозумілої та уїдливої, а в житті вона чарівна, відкрита, безпосередня та смішлива. На екрані вона Снігова королева, а в житті — Герда. Її чоловік і партнер по сцені Олександр Стоянов — теж безодня чарівності. Цією парою мимоволі замилуєшся.

Зустрічаємося з ними після старту телевізійного та театрального сезонів. Балетною сенсацією став їхній модерновий спектакль, який виходив за принципом кіно двома частинами: "Діти ночі — 1" і "Діти ночі — 2". Фокусу здалося, що всередині нього закладена їхня особиста історія.

- У вашому балеті "Діти ночі" Бог розділив досконалого андрогіна на чоловіка та жінку, які намагаються знову знайти одне одного через любов. У шлюбі ми знову стаємо досконалим божеством?

Катерина Кухар: Кожен приходить у світ зі своїм призначенням. Знайти другу половинку, знайти гармонію — зовнішню та внутрішню — найважливіша мета для кожного. Якщо це сталося — ти щасливий! Коли 12 років у шлюбі, вже не ставиш собі запитання, любиш чи ні. Мій чоловік — частина мене. Як частина тіла. Начебто вона існує окремо, але вона — твоя! Частина серця. Це мої руки, які багато за мене роблять. Це частина мого мозку, яка приймає за мене рішення, особливо фінансові. Мій жіночий мозок може тільки витрачати [сміється]. Спина, яка, буває, носить мене і в прямому, і в переносному сенсі, і на сцені, і в житті.

Олександр Стоянов: Дійсно, ми прагнемо знайти другу половинку та з нею стаємо повноцінними. Міцна сім'я — коли ці половинки складають 100%. Основне завдання будь-якої сім'ї — бути щасливими.

Е. К .: Саша, зараз відповідаючи на ваше запитання, змусив згадати одну його фразу. Часто на початку стосунків чоловік каже жінці: "Я тебе кохаю". А він, коли мені зізнавався в коханні, сказав: "Я хочу зробити тебе щасливою". Це мене вразило.

- Я читав в інтерв'ю, що в дошлюбний період Олександр довго прикидався вашим другом і довів вас до такого стану, що ви, Катерина, перша поцілували його в морі в Іспанії. Як ви почувалися, коли Олександр із вами все дружив і дружив?

Е. К .: Я була панянка, розпещена чоловічою увагою. Здогадувалася, що йому подобаюся, але, думаю, будуть гастролі, почне до мене підбивати клинці. Він залицявся, як справжній джентльмен: носив валізи, на вечері запрошував, масажував ноги після спектаклю — ідеальний друг. Так тривало довго. Сидимо поруч, дивимося фільм і … ніяких намірів із його боку.

О. С .: Був момент, коли я влаштував натяк на спробу, але відчув легкий морозець. Тоді зрозумів, що цей варіант не працює, довелося брати змором. Але вийшло так, що я настільки непогано себе зарекомендував у той період, що Катя вирішила: "Якщо він мені не дістанеться, значить, може дістатися комусь іншому". Включився власницький інстинкт.

Е. К .: У мене було багато міркувань щодо Саші. При цьому він як друг продовжував давати мені поради навіть щодо кавалерів.

- Тобто Олександр робив вигляд, що не ревнує?

Е. К .: Виходить, так. А я думала: "Я взагалі йому подобаюся як жінка?" І зважилася на цей поцілунок. У мене вже був спортивний інтерес — пан або пропав! Тільки потім, коли я добре дізналася Сашу, зрозуміла, наскільки йому важко далася така витримка. Він відповів на поцілунок і сам зітхнув із полегшенням.

О. С .: Моя історія схожа на Катину. У мене не було плану, я діяв інтуїтивно. Неочевидні речі я помічаю з дитинства. Наприклад, відразу визначаю в тролейбусі кишенькових злодіїв. Якби я працював на митниці, то переловив би всіх контрабандистів. Що стосується Каті, то прямий шлях не підходив — вона сама дала це зрозуміти. У мене до Каті не було стосунків із протилежною статтю довших за три тижні. Продовження було нецікаве, тому що ці стосунки діставалися легко. І тут з'являється важкодоступний об'єкт, красивий, у якому мені подобалося все, — я закохався. Катя насправді круто фліртує, у неї не закохатися неможливо. Але я тільки прийшов у театр і був на батьківському забезпеченні. Розумів, що мені потрібно по максимуму себе проявити, щоб ця жінка була поруч.

