"Кальмар" крокує планетою. П'ять причин для масового ажіотажу навколо "Гри в кальмара"

Південнокорейський серіал Netflix режисера Хван Дон Хьока "Гра в кальмара" побив усі рекорди популярності: станом на 20 вересня його переглянули 142 млн платних підписників. На сьогодні він став №1 у 90 країнах, і його тріумф продовжується. На сайті рецензій Rotten Tomatoes рейтинг стрічки на підставі трьох десятків оглядів – 94%. Соцмережі рясніють сотнями думок, користувачі блогосфери вже діляться на тих, хто його дивився чи не дивитиметься з принципу. Але чули про нього усі.

Причому, судячи з інтерв'ю з його творцями і представниками Netflix, які займалися проєктом, вони розраховували, що фільм стане відомим, але того, що його популярність досягне планетарного масштабу за такий короткий термін, не було навіть у зухвалих планах.

Кальмароманія. Південнокорейський серіал захоплює світ

Про його вплив говорить те, що в Британії та Бельгії діти почали "грати в кальмара" — імітувати південнокорейські ігри, в які грають герої, і "навмисно" розстрілювати тих, хто програв, як це відбувається в картині.

Південнокорейський провайдер SK Broadband постраждав від величезного трафіку, викликаного інтересом до серіалу: після того, як його масово кинулися дивитися, інфраструктура компанії впала. Провайдер подав на Netflix до суду на суму $23 млн.

На Amazon стали хітом продажів бірюзові спортивні костюми, схожі на ті, що гравці носять у "Кальмарі", а перед Геловіном у рази зросли продажі рожевої уніформи охоронців із фехтувальними масками, на яких зображені геометричні фігури: квадрат, трикутник, коло, залежно від ієрархії наглядачів.

Попит на білі спортивні капці на гумовій підошві — сліпони — моделі Triple White, в яких грали учасники "Кальмару", збільшився на 7800%. У "ТікТоку" та "Інстаграмі" повно рецептів та пропозицій купити печиво "Соті", як у стрічці.

Загальна істерія? Безперечно!

Україну повальне захоплення теж не оминуло. Міністр культури Олександр Ткаченко днями написав у "Телеграмі": "Подивився "Гру в кальмара". Серіал має шанси стати культовим та отримати продовження. Упіймав себе на думці, що продовження можна запросто зняти в Україні. Ось мій особистий топ причин, чому Україна". Першою причиною він називає кеш-рібейт, ухвалений у нас на законодавчому рівні, — це повернення державою знімальній групі 25% витрат на виробництво картини. Але зараз спалахнув скандал, що французькому Netflix за "Останнього найманця" з Ван Даммом, який знімався у Києві, Держкіно вже 10 місяців не віддає кеш-рібейт у розмірі €550 тис. що, звичайно, не заважає міністру заманювати сюди південнокорейців унікальними українськими ландшафтами і тим, що тут "ціни на проживання та оренду техніки нижчі, ніж у Європі чи Азії".

Фокус розуміється, що викликало цей масовий ажіотаж.

Автора! Хто режисер та сценарист серіалу "Гра в кальмара"?

У мережі вже створено кілька фанатських груп, які розбирають серіал по кісточках — не лише фінал чи сенс епізодів, а й навіть що означають у перекладі з південнокорейської імена героїв і символізують кольори у картині. Автор серіалу, режисер і сценарист Хван Дон Хьок не обманює їхніх очікувань: вони знаходять те, що шукають, показуючи, що той зняв багаторівневий твір. Наприклад, ім'я головного героя Сон Кі Хун перекладається як "мудрий вчинок".

50-річний Хван Дон Хьок у юності закінчив кіношколу Університету Південної Каліфорнії, де навчався Джордж Лукас. У 2007 році переїхав назад до Південної Кореї, де почав знімати картини, котрі били місцеві рекорди популярності й отримували безліч нагород національного рівня. Один із таких кінохітів — "Суворе випробування" (2011), соціальна драма, заснована на реальних подіях, коли в школі для глухонімих вчителі знущалися і навіть ґвалтували учнів-інвалідів.

"Мені завжди здавалося, що я знімаю соціальні фільми на темну тематику, але насправді я весела людина. Цього разу я хотів зробити щасливий та світлий фільм", — сказав про себе режисер, представляючи глядачам комедію "Міс Бабуля" (2014), де 74-річна жінка набуває вигляду свого 20-річного "я". Хван — художник широкого діапазону, і хоч його фільми збирали багатомільйонну аудиторію на батьківщині, лише Netflix, підключившись до "Кальмара" у 2019 році, вивів його талант на світовий рівень.

