Головний номінант "Оскара". Навіщо дивитись чудовий мультфільм "Піноккіо" Ґільєрмо дель Торо

Проєкт "Піноккіо" від Netflix уже отримав безліч премій, зокрема "Золотий глобус" у категорії "Найкращий анімаційний фільм", а також номінацію на 95-й церемонії вручення премії "Оскар" — у тій же категорії. "Піноккіо" має всі шанси її виграти.

Для України особливо цікаво, що у "Піноккіо" Ґільєрмо дель Торо показано війну як найбільше зло. Мультфільм зроблено віртуозно, режисер вклав у нього все своє вміння та навіть своїх персонажів з інших картин, а також зробив "Піноккіо" не без впливу аніме. Вийшло сьогодні – підсумкове творіння майстра.

Цей анімаційний фільм — повноцінне авторське творіння Ґільєрмо дель Торро за мотивами культової казки "Пригоди Піноккіо" (1891) Карло Коллоді — як, припустимо, "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно" (1936) радянського письменника Олексія Толстого на тему того ж твору. Але на відміну від "Буратіно", "Піноккіо" дель Торо — це набагато доросліший фільм, зроблений у манері "тепер ви дізнаєтеся, як все було насправді".

"Піноккіо" Ґільєрмо дель Торо: нюанси форми подачі

Відразу обмовлюся, мене не вразив трейлер: Піноккіо – ніби недбало зроблена лялька з не надто обробленого дерева, без одягу, навіть паперового. Мені здалося, що в картині буде атмосфера лялькового мультфільму, які я ненавидів у дитинстві (на відміну від мальованих).

Я помилявся: "грубуватість" обробки Піноккіо — тільки один прийом. Дерев'яний хлопчик зроблений навмисне недбало, щоб підкреслити, що він — маріонетка, щоб інші персонажі виглядали більш "справжніми", хоча вони теж ляльки. У того ж тата Піноккіо – старого Джепетто – найвиразніше обличчя. У мультфільмі вистачає і комп'ютерної анімації: море, небо, місто.

Загалом у фільмі дуже виразне відчуття присутності. У картині буде яскравий епізод, коли Піноккіо прийшов за татом у католицьку церкву під час служби. Церква, падре, парафіяни – гранично реалістичні. Дерев'яний "монстр", що гучно стукає по підлозі, викликав серйозний переляк містян: "Демон!". Джепетто ледве вдалося зам'яти скандал.

На подвір'ї війна та привиди

Місце дії "Піноккіо" — Італія. Час — 1943 рік. Фашистська Італія веде війну у союзі з нацистами. У ролику показано особисту трагедію Джепетто — він втратив сина Карло. Унаслідок бомбардування: снаряд влучив у храм, де Джепетто закінчував із дерева розп'яття Христа. Майстер встиг вийти з церкви, а його син забарився. Від горя і розпачу старий спочатку йде в запій, а потім зрубує сосну, щоб вистругати собі дитину з поліна. Вогники, що пропливали в цей час, певні "духи лісу", складаються в Блакитну Фею — багаторуку жінку в масці, за спиною якої крила з масою очей.

Фея оживила ляльку, пошкодувавши старого. Ось тут уже йдуть напрацювання не лише дель Торо, а й навіть Хаяо Міядзакі. Потойбічним світом, куди Піноккіо потрапить після своєї першої смерті (він туди регулярно потраплятиме як до себе додому), править сестра Блакитної Феї — Смерть, котра нагадує сфінкса з крилами, усіяними очима (обох сестер озвучила неповторна Тільда Свінтон).

Ця ситуація нагадує світ "Віднесених привидами" (2002), де потойбічними духами правили зла чаклунка Юбаба та її добра сестра-близнючка Деніба.

Зовні обидві Феї у "Піноккіо" — немов істоти з фентезійних фільмів дель Торо "Лабіринт фавна" (2006) та "Хеллбой-2" (2008). Режисер щедро поділився з Коллоді своїми персонажами, але багато сюжетних ліній італійця залишив без змін, тільки події відбуваються в нових історичних умовах.

Воєнна лінія стрічки напрочуд актуальна зараз: мобілізація, табір швидкої військової підготовки, розмови новобранців перед можливим відправленням на фронт: "Ти боїшся смерті?". Це все несподівано вийшло схожим у мультфільмі на реалії німецького фільму режисера Едварда Бергера "На західному фронті без змін" (2022) за Ремарком, який теж претендує на кілька "Оскарів".

Тільки новобранцям Ремарка не вистачало такого дерев'яного оптимістичного шибеника, щоб вижити у своєму липкому страху. Піноккіо тут навіть трохи нагадує "Швейка" Ярослава Гашека – антивоєнною, сатиричною агітацією, зокрема на сцені цирку-шапіто директора Вольпе.

Місія Піноккіо: вчити людей людяності

Цирк — ще одна лінія фільму. Перед тим, як туди потрапити, Піноккіо підмахне диявольський контракт, де замість підпису він, як неписьменний, намалює "сонечко".

Піноккіо і є промінчиком світла в цьому вкрай похмурому світі. На відміну від героя "Пригод Піноккіо" Коллоді, він не прагне стати справжнім хлопчиком. Ба більше, наділений місією – зберігати людяність в абсолютно нелюдських умовах: у військовому таборі, майданному цирку, куди приїде з візитом сам Муссоліні.

Дель Торо зауважив про свого героя: "Мій Піноккіо набагато менше маріонетка, ніж люди навколо нього, тому він уособлює непослух. Я хотів зробити неслухняного Піноккіо і показати непослух — як хорошу рису. Я хотів, щоб змінилися всі, крім нього. По ходу стрічки, цвіркун навчається у Піноккіо, а Піноккіо мало вчиться у цвіркуна.

Тобто Піноккіо змінює неправедний світ. Ґільєрмо Дель Торо у цьому плані пішов максимально далеко. На самому початку мультфільму – у церкві, де працює Джепетто, Піноккіо запитує в батька, дивлячись на постать Христа: "Він такий же дерев'яний як я, але чому його всі люблять, а мене бояться?" — "Бо люди тебе ще не знають. Дізнаються і полюблять", – заспокоює його тато.

І ось за свою абсолютну людяність Піноккіо і буде розіп'ятий: йому спробують влаштувати автодафе.

Хочу сказати, що незважаючи на такі дорослі смисли, які заклав у свій фільм дель Торо, діти з не меншим задоволенням дивилися картину і часто сміялися. Наприклад, коли Піноккіо тільки ожив і почав вивчати навколишню дійсність, він спитав у батька, взявши до рук молоток: "Це що?" — "Це штука, щоб щось бити", — відповів Джеппетто. "Чудово", — зрадів Піноккіо і почав трощити порожні пляшки з-під вина.