Е. К .: Мені здається, що за кожну прикрасу, яку він мені дарував, він не тільки віддавав усі свої гроші, але й кредити брав.

О. С .: Для жінки важливо, щоб чоловік заробляв, і я показував, що й із цього боку хороший. Ще навчаючись в училищі, їздив із гастролями в Японію, Італію. Це не були великі гроші, проте на ювелірні прикраси вистачало. Але найголовніше, я говорив про дітей. Це в мене був перевірений із училища прийом. У мене було прізвисько Бик-виробник, тому що я весь час про дітей просторікував. Дівчата в чергу вишиковувалися, пропонуючи своє серце [сміється]. Але все це виявилося генеральною репетицією перед зустріччю з Катею.

Вийти заміж за мафіозі

- Головне, що все добре закінчилося. З приводу заробляння грошей я чув, що у вас було 44 концерти у Франції протягом двох місяців.

О. С .: У нас новий рекорд — 53 вистави за два місяці. Якби не пандемія, ми б дали 300 у 2020 році, оскільки контракти були підписані. Побили б рекорд Нурієва — 250 вистав на рік. Коли ми з Катею повернулися в Україну в березні 2020 року після гастролей у Китаї, США, Франції та Нідерландах, були впевнені, що локдаун затягнеться тижнів на два. На початку карантину насолоджувалися проведенням часу одне з одним і назвали цей період медовим місяцем. Одночасно з усього світу почали надходити щоденні дзвінки й інформація про скасування гастролей — спочатку найближчих квітневих турів у Польщу, Іспанію, потім Америка, word-гала в Португалії, майстер-класи в США, Мексиці, два місяці у Франції. Плани розсипалися, немов картковий будиночок. Але ми перебудувалися й адаптувалися до умов, почали багато гастролювати по Україні. Зараз веду переговори про тури по США, Франції, Польщі.

Е. К .: Найважча поїздка для мене була у Франції, коли ми в Парижі виступали в Палаці Конгресів. "Ромео і Джульєтта" — емоційний спектакль, і ти повинен взяти глядача. Крім оплесків, французи тупають ногами, і це породжує неймовірний ефект — Палац гудів. А в Арабських Еміратах навпаки: ми танцювали "Попелюшку" під гробову тишу. Складно зрозуміти, чи подобається їм. Ми бачили тільки уважні, напружені очі, але в фіналі араби аплодували. Італійці, іспанці — сонячні нації: не встигнеш вийти на сцену, вони вже щось захоплено кричать.

- Для таких навантажень потрібно мати залізне здоров'я та характер, чи не так?

Е. К .: В СРСР професія артиста балету прирівнювалася до шахтарської — з виходом на пенсію в 37 років. Вважалося, що у двох цих категорій рівне фізичне навантаження. І зараз нам повернули цей пенсійний вік, бо був період, коли в балеті зробили пенсійний вік 60 років. Ви собі уявляєте артистів балету, які стрибають на сцені в 60? Ми погоджуємося на напружений гастрольний графік, тому що в цей період заробляємо на майбутнє.

- А як же віддатися шопоголізму, який іноді любить Катерина?

О. С .: Так, у Франції покупки в Village ми вважаємо не грошима, а гонорарами за спектаклі. Можемо п'ять вистав витратити на одяг. У сезон знижок там у нас відбувається головна закупівля року.

Е. К .: Сумочки, туфлі — жінки мене зрозуміють. А з приводу характеру, то що викликає в колег заздрість? Не тільки успішність і затребуваність тут, а й те, що тебе запрошують за кордон на гастролі. Якість артиста балету визначається насиченістю гастрольного графіка за кордоном, коли тебе запрошують іноземні імпресаріо. Ми об'їздили десятки країн — від Франції до Японії, але найекзотичніші, мабуть, — це держави Південної Америки: Еквадор, Перу.

О. С .: А в Коста-Ріці ми танцювали на висоті 4200 м. Там за лаштунками стояли балони з киснем, щоб не втратити свідомість від його нестачі.

- Ви виступали перед диктаторами? Або перед криміналітетом?

