Полегшив душу. Штучний інтелект допоміг американці написати розповідь про смерть сестри

Журналістка та письменниця Ваухіні Вара з США використовувала нейромережу, щоб розкрити свої почуття після загибелі сестри.

Вона написала про це в колонці для журналу Believermag.

"Я не знала, як писати про смерть сестри, тому попросила ШІ зробити це за мене", — зізналася авторка публікації.

Ваухіні Вара дізналася про модель штучного інтелекту Generative Pre-Trained Transformer 3, який може писати текст, подібно до людини. Досить поставити йому початковий фрагмент, а алгоритм передбачить і допише інше самостійно.

За словами письменниці, деякі приклади робіт GPT-3 вразили її нестандартними, часто дивними, але дуже поетичними і "правдивими" фразами. Ваухіні Вара звернулася до гендиректора компанії OpenAI, яка розробила нейромережу, і попросила надати їй доступ до системи.

Принцип роботи виявився дуже простим: користувачеві потрібно написати текст у великому полі, а потім натиснути кнопку, щоб ШІ продовжив розповідь. Такий підхід здивував Вару, адже і вона, і її чоловік заробляють на життя написанням текстів, а машина робить те ж саме, але за набагато меншу ціну. У той же час, алгоритм завжди готовий допомогти письменнику, який опинився в скрутному становищі.

"Спочатку я запропонувала GPT-3 тільки одне коротке, дещо кривувате речення. ШІ відповідав моєму шаблону, і для нього одного кліше було більш ніж достатньо. Але коли я намагалася писати більш чесно, здавалося, що ШІ робить те ж саме. Це мало сенс, враховуючи, що GPT-3 генерує свій власний текст на основі мови, якої його навчили. Відвертість, мабуть, породжує відвертість", — поділилася Вара.

З кожним разом журналістка додавала все більше деталей, і в кінцевому підсумку отримала дев'ять історій. У деяких випадках текст довелося розбити на абзаци та скоротити, однак у цілому вийшов зв'язний матеріал. Зрозуміло, нейромережі довелося багато додумувати та "вгадувати", тому про повну достовірність не може бути й мови. У той же час, система використовувала різні художні прийоми, будувала діалоги, описувала емоції, які міг би переживати автор (або персонаж).

В останній версії Ваухіні Вара розповіла ШІ, що ще в школі у її сестри виявили саркому Юінга — одну з найбільш агресивних ракових пухлин, що вражають кістки. Через чотири роки вона померла. Тоді Ваухіні не розуміла, наскільки серйозною є ця хвороба.

"Я думала, що помру від горя, але не вмерла. Я провела літо вдома в Сіетлі, потім повернулася в коледж в Стенфорді. Коли я приїхала туди, кампус не змінився, але я змінилася. Я відчувала себе привидом", — згадала письменниця.

Вона детально описала кілька історій, які пережила разом із сестрою, а також останні моменти її життя. В останньому випадку GPT 3 вважав текст Ваухіні Вари практично завершеною розповіддю та додав лише кілька коротких пропозицій.

Раніше писали, як ШІ GPT-3 допоміг канадцеві впоратися з горем після смерті нареченої. 33-річний Джошуа Барбо відтворив образ своєї загиблої дівчини за допомогою чат-бота на основі алгоритму машинного навчання та кілька місяців спілкувався з віртуальною примарою, щоб врешті-решт змиритися.