"Пінгвін": у чому секрет серіалу з Коліном Фареллом, що від екрану неможливо відірватися

Такої динамічної першої серії, як у прем'єрному проєкті "Пінгвін" (2024), давно не пригадую. Немов автори вирішили вмістити в неї стільки подій, скільки зазвичай вистачає на повнометражний фільм або сезон. Відірватися неможливо. За чотири дні, за повідомленням HBO, серію подивилося 5,4 млн осіб. На Rotten Tomatoes проєкту дали 94% — критики і 89% — глядачі. Невпізнанний Колін Фаррелл та інші актори грають на межі. А у всіх героїв серіалу є одна особливість, яка споріднює проєкт із серйозними фільмами і підстьобує дивитися картину з неослабною увагою.

Одразу скажу, у чому радикальна відмінність серіалу "Пінгвін" від звичайних фільмів за коміксами — у ньому, власне, немає супергероїки. Тут не буде Бетмена. А головним героєм обрали досить "приземлену" постать зі всесвіту DC — бандита Пінгвіна.

Без фантастики

У картині Тіма Бертона "Бетмен повертається" 1992 року Пінгвіна грав чудовий комік Денні ДеВіто — його персонаж був ексцентричним. А гангстер невпізнанного тут Коліна Фаррелла ("Залягти на дно в Брюгге", "Шугар") — це повний чоловік зі шрамом через усе обличчя. Він жорсткий, хитрий і до певної міри сентиментальний. Цілком реалістичний. Гіперболізована його зовнішність, але не характер. І в нього немає "коміксних" фактів біографії, типу того, що його багаті батьки через потворну зовнішність дитини скинули немовля в каналізацію, а його "виховання" на себе взяли пінгвіни. Того Пінгвіна так прозвали за схожість із птахами: він маленький, із носом, схожим на дзьоб.

А Пінгвін Фаррелла — це великий, м'ясистий мужик з однією вадою — у нього щось із пальцями ніг і він ходить, шкутильгаючи. Саме за цю деталь він отримав своє прізвисько. Проте, Пінгвін любить піжонити (у нього авто і костюм фіолетового, "сливового" кольору) і поїсти з великим апетитом. Причому він готовий говорити про перекус під час будь-якої, навіть найнапруженішої колотнечі — і це додає вітальності герою Фаррелла.

І всі персонажі тут цілком реалістичні, що споріднює проєкт із серіалом "Андор" (2022) зі всесвіту "Зоряних воєн", який без усіляких лазерних мечів і більше схожий на політичний детектив. Або з фільмом "Джокер" (2019) з Хоакіном Феніксом, що нагадує психологічний трилер і зібрав понад $1 млрд. "Пінгвін" шоуранера Лорена Лефранка — з цієї когорти.

Низка невдач

На початку картини злочинець Загадка влаштував серію вибухів: більша частина бідних районів Готема зруйнована. Панує хаос. Убито главу мафії — Кармайн Фальконе на прізвисько Римлянин. Медіа кажуть, що влада тепер перейде до його сина — алкоголіка і наркомана Альберто Фальконе. Освальд "Оз" Кобблпот, він же Пінгвін, був правою рукою Кармайна — і ось він приходить до синка. І в Оза є своє бачення "світлого" майбутнього Альберто (Майкл Зеген), що відрізняється від того, ким останній сам себе уявляє. У Озза є перед очима приклад з його дитинства, коли в його районі всім заправляв гангстер, готовий оплачувати медичні рахунки бідняків.

Під час цієї доленосної розмови між Озом і Альберто станеться подія, яка викличе цілий ланцюжок сюжетних поворотів і триматиме в напрузі всі 60 хвилин.

Коротше, для Пінгвіна все почнеться погано. Зокрема, інші боси мафії вимагають від нього згортання торгівлі наркотиками в підконтрольному йому районі для перенесення в більш спокійне місце. Та ще 16-річний злодій Віктор Агілар (Рензі Феліз) намагається викрасти з приятелями сливову тачку Пінгвіна — і одразу потрапляє на мушку.

Перевертні характери

Тут спливає ще одна особливість серіалу — різкі перевертиші в поведінці героїв, що робить характери яскравішими і краще "розкриває" їхню реальну суть. Дрібнокровний підліток здається спочатку розмазнею. І сам Оз вагається між тим, щоб його вбити, і тим, що "а може, він для чогось знадобиться"? А коли Оз вирішить, що стане в пригоді, і Пінгвіну був дуже потрібен Вітя — той не виходить на зв'язок. Що ви подумали? Щоб би ви не подумали — все буде не так. І цією непередбачуваністю серіал підкорює.

Мама Оза здається дуже літньою і хворою жінкою (Дірдрі О'Коннелл), як раптом вона несподівано виголошує таку потужну мотивуючу промову своєму синові, що той уже готовий бігти — зрушувати гори. І взагалі весь серіал пронизаний своєрідним неонуарним мотивувальним шармом, що додає антигероям чарівності: я б у гангстери пішов — нехай мене навчать. Тобто, все відбувається досить швидко, але не позбавляє фільм атмосфери.

Донька мафіозі, психопатка Софія Фальконе, яку грає Крістін Міліоті, гіпнотизуючи своїми величезними темними очима, теж нескінченно змінює градус свого настрою і вектор намірів. Вона нещодавно покинула стіни психлікарні Аркхем, але вся її поведінка говорить про те, що дівчина це зробила зарано.

Напружені переговори, тортури, приховування трупів, бійки, несподівані тактичні хитрощі, і головне — поступове зростання головного героя з дрібної сошки на великого ділка злочинного світу — задали чудовий старт новому гангстерському проєкту, який виглядає як суміш "Одного разу в Америці" і "Клану Сопрано", але при цьому має свій унікальний стиль.