Зав'язки. Головний приз "Гри в кальмари"

За сюжетом 456 боржників потрапляють до якогось закритого місця, де їм пропонують зіграти в гру. У реалі виявляється, що це шість дитячих ігор, де "вибулих" розстрілюють. На кону — 45,6 млрд південнокорейських вон ($38,5 млн). Відповідно, одне життя коштує 100 млн вон ($84 тис.). Після загибелі кожної жертви у прозору кулю у формі свині-скарбнички під стелею щоразу вкидається ця сума у вигляді пачок грошей. Це грошове "сонце", що підсвічується жовтим світлом, знаходиться над гравцями постійно, щоб мотивувати їх на боротьбу.

Режисер зізнався, що на написання сценарію його надихнули жорстокі манги (японські комікси), за якими було знято фільми та серіали. Це фантастична "Королівська битва" (2000), де школярі-бунтівники вирушають на острів, на якому змушені вбивати одне одного, щоб вижити. "Гра брехунів" (2005), де учасники гри намагаються за $1 млн обдурити одне одного або вкрасти гроші. І манга "Кайдзі" (1996 — донині триває продовження), де ігроман, який у боргах, потрапляє на корабель зі смертельним шоу, в якому переможець зриває величезний куш.

Хван вдало поєднав їх у свою "Гру в кальмара", принісши багато оригінального, але головне — соціальну основу. Причому сценарій написаний ним був якраз у період 2008–2009 років, коли вирувала світова фінансова криза, породжена неповерненням боргів. Можливо, тому фільм тоді не запустили, а режисер навіть змушений був продати ноутбук за $700, щоб розплатитися з власними боргами.

Персонажі серіалу "Гра в кальмара": ігроман, біженка, біржовий гравець

Тут діють не школярі, а дорослі – від 20 до 70 років. У них немає жодних мрій про Багами, вони просто намагаються звести кінці з кінцями, підтримати батьків, ростити дітей, але все одно "попадають" на величезні суми. Ця тема близька будь-якій людині, хоч із Заходу, хоч зі Сходу, яку постійно змушують нервувати маленькі чи великі кредити. Адже сьогодні й уся українська мережа заповнена рекламою компаній з мікрокредитування.

Головний герой Сон Кі Хун (№456) був робітником на автомобільному заводі, звідки його скоротили десять років тому, брав участь у страйку, відкрив кафе, але прогорів і став ігроманом із великими боргами (понад $100 тис.). Підробляє водієм.

Його приятель і сусід Чо Сан Ву (№218), який був найкращим студентом Сеульського університету, створив компанію, але інвестиції пішли в пісок, його звинуватили в шахрайстві — й ось він у тій же грі. Звісно, організатори знають борги всіх учасників.

Кан Се Бек (№067) — чарівна біженка з Північної Кореї, яка змушена стати кишеньковою злодійкою, щоб витягнути матір із КНДР і брата — з притулку. Іншому емігранту, пакистанцеві Алі, начальник заборгував зарплату за півроку, а в хлопця дружина та маленький син. Алі калічиться сам на цій роботі та випадково калічить жадібного боса. Режисер не шкодує емігрантів, показуючи, що життя у Південній Кореї не цукор.

О Іль Нам (№001) — начебто добрий дідусь із пухлиною мозку, який здається практично безпорадним, але іноді проявляє залізний характер.

Чан Док Су (№101), кримінальний авторитет — фізично сильний та аморальний тип, він програв у казино гроші мафії, яка мріє його розірвати на шматки. Його ситуативна подружка Хан Мі Не (№212) — істерична, боягузлива жінка, яка не має великого розуму, але гучна й активна, своєю епатажною поведінкою приховує внутрішній страх і невпевненість у собі.

Перевертні та трансформації "Гри в кальмара"

Серіал зачаровує перевертнями. Перший нетривіальний режисерський хід: дитячі ігри є основою смертельного атракціону. Дитинство, це щасливий час і місце, куди доросла людина "тікає" у своїх спогадах, коли їй важко, нікчемно. Тікати нікуди!

Повна непередбачуваність та диявольська винахідливість атракціонів – все просто і страшно. Гра в кальмара на кшталт гри в пекаря в Україні: одні захищають головний майданчик, інші намагаються його зайняти. Та сама боротьба за місце під сонцем, але тут — зі смертельними наслідками.

Територія та приміщення розфарбовані в яскраві кольори, як у дитячому садку або в ігровій кімнаті для малюків, але, по суті, це боргова в'язниця, що охороняється автоматниками, в якій слово "вибути" означає "загинути". Причому естетично все бездоганно — костюми, внутрішнє оздоблення на високому дизайнерському рівні.

