"Російська енергосистема пішла за напрямом російського корабля", — голова "Укренерго"

24 лютого сталося вторгнення. Які зміни відтоді відбувалися в енергосистемі, які виклики стояли перед оператором?

— З початку вторгнення було багато подій. З першого дня стрімко впало споживання електроенергії — на 35%. І це нормальна реакція споживачів — населення, бізнесу. Але 35% — дуже багато для такої інерційної системи, як енергетична. Під час карантину через COVID ми мали лише мінус 5-6%.

Другий фактор, пов'язаний із вторгненням, — поступове захоплення окупантами об'єктів критичної інфраструктури. Це безпосередньо не вплинуло на можливості генерації та енергосистеми загалом, але те, що "орки" взяли під контроль Каховську ГЕС, Луганську ТЕС, а згодом ЗАЕС — це додатковий фактор ризику.

Третій важливий момент — зниження платежів за електроенергію, особливо в тих регіонах, які найбільше постраждали від бойових дій. Тоді це була Київщина, Харківщина, Сумщина, Чернігівщина, Луганська та Донецька області, Херсонщина. Це спричинило великий дефіцит обігових коштів в енергокомпаніях — як у генерації, так і в мережевих операторів ("Укренерго" та обленерго). Тобто грошей стало вдвічі менше. Це суттєвий фактор ризику, оскільки зараз грошей, що надходять на ринок, недостатньо для стабільної роботи всіх компаній.

Що ж зробили тоді, як розв'язували нові проблемні питання в "Укренерго"?

— На момент вторгнення треба було розв'язати дві проблеми. Перша — щоб військові та українські споживачі мали доступ до електроенергії, адже без стабільного електропостачання неможливо виграти війну. Друга — за короткий термін знайти спосіб забезпечити ринок грошима, щоб енергокомпанії не зупинилися в якийсь момент.

Перше завдання ми розв'язали завдяки екстреній синхронізації з ENTSO-E (об'єднання української та європейської енергосистем, про це далі в інтерв'ю, — ред.). Важливу роль тут відіграло те, що ми були добре підготовлені до роботи в ізольованому режимі (тобто без перетоків електроенергії з інших енергосистем. – Ред.). Це означає, що в нас були повністю відремонтовані мережі, наші генерувальні компанії були готові виробляти стільки електроенергії, скільки потрібно, а "Укренерго" як оператор системи передачі готовий керувати енергосистемою в екстремальних умовах. Ми організували альтернативну диспетчерську в безпечному місці, звідки можемо керувати енергосистемою. Ми готувалися до цього заздалегідь. І в результаті виявилося, що ми готові до роботи не лише в ізольованому режимі, а й до роботи в ізольованому режимі за умов війни.

Як розв'язували чи ще розв'зуєте проблему фінансування ринку?

— Зараз питання розв'язують. Існує певний план відновлення грошового потоку в галузь. Перше — ми розглядаємо можливість залучення фінансування від міжнародних кредитних структур. На кілька місяців нам дуже потрібний кредит. Наразі ведуть переговори. Хочу наголосити, що нам вдалося зберегти фінансову стабільність "Укренерго". Ми отримали прибуток і за підсумками 2021 року, і в I кварталі 2022 року, а також виконали всі зобов'язання з кредитних виплат та єврооблігацій, випущених наприкінці минулого року. Для цього довелося вжити низку заходів, які підвищили нашу операційну ефективність та дозволили знайти компенсатори для критично важливих витрат. В результаті "Укренерго" сьогодні повноцінно працює, сплачує зарплати та податки.

Другий елемент для відновлення фінансової стабільності галузі — відкриття вільної торгівлі електроенергією з ЄС, яка дозволить Україні заробляти, адже зараз ми маємо надлишкові потужності, і можемо запропонувати європейцям нашу електроенергію. Зараз Україна може експортувати електроенергію тільки в Польщу однією з міждержавних ліній, але нам необхідно прийти до того, щоб ми могли використати всі наявні міждержавні перетини та експортувати електроенергію до інших країн. Однак це можливо лише після того, як ми виконаємо деякі технічні заходи, після чого ENTSO-E дозволить операції між Україною та Євросоюзом. Ми повинні реалізувати технічні кроки, на які раніше нам відводили рік-півтора, а зараз ми плануємо їх зробити набагато швидше.

У 2017 році підписано Угоду про умови майбутнього вступу до ENTSO-E. Які процеси відбувалися потім для реалізації плану приєднання до європейської енергосистеми?

