Україна атакує РФ повітряними кулями з вибухівкою: у чому їх перевага, — Forbes

Недорогі повітряні кулі, оснащені сучасною електронікою, які скидають мінометні бомби з великої висоти, можуть підвищити стратегічний ударний потенціал Сил оборони України у війні проти Російської Федерації. Про це йдеться в матеріалі журналу Forbes від 24 квітня.

Як зазначають у виданні, безпілотні повітряні кулі є простими і недорогими пристроями, які можуть долати великі відстані. Експерти також вказали на те, що українські повітряні кулі мають низку дивовижних особливостей і можуть виявитися "геніальною асиметричною зброєю" у війні проти РФ.

Так, у березні цього року росіяни заявили, що збили українську повітряну кулю з вибухівкою, запущену вглиб Росії. Повідомлялося, що кожна повітряна куля має GPS-трекер, баласт, акумулятори та керуючу електроніку, в яку запрограмовані координати атаки. На одному з фото також можна помітити 82-мм мінометну бомбу. На думку низки джерел, лист тонкого матеріалу, що трапляється на низці фото, це і є повітряна куля, проте у виданні вважають цю версію малоймовірною.

Фахівець із повітряних куль Кріс Гіллкокс із Near Space Photography сказав журналістам, що чорний матеріал більше нагадує парашут, що спускається, ніж повітряну кулю. Крім того, на матеріалі не видно слідів пошкодження, що також підтверджує версію з парашутом. Експерт зазначив, що українці могли легко зробити відсікач для відділення корисного навантаження від аеростата-носія, тому про саму кулю не можна зробити жодних висновків.

Зі свого боку Стів Рендалл із компанії-постачальника повітряних куль Random Engineering Ltd сказав, що пристрій має саморобний вигляд і не схожий на жоден звичайний метеозонд. Він припустив, що чорний матеріал може бути пластиком, який використовують для сміттєвих пакетів, і що це може бути оболонка теплової повітряної кулі, яка поглинає сонячну енергію для нагріву і набуття плавучості.

Обидва експерти також зійшлися на думці, що пластикова пляшка, прикріплена до кулі, ймовірно, служить баластом. Її могли заповнити рідиною, яка поступово витікала через невелике відгалуження, щоб компенсувати втрату підйомної сили через витік газу з оболонки балона.

У виданні зазначили, що повітряні кулі вперше були використані як зброя ще в 1849 році під час облоги Венеції. Тоді Австрія, яка не мала виходу до моря, не мала військових кораблів, тому австрійський інженер Франц фон Учатіус оснастив кулі невеликими бомбами для бомбардування міста. Крім того, подібні пристрої застосовувалися під час Другої світової війни, операції "Оверлорд". Нещодавно повітряні кулі також використовував ХАМАС для атак із сектора Гази.

Однак, за словами автора публікації, українські повітряні кулі набагато більш просунуті, ніж згадані версії. Судячи зі звітів РФ, їх дальність становить не менше сотні кілометрів. Кулі оснащені модулем Bluetooth, а також пристроєм стеження Spot Trace, який надсилає дані про місцезнаходження GPS безпосередньо на супутники зв'язку. Спуск парашута може призвести до падіння GPS-трекера на місце для відстеження перешкод GPS протягом тривалого періоду.

Як зазначають у виданні, єдиний спосіб збити повітряну кулю на висоті понад 9 кілометрів — запустити дорогу ракету класу "земля-повітря" або "повітря-повітря". При цьому РФ є єдиною країною, де було створено спеціалізований літак для збиття повітряних куль М-17 "Містик", адже за часів СРСР ЦРУ та інші організації запускали велику кількість "метеозондів" із камерами в спробах зазирнути за "залізну завісу". Після того як загроза використання повітряних куль зникла, М-17 був перепрофільований для розвідки і дослідження погоди на великих висотах.

Нагадаємо, 27 березня російські Telegram-канали заявили, що на території РФ уперше збили безпілотну повітряну кулю з автономною системою управління і вибуховою бойовою частиною. При цьому деякі експерти вважають, що російські війська могли самі запустити аеростат-бомбардувальник, а потім випадково збити його "дружнім вогнем".

На думку військового оглядача і Україна, і Росія використовували повітряні кулі, оскільки погодні умови дають змогу здійснювати атаки на дуже великій висоті. До того ж їх може бути надзвичайно важко і дорого перехопити. Однак головною проблемою є навігація, оскільки повітряні кулі здебільшого залежать від вітру.