Східний фільм пародіює західну капіталістичну парадигму: на ринку все має вартість, зокрема людське життя. Важливими є виключно конкурентні якості. Організатор фінансової компанії потужно аналізує під час гри всі ситуації, гангстер пускає у хід свої бандитські навички, самотня жінка намагається дорожче продати своє тіло, щоб знайти захисника. Жодні інші властивості — доброта, співчуття, участь — для конкуренції не потрібні.

"Я хотів написати сюжет, який був би алегорією чи байкою про сучасне капіталістичне суспільство", — говорить в інтерв'ю режисер.

У цьому ігровому пеклі прообразом раю є розкішний бар із дорогою випивкою. А в самому приміщенні ігрової в'язниці наче глумливо звучать приємні мелодії Чайковського, Гайдна, Штрауса. Або джаз у виконанні Сінатри. За час фільму ми не чуємо жодного східного мотиву. Серед віпів — організаторів дійства також, мабуть, багато білих (ми побачимо лише одного, з якого зірвали золоту маску).

Те саме стосується призової вечері: гравці їдять смажене м'ясо виделками та ножами — традиційних корейських паличок немає. Автор показує, що ці західні атрибути запроваджено до Південної Кореї. Капіталістична форма суспільного устрою принесла із собою культ наживи, коли звір витісняє людину і за зовнішньої привабливості всередині — хижацтво: чим більше конкурентів уб'єш, тим сильніше збагатишся. "Гра в кальмара" — це світ, де столовий ніж будь-якої миті може перетворитися на знаряддя вбивства.

Приголомшливі трансформації відбуваються і з героями: найбезпорадніший гравець виявиться наймогутнішим, нікчемний боржник — найбільш людяним, а родич, котрий переживає за члена сім'ї, — не потрібний своїй рідні. Дивується глядач неодноразово!

Антирелігійність

У цьому світі немає Бога, наголошує автор, зате є де розгулятися дияволу. У молитві "Отче наш" шостий рядок — "І пробач нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим", проте тут про прощення не може бути й слова — релігійні мотиви у стрічці показані гротескно (до речі, про адаптацію для Заходу: християнські молитви у фільмі звучать, а буддійські мантри – ні).

Пастор, котрий втратив віру, починає ревно молитися, але не уникає загибелі. Одна з дівчат — пасербиця священика, але конфлікт, який стався у неї з ним, і привів її сюди.

Вербувальника у чорному костюмі та краватці головний герой спочатку приймає за християнського проповідника. "Я переконаний буддист", — починає він, але хлопець лише запропонував зіграти на гроші. Ставка пристойна. Герой програє. Але вербувальник, який нагадує представника протестантської церкви, "великодушно" замінює її ляпасом. Ще один програш, ще: ігроман змушений щоразу "підставляти другу щоку". Однак коли Сон Кі Хун виграє і радісно кричить: "Дай я тобі вріжу!", вербувальник не підставляє свою щоку, а розплачується грошима, як домовлено.

Як може банкір ставитись до боржника? Він його ненавидить. Так само ставляться до гравців заможні організатори. Але дають їм нікчемний шанс на виживання, заодно ті розважать багатіїв, котрі нудьгують, — це єдиний штамп, який використав автор.

І хоча релігійних мотивів чітко не видно власне в Конторі (у фільмі натякають, що подібні ігрові атракціони є в різних країнах), ця організація нагадує секту: беззаперечне підпорядкування Розпоряднику, миттєве виконання будь-яких, зокрема найбільш неправдивих наказів. За порушення порядку з охоронцями роблять так само безжально, як із гравцями. Ми не знаємо, які резони рухають наглядачами, аби брати участь у масових вбивствах. Поки що це терра інкогніта. Ймовірно, це стане відомо у другому сезоні.

Формула "Гри в кальмара": боржник — гра — смерть (оцінена в грошовому еквіваленті). Якщо не фізична, то духовна. Єдине, що є доброго в цій картині, — це очі Сон Кі Хуна, в ролі якого знявся відомий південнокорейський актор Лі Чон Че. Вони не втомлюються співпереживати іншим у найпатовіших ситуаціях, а Сон Кі Хун не втратив сердечності до найнепередбачуванішого фіналу. Цей відкритий фінал і неймовірна популярність серіалу у світі капіталізму (при бюджеті $17 млн "Кальмар" вже заробив $900 млн) недвозначно сигналізують: другому сезону бути!