МИ В СОЦМЕРЕЖАХ:

Мав прямий зв'язок з Україною: як поляк-перевертень написав наймістичніший роман епохи Просвітництва

Жив і вивчав Україну: як поляк-перевертень найзагадковіший містичний роман 18 сторіччя
Польський автор Ян Потоцький мав міцні зв'язки з Україною протягом життя | Фото: wiki

Історія життя польського шляхтича Яна Потоцького (1761-1815) сповнена пригод, пошуків, наукових досліджень та містики. Створений ним роман "Рукопис, знайдений в Сарагосі" вважають одним з наймістичніших романів епохи.

Польський науковець і політичний діяч вважав, що сам є перевертнем у буквальному сенс (чи то в жарт, чи справді повірив сам у це), але це — лише частина містичних співпадінь в житті Потоцького. Про це йдеться в матеріалі The Guardian.

Роман "Рукопис, знайдений в Сарагосі" вважається літературознавцями багатогранним конструктором, де зібрані елементи містичного — магія, алхімія, містичні збіги, таємні знання та зміни станів між сном, реальністю та вигадкою. Однак найцікавішим момент є спосіб подачі тексту — міз-ан-бім, тобто "історія в історії", де перемішані різні події між собою.

В тексті "Рукопису" також прослідковується доля польського графа (який вкоротив собі віку пострілом у скроню у власному маєтку на Вінниччині 1815 року), який був одним із небагатьох поляків, які глибоко цікавилися єврейською культурою на теренах сучасної України. Дослідник Франсуа Россе говорить, що вивчення східних культур захопили польського шляхтича і привели в світ "езотеричних знань, зокрема в Стародавній Єгипет і Месопотамію".

Видео дня

Зробивши ставку на власний досвід і спостереження, етнологічні дослідження та мандрівки, Потоцький зібрав полотно історії, яку почав писати в столиці Російської імперії. Однак ключовою проблемою стала герметичність тексту, який викликав захоплення в тодішніх читачів, а згодом — набув статусу "ключового містичного роману" епохи Просвітництва.

роман яна потоцького польською мовою
Польське видання роману Яна Потоцького
Фото: з відкритих джерел

"Той факт, що книга була написана французькою мовою польським графом, а перші її фрагменти були опубліковані у 1804 році в Санкт-Петербурзі, може пояснити, чому вона залишається відносно маловідомою у Західній Європі. Однак те, що його глобалізоване бачення необмеженого людського спілкування було створене не у знайомих західноєвропейських центрах колоніальної влади, а на східних територіях континенту, можливо, є причиною наново оглянути на текст", — йдеться в матеріалі.

Багато сучасних авторів, як Салман Рушді, Матіас Енар, Ольга Токарчук, відзначають, що роман Потоцького мав на них вплив у плані натхнення та роботи. Саме химерність тексту вабила митців, але через строкату структуру тексту — різні розділи, заплутані лінії персонажів, нелінійність оповідання — не привернули уваги фахівців.

"Але справедливо сказати, що через свою внутрішню дивність "Рукопис із Сарагоси" ніколи не зміг закріпитися як класика європейського канону так, як це робили "Дон Кіхот" Сервантеса чи "Декамерон" Боккаччо. Однак саме через широку інтерпретативність роман Потоцького був надзвичайно впливовим на митців", — йдеться в матеріалі.

Дослідник Франсуа Россе резюмує, що "Рукопис, знайдений в Сарагосі" та його багатошарові риси по-різному "відкриваються для наступних поколінь читачів". На думку пана Россе, сам Потоцький написав книгу, яка "знаходиться поза часом, але належить усім часам"

Коротка фабула роману: про що текст

Історія починається оповіддю французького офіцера, який під час Наполеонівських війн опинився дотичним до облоги Сарагоси. Там він та офіцери знаходять давній рукопис, але їх беруть в полоні іспанці.

Капітан іспанців розказує оповідачу, що в тексті мова йде про його предка. Він перекладає герою на французьку рукопис, і той дізнається, що його пращур — офіцер іспанської армії Альфонсо ван Вордене, який 66 днів мандрував горами Сьєрра-Морена, аби потрапити до Мадрида.

В дорозі до столиці Альфонсо опиняється в вирі подій — спочатку зникає його слуга, потім — він опиняється поблизу шинка, де висить вивіска обходити це місце. Але офіцер залишається на ніч, де знайомиться з чужоземками-мавританками Еміною та Зільбедою, які спокушають його та обіцяють зробити шейхом, якщо він прийме іслам і візьме їх за дружин.

Екранізація роману режисером Войцехом Гасом у 1965-му

Після ночі з незнайомками він опиняється перед шибеницю на вулиці, а далі — починається довготривала пригода, де Альфонсо зустріне різних персонажів і людей різних релігій та поглядів, аби відшукати сестер. Поступово він дістається розв'язки історії, де дізнається, що має стосунок до давнього роду, а ніч з красунями продовжила славетне покоління.

За свої пошуки Альфонсо отримає винагороду скарбами, повернеться до Мадрида, де зробить карколомну кар'єру та стане управителем. Згодом Еміна та Зібельда з їх спільною дочкою з'являться на порозі його маєтку, він забере та охрестить дитину, а свою історію пригод запише в рукописі, який сховає під підлогу для нащадків.

Раніше Фокус повідомляв про те, як один аферист обманув усіх і здобув вічність. Мова йде про шведського аристократа, барона Мальте Густава Стірнграната, який прославився низкою незвичних учинків на зламі сторіч.

Згодом стало відомо, хто такий Сакі, або чому його називають батьком чорного гумору в літературі. Завдяки інтровертному характеру та саркастичному почуттю гумору, він став одним із зачинателів жанру "чорного гумору".