Реальне чипування. Правда і брехня про електронні медичні імпланти

Один з найдивніших і найживучіших міфів нового часу побудований ідеї про те, деякі закулісні сили прагнуть досягти світового панування шляхом вживлення всім людям мікрочипів, які контролюють поведінку. З'явилася навіть конспірологічна теорія встановлення таких приладів під час вакцинації від COVID-19.

Іронія в тому, що медичний мікрочип, який можна ввести в організм людини ін'єкційно, справді існує. Ця експериментальна технологія ще нескоро отримає масове застосування хоча б тому, що вартість такого мікроприладу коливається від $35 до $50 тис., залежно від країни-виробника. До того ж функціонал ін'єкційних чипів поки що дуже обмежений. До стадії клінічних випробувань вони дійшли лише як засіб проти хронічного болю, зокрема фантомного.

Дослідники сподіваються, що мікроскопічні прилади, здатні розпізнавати і блокувати болючі імпульси, що надходять у людський мозок, в майбутньому остаточно витіснять препарати морфію та інші "важкі" засоби, до яких вимушено вдаються, коли не допомагає звичайне знеболювальне. Зокрема, їх хочуть використати, щоб полегшити життя людям із ураженням кісткової тканини. Адже коли усунути джерело болю не можна, а терпіти його неможливо, пацієнт змушений тривалий час приймати препарати по суті наркотичної властивості.

Над створенням такого продукту працюють одразу кілька лабораторій: дві у США, одна у Великій Британії, ще одна — у Німеччині. Також у мас-медіа миготіли повідомлення про те, що подібні дослідження ведуться в Китаї, але скільки лабораторій займаються цим у Піднебесній і на якій стадії сьогодні знаходяться їхні проєкти, ЗМІ не повідомляють.

Вважається, що точковий імпульсний вплив на мозок набагато безпечніший, ніж комплексний хімічний. Принаймні на цьому наполягають прихильники імпульсної терапії. Вони мають чимало опонентів у світовій спільноті анестезіологів. Особливо багато побоювань у прихильників традиційних методів знеболювання викликає те, що ін'єкційний чип легко встановити, але дуже складно видалити, якщо виникне така потреба. З огляду на специфіку технології це складніше, ніж позбутися чипу-імпланта, який встановлюють хірургічним шляхом.

Втім, негативні побічні ефекти застосування препаратів морфію залишаються вагомим аргументом на користь альтернативного засобу. Тож за умови успішного завершення випробувань шанси на схвалення міжнародних організацій сфери охорони здоров'я досить високі.

Чипи від депресії: нейростимуляція у відповідь

Таке схвалення вже отримала вживлювана електронна система, що купірує епілептичні напади. Напади виникають через пароксизмальну колективну електричну активність нейронів. Чип розпізнає осередки активності та точково їх блокує. Систему, носієм якої є антиепілептичний чип, скорочено називають RNS (Responsive neurostimulation) — нейростимуляція у відповідь. Продає її Каліфорнійська компанія Neuro Pace.

За тим самим принципом, але із суттєвими ускладненнями працюватиме чип-стимулятор, що позбавляє важких форм депресивного розладу психіки. У масове виробництво він не запущений, але американська та британська преса вже захлинаються від захоплення, описуючи перші позитивні досліди використання чипів-антидепресантів в експериментальних лабораторіях.

Причина захоплення у тому, що деякі форми депресії досі вважалися практично невиліковними, і навіть на вживлювані у мозок стимулятори надії було мало. Депресія, на відміну епілепсії, не має якоїсь однієї зони активності. Вона задіює кілька взаємозалежних областей мозку, і в різних людей осередки можуть виникати у різних місцях. У деяких медичних журналах депресію називають "непередбачуваним гравцем, який подає коли і куди хоче". Таке сумно-іронічне визначення досить точно описує причину, через яку цей вид розладів важко лікувати.

Восени 2021 року у Великій Британії цю проблему вирішили у два етапи. Спершу в мозок пацієнтці, яка страждала на тяжку форму генетично обумовленої депресії і вважалася безнадійною, ввели тимчасовий чип, який зчитував і аналізував усі активності нейронів. Жінка вела календар своїх емоційних станів, і коли стани змінювалися, нейрофізіологи підмічали, які саме процеси у мозку відповідали цим моментам. Так з'ясували, яку ділянку мозку необхідно стимулювати саме цій пацієнтці під час нападів депресії і які імпульси повинні сигналізувати у тому, що імпульс у неї наближається.

Популярні сьогодні "розумні" інсулінові браслети для хворих на діабет теж, найімовірніше, в найближчому майбутньому замінять чипами. Ця система простіше тих, які безпосередньо впливають на мозок та нервові тканини. Вона постійно відстежує рівень цукру в крові пацієнта і, якщо потрібно, дає команду зробити ін'єкцію інсуліну, що зберігається у мікрорезервуарі.

Важливо

Прорив в біоінженерії: Корея створила мозковий чіп з бездротовою зарядкою

Нововведення у тому, що носити браслет незабаром стане необов'язково. Вже існують капсули розміром менше 2 мм, які можна просто проковтнути, і трохи більші капсули, які вводять під шкіру. Одна капсула може містити кілька десятків резервуарів до 25 різних нанолітрів речовин. Якщо вводити препарати не у рідкому, а у желеподібному стані, цього вистачить надовго. Оскільки препарати з окремих резервуарів не змішуються, система підходить пацієнтам, які страждають на кілька хронічних захворювань одночасно. За необхідністю вона може випускати різні речовини у різний час та самостійно регулювати дози, виходячи з поточних фізичних показників.

