Літературні підсумки року в Україні та світі: премії, скандали та нові переклади світових бестселерів

Головні літературні імена України: Софія Андрухович, Оксана Луцишина, Артем Чех

Наприкінці січня сайт "ЛітАкцент" назвав найкращою прозовою книгою 2020 року роман Софії Андрухович "Амадока" — і рішення це можна назвати цілком справедливим.

У березні Національну премію ім. Шевченка в галузі літератури вручили Оксані Луцишин за роман "Іван і Феба", який вийшов ще позаминулого року. Головного персонажа книги можна вважати своєрідним героєм нашого часу: дружину він не любить, кар'єру губить, у повсякденному житті мається, а справжню радість відчуває, лише беручи участь у революції. Цікаво, що в конкурсі "Книга року Бі-бі-сі" — 2019 роман Луцишиної зупинився лише на стадії лонг-ліста.

Щодо "Книги року Бі-бі-сі" цього року, то роман патріарха української літератури Юрія Андруховича "Радіо Ніч" не був відзначений, хоч і виглядав фаворитом, а найкращою художньою прозою 2021 року визнали роман Артема Чеха "Хто ти такий?".

Міжнародні премії: Абдулразак Гурна, Давід Діоп, Мохамед Мбугар Сарр та Деймон Гелгут

Найпрестижніша нагорода планети вкотре залишила провісників з носом. Нобелівська премія дісталася не надто іменитому у світі і майже невідомому в наших краях прозаїку Абдулразаку Гурні, якого букмекери як претендента на перемогу не розглядали взагалі. 72-річного уродженця Занзібару, який понад пів століття живе у Великій Британії, відзначили за "безкомпромісне та співчутливе дослідження наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами".

Підсумки Міжнародної Букерівської (за кращий роман, перекладений англійською) та Гонкурівської (за кращий роман французькою) премій. Перша дісталася письменнику французько-сенегальського походження Давіду Діопу за книгу "Вночі вся кров чорна" (в оригіналі Frère d'âme, "Рідна душа"), друга — знову-таки сенегальцю Мохамеду Мбугару Сарру за "Найпотаємніший спогад людей". Отже, чемпіоном світу з літератури 2021 варто вважати не США, не Велику Британію, не Німеччину і навіть не Україну, а Сенегал. Тому не дивує, що лауреатом Букерівської премії (її присуджують за роман, написаний англійською), також став африканець Деймон Гелгут з ПАР за "Обіцянку". Тенденція.

Скандали року: Кармен Мола, Джоан Роулінг, Маріка Лукас Рейневелд. Ікона фемінізму та її творці

Прекрасний казус відбувся в Іспанії на церемонії нагородження премією "Планета". Її лауреатом назвали популярну письменницю Кармен Молу, ікону іспанського фемінізму, яка раніше ніколи не з'являлася на публіці. Після оголошення імені переможниці на сцену піднялися троє чоловіків: справжніми авторами романів вигаданої Моли виявилися Хорхе Діас, Агустін Мартінес та Антоніо Мерсеро. Активістки заходилися закидати трійцю містіфікаторів прокльонами та погрозами, але нових власників призу в €1 млн це не збентежило.

Друга історія теж пов'язана з активізмом, що вийшов з берегів. Протягом року Джоан Роулінг третювали поборники прав трансгендерів, які не вибачили авторці "Гаррі Поттера" уїдливих фраз про людей, які "менструюють". У результаті організатори наміченого на 1 січня святкування ювілею потеріани, де буде представлений епізод "20-річчя Гаррі Поттера: Повернення до Гоґвортсу", Роулінг на цей захід запросити не наважилися.

Третій скандал — на ту саму тему. Його жертвою став(ла) письменник(ця) з Нідерландів Маріка Лукас Рейневелд, а дужки тут тому, що лауреат Міжнародного Букера минулого року вважає себе небінарною персоною. Рейневелд запропонували перекласти гучний інаугураційний вірш американської поетеси Аманди Горман, але він був змушений відмовитися від цієї роботи. Причиною стали виступи активістів BLM, які заявили, що білі автори, нехай вони хоч небінарні персони, хоч трансгендери, не повинні перекладати чорну літературу, оскільки не розуміють її проблем.

Найкращі новинки: Орхан Памук, Кадзуо Ішіґуро, Ентоні Дорр

Нові книги у 2021-му вийшли в цілої низки літературних важкоатлетів. Турецький нобелівський лауреат Орхан Памук чуйно відреагував на виклик часу та випустив історичний детектив "Чумні ночі", присвячений епідемії 1900-1901 років. Інший нобеліат, британець Кадзуо Ішіґуро, написав фантастичний роман "Клара і Сонце", у героїні якого, роботеси-андроїда, прокидається релігійне почуття. Володар Пулітцерівської премії Ентоні Дорр із США опублікував книгу "Пташине місто там", яка, судячи з анотації, нагадує "Хмарний атлас" Девіда Мітчелла. Ці романи перекладено.

А ось любителям прози суперзірки сучасної американської літератури Джонатана Франзена доведеться почекати — переклад нового роману "Перехрестя" вийде вже наступного року. Книголюби також будуть з нетерпінням чекати на переклад третьої книги Саллі Руні "Чудовий світе, де ти?", виданої в оригіналі цього літа. Нагадаю, молода ірландська письменниця здобула гучну популярність наприкінці 2010-х завдяки роману "Нормальні люди" та його телевізійній екранізації.

Також серед яскравих зразків перекладного фікшена року відзначимо такі романи, як "Айдахо" Емілі Раскович, "Дівчина, жінка, інша" Бернардін Еварісто, "Кокон" Чжен Юежань, "Аномалія" Ерве Ле Телльє, "Кентуккі" Саманти Швеблін, "Кі Салмана Рушді. Усі ці книги або вже побували в оглядах Фокуса, або з'являться там найближчим часом. З головних перекладів українською мовою я назвав би "Книги Якова" Ольги Токарчук та "Сліпоту" Жозе Сарамаго. Ну і, звичайно, "Веселку тяжіння" Томаса Пінчона — найбільший роман другої половини ХХ століття, здолати який здатні лише найвідчайдушніші любителі літератури.