Е. К .: Ми виступали перед усіма президентами України. Що стосується бандитів, то вони теж тяжіють до мистецтва балету.

- І в балерин закохуються?

Е. К .: З однією з моїх близьких подруг така історія трапилася. Вона вийшла заміж за колишнього кримінального авторитета. Але це історія зі щасливим кінцем, тому що вона зуміла розлучитися. Правильніше навіть сказати, зробила все так, що він дозволив їй піти.

• Мудра жінка — балерина свого кримінального авторитета — чоловіка далекоглядно довела до того стану, коли він їй сказав: "Та йди вже!"

Е. К .: Ви уявляєте собі, наскільки тонка робота була проведена? Роксолана відпочиває!

- Катерино, ви стали телезіркою завдяки програмі "Танцi з зiрками". Причому примудряєтеся не тільки судити, а й розігрувати шоу: у вас недавно стався дотепний обмін подарунками з Melovin, коли ображений Костя символічно подарував вам сире серце, а ви у відповідь — шкатулку з пластмасовими мізками. Звичайно, імпровізація, а не сценарій?

Е. К .: Імпровізація! Хоча, звичайно, продюсери були б раді контролювати і суддів, і зірок, але трапляються непередбачувані прецеденти.

ТВ-пристрасті

- У вас вражаючий контраст телевізійної Снігової королеви та Герди в житті — відкритої, теплої та життєрадісної людини. Ви нікому з зірок не робите знижок: що відчував від ваших характеристик незграбний Дмитро Комаров?

Е. К .: [сміється] Думаю, я йому довго снилася з батогом біля станка.

- Чим вас приваблює робота в телепрограмі?

Е. К .: Адреналіном. У мене два життя. Перше — прими, коли відчуваєш себе у світлі софітів: живеш і вмираєш на сцені. Друге — життя в прямому телеефірі. Ти вчився з дитинства розмовляти тілом, а тут потрібно лаконічно висловлювати свої думки. Але жорстка я тільки в роботі. Я нещадна до ледачих і байдужих. Той же Melovin не працює на повну котушку. Ми ж, артисти балету, трудоголіки: потрібно танцю віддавати себе всього.

- У вас практично ідеальна телекартинка. Телекурси не відвідували?

Е. К .: Дякую, ви вгадали. Коли мені було 19 років, захотілося стати телеведучою. У мене є друга вища освіта за спеціальністю "диктор телебачення". Про це ніхто не знає. Але теорія відрізняється від практики. Одна справа — теленовини, інша — шоу в прямому ефірі, де потрібно вміти тримати удар. Але особисто я — за толерантність і дипломатію.

- Тим не менше, ніхто не вважає вас м'якою суддею. Це імпонує на ТБ, адже це ринг. Може, від вас чекають і милосердя?

Е. К .: Не знаю, але, користуючись нагодою, хочу передати привіт Костянтину. Нехай пробачить, якщо що. У цілому я рада, що завдяки телебаченню відбулася популяризація балету. Адже балет — одна з візитних карток України. Чому йому так мало уваги приділяє держава — загадка. Зараз я як керівник хореографічного коледжу стикаюся з масою бюрократичних проблем. Наприклад, чотири місяці домагалася роз'яснення від Пенсійного фонду щодо збереження пенсій охочим продовжити свою кар'єру та викладати. Артисти балету, виходячи на пенсію в 37 років, не мали права працювати в держустановах! Точніше, мали, але якщо вони це робили, то їх позбавляли пенсії (13 тис. грн). Як не дивно, але в народних артистів вона була навіть вищою, ніж 10 тис. грн зарплати, яку я можу їм запропонувати! Парадокс: якщо людина має шість робочих днів на тиждень, то вона отримає менше, ніж якщо сидітиме вдома на пенсії. Я знаю багато артистів, яких позбавили таких коштів. Але в цьому році ми розібралися з цим питанням. Тепер заслужені працівники мистецтва балету зможуть зберегти свої пенсії та передавати знання. Цього року до нас уже прийшла прима-балерина, народна артистка України Тетяна Голякова, яка об'їздила весь світ із гастролями.

Вітер і вітрила

- Критики та глядачі відзначають дві знакові для вас ролі — чуттєвої Джульєтти та сексуальної Шехеразади. Яка з них вам ближче?

Е. К .: [сміється] Обидві. Уранці я Джульєтта, ввечері — Шехеразада.

