Знищення ОПК Росії: чому українським дронам складно уражати військові заводи ворога

Спочатку головними цілями були нафтопереробні заводи, а згодом Сили оборони почали бити по військово-промисловому комплексу. Засновник OSINT-спільноти "Кіберборошно" Вадим Глушко проаналізував ефективність та проблеми атак БПЛА у статті, опублікованій медіа "Межа".

У 2023‑го і на початку 2024‑го українські дрони методично уражали енергетичні об’єкти, продемонструвавши спроможність зупинити частину нафтопереробної промисловості РФ. Під час взаємної паузи між ударами по енергетиці Сили оборони змістили фокус на оборонно-промисловий комплекс.

Такі об'єкти захищені значно краще, тому виведення їх з ладу потрібно бити далі, точніше та ефективніше. Пошкодження заводу ще не означає, що він зупинить свою роботу.

На початку повномасштабної війни росіяни не очікували ударів по своєму глибокому тилу, тому сам факт того, що дрон пролетів повз систему ППО та опинився далеко від кордону викликав сильний психологічний ефект. Згодом успіхом вважали, коли окремі БПЛА влучали у важливі цілі. Зараз таким вже нікого не здивуєш, українці очікують системних щоденних ударів, які призводять до зупинки виробництв, пожежі, детонації тощо.

Якщо пошкодження резервуару достатньо для завдання значної шкоди НПЗ, то об'єкти ВПК значно стійкіші. До прикладу, виробник танків "Уралвагонзавод" має складну структуру, де кожен критично важливий процес ізольований, і пожежа у одному цеху не поширюється на інші. Найцінніші збиральні лінії сховані глибоко всередині за допоміжними будівлями.

Енергетичні та логістичні артерії дублюються, працюють щонайменше дві котельні й три паралельні магістралі. Тож навіть якщо одна лінія виходить з ладу, решта підхоплюють навантаження. Стіни між корпусами виконують роль бетонних фільтрів: вибух у сусідньому прольоті відсікається брандмауером, а лінії по обидва боки продовжують працювати.

"Це не фортеця з одним мостом‑підйомником, а ціла система шлюзів: вибити один – ще не означає затопити всі", — пояснив експерт.

Значну роль грає віддаленість об'єктів ВПК від України. У часи Другої світової війни більшість військових заводів перенесли глибоко у тил, щоб ворогу було складніше до них дістати. То й же "Уралвагонзавод" знаходиться у Нижньому Тагілі, в 1700 км від російсько-українського кордону.

ЗС РФ все частіше встановлюють безпосередньо на території критичних об'єктів зенітно-ракетні комплекси, зокрема "Панцирь", який виявився одним із найефективніших засобів проти українських дронів. Для кращого огляду їх розміщують на спеціальних вежах або насипах. Крім того, комплекси ППО ставлять і у житлових районах.

Додатково росіяни встановлюють конструкції над дахами і по периметру будівель. Це можуть бути металеві сітки або екрани з легких матеріалів. Головна їх задача — фізично затримати БПЛА на шляху до цілі і зменшити імовірність ураження.

Втім, завдяки модифікації українських дронів, такий захист не завжди рятує. Так завод "Енергія" у місті Єлець у ніч на 15 липня був уражений попри сітки.

Росія починає переймати й засоби для боротьби з БПЛА, які вигадала Україна. Зокрема, на окремих напрямках ворог впроваджує мобільно-вогневі групи – подібні до тих, що збивають "Шахеди". Крім того, на деяких підприємствах набирають добровольців для створення екіпажів зенітних FPV-дронів, які мають перехоплювати безпілотники поблизу об'єктів.

Як зазначає аналітик, на ефективність так званих діпстрайків впливають не лише технічні характеристики БПЛА, а ще тактика застосування, якість розвідки й цілевказання, рівень підготовки операторів, погодні умови, час доби, сезонні чинники тощо. Тому Сили оборони України використовують моделі БПЛА з різною швидкістю, дальністю, вагою бойової частини.

Якщо раніше в центрі уваги був умовно "універсальний" АН-196 "Лютий" та менший "Бобер", то нині на сцені з’являються нові вироби. Наприклад, FP-1 – БПЛА, який нещодавно успішно влучив по Краснозаводському хімічному заводу.

Крім моделей з традиційними гвинтовими двигунами, розвивається напрямок реактивних дронів, які доволі подібні до крилатих ракет. Серед таких найвідомішими є "Пекло" та "Паляниця". Турбореактивні двигуни забезпечують таким безпілотникам швидкість понад 600 км/год і ускладнюють перехоплення.

Навіть коли БПЛА не знищують цілі, то завдають Росії шкоди іншими шляхами. Кожна відбита атака коштує сотні мільйонів доларів, які доводиться витрачати на ракети ППО, сітки, насипи, перебудову логістики. Тим часом авіакомпанії та аеродроми втрачають мільярди, коли закриваються під час повітряних тривог.

Реагуючи на удари по одному об'єкту, російська армія змушена відтягувати сили ППО, що створює коридори до інших. При цьому масові атаки деякі військові об'єкти знижували свою активність, а цивільні росіяни панікували.

Напередодні дрони атакували місто Мілерово, де діє військовий аеродром ЗС РФ. Звідти росіяни часто запускають "Шахеди" по Україні.