Історія питання: хто вигадав електронні імпланти

Все почалося у середині ХХ століття. Друга світова війна покалічила безліч людей. Такої кількості поранених, з утраченими кінцівками, Європа ще не бачила. Загострення соціальної потреби у протезуванні прискорило розвиток цієї галузі. Лабораторії, які готові взятися за розробку біоелектричних протезів з імітацією нервової тканини, отримували щедре державне фінансування. На це витрачалися уряди Великобританії, США та СРСР.

У 1950-х біоелектрична рука, керована біострумами м'язів кукси, виставлена в радянському павільйоні на Всесвітній виставці в Брюсселі, справила справжній фурор. У 1960-х пальму першості у радянських вчених відібрали американці. Національний інститут здоров'я США запустив кілька дуже амбітних на той час грантових програм з розробки електронних імплантів. Мабуть, найуспішнішими виявилися проекти, які працювали зі "штучним серцем" та "штучним вушною раковиною". Їхні імпланти отримали масове застосування ще у минулому столітті.

На цей час ті давні вживлювані прилади морально застаріли. Наприклад, сьогодні раковину повністю ніхто не змінює. У неї вставляють мікроскопічний кохлеарний імплант, здатний вловлювати звук і передавати електричні імпульси в слуховий нерв. Таким чином, навіть від народження глуха людина має шанс набути здатність чути.

На межі ХХ і XXI століть справжньою революцією стала ідея про те, що вживлення мікроімпланту, який знову "увімкне" систему людського організму, що дала збій, може бути альтернативою трансплантації. У сенсі практичного застосування технологій медичного чипування піонером виявилася американська компанія Applied Digital Solutions. У 2001 році вона випустила програмований імплант завбільшки менше 1 мм, який міг містити до шести рядків інформації. Майже через рік у Великій Британії 39-річному пацієнту, паралізованому нижче пояса, вживили комплекс електродів, завдяки якому він зміг ворушити ногами і навіть ходити.

Цю операцію вважають переломним моментом в історії електронних імплантів, хоча порівняно із сучасними нейрочипами система зразка 2002 року була досить примітивною. Тоді після вживлення у пацієнта з'явилося щось подібне до дистанційного пульта керування власними ногами. Він отримав можливість пересуватися без коляски, але все ж таки до нормального ходіння, як у здорових людей, було далеко.

Через шістнадцять років паралізованій людині з травмою хребта вживили чип, завдяки якому вона змогла повноцінно користуватися однією рукою. За допомогою томографа медики встановили, які саме ділянки моторної кори головного мозку пацієнта активуються в момент, коли він хотів би здійснити рух рукою. Там встановили імпланти, що вловлюють сигнали нейронів, а потім передають їх системі штучних стимуляторів руху, встановлених на руці.

Опір суспільства. Чому люди бояться чипування?

Поки штучні імпланти були відносно великими, практика застосування не викликала негативної реакції соціуму. У медіа іноді звучали коментарі з боку деяких релігійних організацій, але навіть вони були радше настороженими, ніж ворожими. Зате поява мікроскопічних імплантів відразу спровокувала сплеск медійної активності конспірологів.

На початку 2000-х серед кінематографістів, творців гостросюжетних та фантастичних фільмів набула популярності тема вживлення в людей чипів задля відстеження їхніх дій чи придушення волі. Тепер уже важко сказати, що тут було причиною, що — наслідком, чи використовували кінематографісти страх обивателів перед мікрочипами, які вже існували, чи самі привчили їх боятися. Так чи інакше, численні голлівудські фантастичні трилери про чипування з непристойними цілями якщо не породили страх електронних імплантів, то точно його підтримали.

Олії у вогонь підлили фармацевтичні компанії, які продавали препарати, від яких теоретично можна було б відмовитися, замінивши хімічну дію імпульсним стимулюванням. Вони виступали в медіа з публікаціями про ризики, з якими може бути пов'язане використання медичних чипів. До речі, докази, які вони наводять, не були позбавлені сенсу. Справді, вживлення штучних імплантів вимагає серйозної попередньої перевірки імунної системи. Але це стосується не лише мікрочипів. Під час вживлення більших імплантів ризики відторгнення вищі, але чомусь з цього приводу побоювань у ЗМІ висловлювали набагато менше, хоча всередині медичної спільноти вони викликали багато питань.

Психіатр Ганна Бичкова вважає, що розквіт конспірологічних теорій про медичні чипи — віддзеркалення загальної атмосфери тривожності у суспільстві. Розхитування інституту сім'ї призвело до того, що мільйони людей з дитинства звикли почуватися незахищеними. Світ для них сповнений загроз, з якими треба впоратися самостійно. У поєднанні з низьким рівнем довіри до влади (у якому частково винна сама влада) це дає відчуття, що навколо вороги і будь-яке нововведення сприймається як небезпека, доки не доведено протилежне. Малозрозумілих для обивателя нововведень, таких, як наукові розробки, це стосується в першу чергу. Тому страшні чутки про чипування можуть виникати й самі по собі, не обов'язково комусь навмисно їх запускати.