- Як вам, двом зіркам балету, живеться під одним дахом? Що вас може вивести з себе, що мирить?

Е. К .: Із Сашею складно посваритися. Я — вогонь, він — вода. Коли в родині два сірники — це вибухонебезпечно. А у нас баланс між інь і ян.

О. С .: Я не знаходжу сенсу в сварках. Лічені рази, коли вирішив вступити з Катею в перепалку, перевіряв, чи ефективно. Ні. Так навіщо мені, щоб дружина плакала? Потрібно поводитися з нею під час сварки, як із пацієнтом, — обережно та тихо. До того ж я не вмію кричати. Так що буря стихає сама собою.

Е. К .: Мій шторм ущухає, тому що він позбавляє мої вітрила вітру.

О. С .: Я не люблю доводити до сварок, але що стосується знайомих, то, якщо посварилися, це назавжди. А щодо дружини я знаю, що вона всередині любляча, добра та ніжна. Це перевірено в багатьох ситуаціях.

Е. К .: Ти до мене когось підсилав?

О. С .: Я дзвонив, і мені хлопці давали повний звіт, хто, де, коли та скільки. Ось мені захотілося, і я несподівано прилетів до Каті в Берлін.

- Ви ревниві?

Е. К .: Дуже. Хоча до мого флірту він ставиться поблажливо.

О. С .: Я відчуваю, чи є для цього підстави. Якщо чую, що вона перегинає палицю, то швидко припиняю наміри по обидва боки. Катя тут же повертається під моє крило.

Е. К .: Так, він може стати жорстким.

- Ви переплавляєте свої пристрасті та почуття в образи на сцені?

Е. К .: В "Жизелі" була сцена божевілля героїні. І в мене в житті були моменти, коли здавалося, що я на межі божевілля. Але я віддавала ці відчуття ролі. І це допомагало. Буває, Всесвіт відкриває доступ до чогось потойбічного. І з цим складно жити. Але виходиш на сцену і вихлюпуєш ці емоції. Ти як заповнена посудина, коли на сцені цю посудину спустошуєш. Чим частіше це трапляється, тим більше моя гра набуває нових барв.

- А діти дають такий заряд? Не божевілля, а розсудливості?

Е. К .: Так, адекватності. Але тут Саша більше заряджається.

О. С .: У нас із Катею і тут протилежні відчуття. Я отримую кайф від дітей. Коли дитина поряд, фізично, буває, втомлюєшся, але емоційно заряджаєшся. Каті ж, навпаки, хочеться відпочивати вдома, тому що діти галасливі, базікають, а їй хочеться спокою.

Е. К .: Так, я, як черепашка, закриваюсь. Мені потрібно абстрагуватися від зовнішнього світу, зосередившись на собі.

- Як ваші діти реагують на виступи батьків?

Е. К .: Настя намагається мене копіювати. Вона здібна, у неї м'які м'язи, але їй тільки шість років. Не хочу на неї тиснути, тому що якщо відбити бажання займатися балетом у цьому віці, потім не захочеться. Вона трохи лінується.

О. С .: Вона не любить біль. Спокійно сідає на шпагат, але як тільки їй дискомфортно, відразу говорить: "Боляче, більше не хочу".

- Які у вас найближчі прем'єри?

Е. К .: Готуємо спектакль, прем'єра якого запланована на 30 жовтня, — постановку фантастичної новели Герберта Веллса "Країна сліпих". Про те, як зряча людина потрапляє в гірське поселення, де всі сліпі. Він хотів донести до них повну інформацію про навколишній світ, але вони щасливі у своєму невіданні.

О. С .: Це ставить хореограф і артист Staatsbalett Berlin Олександр Абдукарімов, а він глибокий хлопець. Він же ставив нам "Дітей ночі". Крім цього, ми хочемо відродити фестиваль Сержа Лифаря, який не відбувається вісім років. Дати — 12-13 листопада. Це буде прев'ю до конкурсу імені Лифаря, який відбудеться навесні. Уже домовлено, що тоді в листопаді до Києва на два дні приїдуть зірки театрів Гранд-опера, міланського Ла-Скала, Берлінської, Нідерландської, Віденської опер. Вони танцюватимуть найвідоміші постановки Лифаря та фрагменти легендарних вистав.