"Зможуть перемогти в кібервійні": учений пояснив, чи варто побоюватися ШІ-розробок Китаю та РФ

"Для середньовічних солдатів велике значення мала сталь, для сучасної "сірої" війни велике значення має ШІ", вважає Джейкоб Хелберг, старший радник Центру геополітики та технологій Стенфордського університету та екскерівник внутрішньої глобальної продуктової політики Google, спрямованої на боротьбу з дезінформацією та іноземним втручанням. Нещодавно він видав монографію "Проводи війни: технології та глобальна боротьба за владу" (The Wires of War: Technology and the Global Struggle for Power), де розмірковує про те, чому багатьом державам варто робити ставку на розробку штучного інтелекту, які країни вже досягли успіху на цій ниві і чим загрожує боротьба держав-ворогів "на території" кіберпростору. Уривок із книги з дозволу автора опублікувало видання bigthink.com.

Нещодавній бум ШІ-додатків був викликаний значними досягненнями в галузі глибокого навчання, заснованого на нейронних мережах, що імітують роботу нашого мозку. Автор упевнений, що ця технологія може бути на руку сучасним автократам.

"У 2016 році президент Росії заявив: "За штучним інтелектом майбутнє не тільки Росії, але і всього людства. Той, хто стане лідером у цій сфері, стане правителем світу". У 2021 році Державна рада Китаю опублікувала "План розвитку нового покоління штучного інтелекту", у якому описано стратегію, яка дозволить КНР стати світовим лідером у галузі ШІ до 2030 року", — аргументує Хелберг.

Джейкоб Хелберг пише, що для досягнення своєї мети Пекін "активно мобілізує сили". Він вказує на те, що китайські компанії на кшталт Tencent і Alibaba створили центри досліджень ШІ в Сіетлі та Кремнієвій долині, залучаючи до своїх проєктів провідних фахівців з Google, Microsoft та Amazon, поки "деякі американські політики базікають про "вибір переможців і програли", китайський уряд пропонує щедрі субсидії та інші стимули для прискорення зростання вітчизняного ШІ", — зазначає він і нагадує, — "Із 7 ШІ-гігантів, — Google, Facebook, Amazon, Microsoft, Baidu, Alibaba і Tencent — 3 компанії китайські".

У книзі наводиться такий приклад як ілюстратив: китайські муніципалітети запускають безпілотні авто та аеротаксі, інтегрують систему розпізнавання облич у громадському транспорті (у московському метро теж введена подібна система — ред.). Місто Нанкін інвестувало $500 млн у створення інституту для ШІ-розробників, залучення талановитих дослідників та оптимізацію роботи IT-компаній (співробітникам AI-стартапів, наприклад, видають квартири).

У період з 2007 по 2017 рік фінансування китайською державою наукових розробок та досліджень у сфері ШІ зросло в 4 рази. Кай-Фу Лі, тайвансько-американський AI-гуру зазначає: "На питання, наскільки Китай відстає від Кремнієвої долини в дослідженнях ШІ, деякі китайські підприємці жартома відповідають "на 16 годин", маючи на увазі різницю в часі між Каліфорнією та Пекіном". За оцінкою Лі, КНР стає "справжньою наддержавою штучного інтелекту", повідомляє Джейкоб.

"Однак, здатність мобілізувати величезні ресурси — не єдина перевага автократів", — продовжує експерт. "Важлива робота з даними".

Як пояснює айтішник, ШІ складається з 3-х елементів:

• даних,
• алгоритмів,
• обчислювальних потужностей.

Чим більше даних і чим вони "якісніші", тим швидше і краще працюватимуть алгоритми. "Маючи досить велику перевагу у вигляді гарного набору даних, навіть алгоритми середнього рівня можуть випередити передові ШІ-системи", — йдеться в книзі.

Хелберг вважає, що "авторитаристи мають унікальні можливості для перемоги в перегонах технологій. Історично тоталітарні режими збирали величезну кількість даних про людей, яких вони контролювали. Згадайте історію про безліч документів, зібраних КДБ у Східній Німеччині, і про молодого Володимира Путіна, який відчайдушно спалює їх". "До моменту падіння Берлінської стіни східнонімецька Штазі накопичила стільки файлів на своїх громадян, що її архіви простягалися б майже на 70 миль (112 км — ред.). Але навіть у Штазі не могли мріяти про те стеження, яке веде китайська держава".

Завдяки послугам "онлайн-офлайн", а також поширенню технологій мобільних платежів, китайські компанії мають доступ до немислимої, за словами автора, кількості даних.

"Тільки одна китайська компанія з прокату велосипедів щодня відправляє в "хмару" 20 ТБ даних. Китайські техногіганти знають, що вам подобається купувати в продуктовому магазині і де ви робите зачіску. І більшість цієї інформації збирається через один сервіс — WeChat від Tencent, який перетворився на "пульт дистанційного управління життям". І оскільки національний закон про розвідку вимагає, щоб компанії "співпрацювали з держрозвідкою", те, що належить китайським компаніям або компаніям, що базуються в Китаї, фактично належить уряду", — розповідає автор, посилаючись на те, що американські BigTech в основному збирають пошукові запити та відстежують "лайки".

На думку Хелберга, "уряду КНР не потрібно турбуватися про ті заходи щодо захисту конфіденційності, які ми цінуємо на Заході". Він пише, що "100% громадських місць Пекіна мають у своєму розпорядженні камери спостереження і що Китай збирається встановити 450 млн камер по всій країні, що є частиною системи, що впроваджується Міністерством громадської безпеки… Почасти завдяки мільйонам цих камер Китай випередив США, ставши найбільшим у світі виробником цифрової інформації".

І хоча Міністерство оборони США створило Об'єднаний центр штучного інтелекту, взявши ШІ, буквально, на озброєння, айтішник робить висновок, що "автократичні противники Америки вкладають астрономічні ресурси в ШІ та збір даних, тому що з їхньою допомогою вони можуть здійснювати такий рівень політичного та економічного контролю — всередині країни та за кордоном, — про які режими попередніх епох могли тільки мріяти: озброєні все більш досконалими ШІ-системами і нескінченними потоками даних, ці автократи активізують свої атаки як на програмний, так і на апаратний рівні інтернету. Сполученим Штатам, які не усвідомлюють цю реальність, ми ризикуємо пережити сумне майбутнє — таке, у якому ми не зможемо вірити своїм очам та вухам".

Раніше ми писали про те, чи зможе ШІ "не послухатися" людей і піти проти них.