— Синхронізація — це один із найскладніших технологічних процесів. Якщо порівняти, наприклад, з медициною, об'єднання енергетичних систем за рівнем складності може нагадувати операцію трансплантації органів. Робота в загальному енергетичному просторі з ЄС — це коли якась подія в Іспанії може бути досить відчутною в Україні, і навпаки. Це єдиний енергетичний організм, приєднатися до якого важко. Потрібні були вагомі інвестиції: "Укренерго" та інші компанії енергетичного сектора вклали в модернізацію та розвиток понад 700 мільйонів євро.

Також синхронізація — це величезний обсяг юридичних питань та нормативної документації. Досить сказати, що нам необхідно радикально змінити модель ринку електричної енергії. Адже перехід із моделі єдиного покупця до лібералізованої моделі — це обов'язкова умова синхронізації. Ну, а скільки десятків тисяч сторінок потрібно було виписати нормативки, щоб цей ринок запрацював з 2019 року, — теж титанічна робота.

Що було найдовшим та найпроблемнішим етапом у всій процедурі приєднання до європейської системи?

— Найскладнішим було подолати опір і скептицизм щодо синхронізації як в Україні, так і в Європі. Адже це геополітичний проєкт. Це проєкт про те, що українська енергетика перестає залежати від Росії, це проєкт про те, що українська енергетика дещо заміняє роль Росії на Європейському континенті. І зрозуміло, що коли ми тільки задумали його у 2017 році, був опір, люди в експертному середовищі, у владі, в бізнесі говорили, що "це неможливо". На нас дивилися, як на божевільних. Говорили, що ми "космонавти", що це потребує понад 20 років і що коштуватиме 10 мільярдів євро.

Що означає синхронізація для України?

— Цей проєкт, окрім геополітичного, має величезне значення для підвищення конкуренції в українському енергосередовищі. По-перше, ми значно посилили стабільність української енергосистеми та позбавили її від російського впливу. По-друге, синхронізація в перспективі означає розвиток та посилення конкуренції на українському ринку електроенергії. Можу навести аналогію. Деякі рибки в акваріумі можуть здаватися дуже великими і домінантними, але поки вони не потрапляють в океан. Там вони не можуть домінувати.

Таке відбуватиметься і в нас. Поки система була закритою, тут могли домінувати кілька гравців на ринку, але коли Україна інтегрується в європейський енергетичний простір, який більший за український у 20 разів, то в гравців вже не буде можливостей диктувати свої умови, навіть впливати на правила, бо правила будуть європейські, крапка. Тобто не буде можливості адміністративного регулювання ринкових процесів на чиюсь користь.

24 лютого розпочалось тестування роботи в ізольованому режимі в межах проєкту синхронізації. І раптом вторгнення. Які тоді були думки, варіанти, дії?

— Першого ж дня вторгнення ми зрозуміли, що повернутися до синхронної роботи з Росією та Білоруссю вже неможливо. Перше, що ми повинні зробити, це вранці побачити динаміку споживання, які станції робочі, як балансуватимемо систему в цих екстремальних умовах.

Друге — треба було вирішити, чи проводимо тестування роботи в ізоляції, яке заплановане в межах підготовки до синхронізації з ENTSO-E. Адже це певна програма дій з відключення деяких енергоблоків, і ми повинні спостерігати, як енергосистема компенсує ці відключення генерації чи споживання. Тобто як система сама себе балансує.

Ми вирішили проводити тестування, попри вторгнення, тобто на екстремальних умовах. Адже розуміли, що успішні випробування — наш "квиток" на швидку синхронізацію. Ми виконали за кілька годин цю програму, того ж дня опрацювали результати та надали ці дані в ENTSO-E. А далі ми почали думати, як спілкуватися з Європою про синхронізацію, заплановану лише на початок 2023 року.

Як у Європі відреагували на прискорення процесу синхронізації?

— Все розрахували на рік, який мав бути наповнений подіями, документами, зустрічами, розрахунками. Це все спресувалося у 2,5 тижні. ENTSO-E розуміла ситуацію, в якій опинилася Україна. Побоювання, звісно, були у всіх. Але Єврокомісія, ENTSO-E та всі партнери, зокрема зі США, мали величезне бажання допомогти нам. Тому, коли через 2 дні після вторгнення (26 лютого) я написав офіційний запит до ENTSO-E, вони очікували на це. 28 лютого проголосували за приєднання України міністри енергетики країн ЄС, а 30 лютого ENTSO-E вже зробили заяву, що розглядають нашу заяву на синхронізацію.

