"Гра в кальмара" вистрілила на Заході, бо режисер пройшов спецпідготовку
50-річний Хван Дон Хьок у юності закінчив кіношколу Університету Південної Каліфорнії, де навчалися такі голлівудські легенди як Джордж Лукас, Роберт Земекіс, Вілл Феррелл та Джон Вейн.
У мережі вже створено кілька фанатських груп, які розбирають серіал "Гра в кальмара" по кісточках — не лише фінал чи сенс епізодів, а й навіть що означають у перекладі з південнокорейської імена героїв і що символізують кольори в картині. Автор серіалу, режисер і сценарист Хван Дон Хьок не обманює очікувань: глядачі знаходять те, що шукають, показуючи, що той зняв багаторівневий твір. Наприклад, ім'я головного героя Сон Кі Хун перекладається як "мудрий вчинок".
50-річний Хван Дон Хьок у юності закінчив кіношколу Університету Південної Каліфорнії, де навчалися такі голлівудські легенди як Джордж Лукас, Роберт Земекіс, Вілл Феррелл та Джон Вейн.
У 2007 році Хван переїхав назад до Південної Кореї, де почав знімати картини, що били місцеві рекорди популярності та отримували безліч нагород національного рівня. Один із таких кінохітів — "Суворе випробування" (2011), соціальна драма, заснована на реальних подіях, коли в школі для глухонімих учителі знущалися над учнями-інвалідами і навіть ґвалтували їх.
"Мені завжди здавалося, що я знімаю соціальні фільми на темну тематику, але насправді я весела людина. Цього разу я хотів зробити щасливий та світлий фільм", — сказав про себе режисер, представляючи глядачам комедію "Міс Бабуля" (2014), де 74-річна жінка набуває вигляду свого 20-річного "я".
Хван — художник широкого діапазону, і хоч його фільми збирали багатомільйонну аудиторію на батьківщині, лише Netflix, підключившись до "Гри в кальмара" у 2019 році, вивів його талант на світовий рівень. Головне, що вдалося поєднати у своєму фільмі Хвану: гостру соціальність, властиву південнокорейським стрічкам останніх років та голлівудську розважальність. До того ж, західні глядачі були приємно вражені, що манера гри південнокорейських акторів у серіалі позбавлена надмірної, майже опереткової експресивності, властивої азійському кіно.
Повну версію тексту з детальним аналізом "Гри в кальмара" читайте тут.