16 березня енергосистеми України та Молдови пройшли успішну синхронізацію з енергосистемою континентальної Європи. Що це означає для України?

— Для України та Молдови це означає повну незалежність від електроенергії з Білорусі та Росії. Для Європи це означає зміну енергетичного ландшафту в регіоні. Тому що в них в енергосистемі новий гравець — Україна, яка стане потужним та надійним джерелом постачання електричної енергії замість ненадійної РФ. Тобто замість агресивної ненадійної Росії на ринку з'являється потужна та надійна Україна, яка має абсолютно ідентичну модель ринку з європейським, має очевидний євроінтеграційний напрямок свого розвитку, яка з погляду процедур та цінностей є частиною європейського енергетичного простору.

Ця подія значно зменшить залежність Європи від енергоресурсів РФ. І для України та Молдови — це також незалежність від агресора, радикальне зниження потенційного їхнього впливу на нашу безпеку. Україна є лідером блоку регулювання, ми балансуватимемо і свою енергосистему, і енергосистему Молдови.

Експерти кажуть, що найважливішим аспектом процесу інтеграції є модернізація енергосистеми. В чому проявлятиметься така модернізація? Скільки коштів потрібно?

— Вкладатимуть кошти всі. Після нашої перемоги основним девізом розвитку нашої енергосистеми буде "Інвестуй або помри". Ми ще до вторгнення були на порозі серйозних змін. Змінюється структура нашої генерації. Тренд — заміна дорогої та екологічно небезпечної вугільної генерації на генерацію економічнішу, кліматично нейтральну та яка потребує менших витрат на виробництво електроенергії. Ці процеси вже розпочалися.

Будівництво "зеленої" генерації за сучасних технологій стало значно дешевшим, це дозволяє розвивати її за нинішніх ринкових цін на електроенергію. Також інвестуватимуть у нові атомні блоки, в нову генерацію, яка замістить вугільну, у швидкодійні балансувальні потужності та в мережі. "Укренерго" зараз інвестувало в розвиток своїх мереж набагато більше, ніж обленерго. Адже ми маємо можливість залучати дешеве фінансування від міжнародних фінансових організацій, тому ми вже маємо хороший кредитний портфель для модернізації. Тут ми рівняємось на західних операторів та плануємо серйозно цифровізувати свої операції, підвищити ефективність мережі. Наразі в нас на 10 років інвестплан на 2,5 млрд. доларів. В обленерго вже є свої інвестиційні плани, в них з минулого року вже є RAB-тариф, тому, гадаю, буде активне інвестування в розподільні мережі, і обленерго мають нас наздогнати за рівнем капітальних інвестицій.

Генерацію також оновлять. Старе та неефективне має піти. Нова генерація, яка прийде на заміну, — мікс нових технологій, який включатиме високоманеврені потужності, атомні енергоблоки, ВДЕ, системи зберігання електроенергії та системи управління попитом.

Яка доля "Бурштинського острова", станції, яка раніше постачала електроенергію на експорт, — власне, єдиною в країні, яка була, немов відокремлена енергетична система?

— Такої частини енергосистеми, як "острів Бурштинської ТЕС", більше не існує. Як немає і різниці в цінах на електроенергію в "острові" та в іншій частині енергосистеми України. Адже сьогодні ми маємо єдину українську енергосистему без відокремлених "острівів", у якій споживачі західних областей мають доступ до електроенергії будь-якої української електростанції.

Війна – це втрата. "Укренерго" вже знає, якою є сума таких воєнних втрат для компанії?

— Втрати є. Але нам поки важко в деяких регіонах їх порахувати, особливо в Маріуполі і там, де тривають активні бойові дії, ми зробимо точний підрахунок після перемоги. Для всієї енергосистеми йдеться про втрати в мільярдах, а може, й у десятках мільярдів доларів. Це якщо врахувати й економічні втрати через вторгнення та руйнування інфраструктури.

Чи означають нинішні процеси синхронізації з європейською енергосистемою певну крапку неповернення, тобто Україна вже не повернеться до співпраці з енергосистемами РФ та Білорусі?

— Енергосистеми Росії та Білорусі пішли за напрямом російського корабля. Першого ж дня. Ризиків, які б повернули нас до минулого, не існує. Синхронізація кожної енергосистеми відбувається раз у житті. Повернутись уже неможливо.

Важливо

Горючі санкції. Чим Україні допоможе ембарго ЄС на газ та нафту з Росії