І майно, і борги – у спадок. Як змінились правила спадкування в Україні та чи потрібен заповіт

Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання спадкування в Україні, є Цивільний кодекс України. Саме там визначені порядок та механізми прийняття спадщини, коло осіб, які мають право на спадщину, види спадкування та інші питання, пов’язані з оформленням спадщини. Однак також є певні норми права щодо спадкування, відображені у Сімейному кодексі, каже Микола Коломієць, адвокат юридичної фірми "Ілляшев та Партнери". Зокрема, в Сімейному кодексі України вказані особливості спадкування для подружжя. Запровадження правового режиму воєнного стану на території України внесло зміни в нормативно-правове регулювання питання спадкування.

"Наразі президентом підписано Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", який набирає чинності 30 січня 2024 року та врегульовує, зокрема процедуру відкриття, прийняття спадщини на територіях, де ведуться бойові дії", — зазначає Микола Коломієць. Фокус розібрався, чи потрібен зараз заповіт для належного оформлення передачі прав на спадщину та які зміни вніс до законодавства про успадкування парламент у 2023 році.

Усі – в чергу: який вплив на вирішення питань успадкування має нотаріально завірений заповіт

Юристи пояснюють: спадкування — це перехід прав та обовʼязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкодавець – це фізична особа, права та обов’язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці – це особи, що набувають право на спадщину. "Спадкування в Україні здійснюється за заповітом та за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно, спадкування за заповітом відбувається у випадку, якщо особою до своєї смерті було складено заповіт і він є чинним на момент відкриття спадщини, тобто на день смерті особи, яка склала за життя заповіт", — зазначила у коментарі Фокусу адвокат Адвокатського бюро "Івана Хомича" Тетяна Голиця.

Микола Коломієць додає: заповіт є лише однією з форм волевиявлення особи на передачу спадщини. "В разі відсутності заповіту Цивільним кодексом України передбачена процедура спадкування за законом, яка передбачає встановлення черг спадкоємців для прийняття спадщини. Законодавством встановлено п’ять черг спадкоємців, залежно від ступеня спорідненості зі спадкодавцем. При цьому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття", — пояснив Микола Коломієць.

Які черги спадкування визначає Цивільний кодекс України:

• перша: діти спадкодавця, зокрема зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки;
• друга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері;
• третя: рідні дядько та тітка спадкодавця;
• четверта: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
• п’ята: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Якщо особа склала заповіт, то право на спадкування отримують ті, хто вказаний у документі, і в цьому випадку черговість споріднення не грає ніякої ролі. Ба більше, кожна людина має право взагалі передати майно у спадок не родичам.

"Дуже важлива деталь, яка часто викликає запитання та здивування в родичів померлого, — спадкодавець у заповіті може розпорядитися своїм майном на власний розсуд, виключивши з кола спадкоємців будь-кого зі своїх родичів, чи заповісти все своє майно або його частину особі, з якою не перебуває в родинних відносинах. Це його воля та його право. Винятком із цього правила є так звана обовʼязкова частка. Це та частка в спадщині, яку мають право отримати незалежно від змісту заповіту непрацездатні члени сімʼї спадкодавця, до кола яких належать: малолітні та неповнолітні діти; повнолітні діти, дружина (чоловік), батьки померлого, якщо вони є особами з інвалідністю 1–3 групи; дружина (чоловік), батьки, якщо вони є пенсіонерами за віком. Вони спадкують половину від тієї частки, яка належала би їм, якщо б заповіту не було", — розповіла Тетяна Голиця.

Проте заповіт не є гарантією отримання вказаного у ньому майна особами, які були визначені спадкоємцями у заповіті. Річ у тім, що законодавством передбачена можливість для спадкоємців, в разі наявності на те підстав, оскаржити заповіт спадкодавця до суду та визнати його недійсним. Юристи пояснюють: підставами для визнання недійсним заповіту може бути як відсутність дійсного волевиявлення спадкодавця на передачу свого майна, так і порушення закону, наприклад, щодо обов’язкової частки для неповнолітніх дітей спадкодавця.

І все ж вважається, що оформлення заповіту – краще, ніж його відсутність.

"Моя порада дуже проста: якщо особа хоче передати своє майно після своєї смерті комусь одному, вона може це зробити шляхом оформлення заповіту. При цьому, не можна однозначно стверджувати, що оформлення заповіту вирішує усі питання, оскільки заповіт може бути оскаржений в судовому порядку. Тому, якщо в родині є якійсь "проблемний" родич, і особа не бажає, щоб після її смерті такому родичу перейшло якесь майно в порядку спадкування, є можливим узгодити це питання шляхом оформлення заповіту. При цьому, такий родич може оскаржити заповіт до суду (шляхом подання позову про визнання заповіту недійсним), зокрема з тих підстав, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України)", — зауважив адвокат юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Дмитро Лазебний.

Юристи кажуть: аби уникнути визнання заповіту недійсним, необхідно приділяти особливу увагу дотриманню вимог до форми заповіту і порядку його складання. Варто врахувати і той момент, що деяких спадкоємців можливо ще за життя спадкодавця позбавити права на отримання спадщини.

"Законодавством України передбачена можливість позбавлення права потенційних спадкоємців на отримання у спадщину будь-якого майна або грошових коштів. Статтею 1224 ЦК України передбачений перелік підстав, за наявності яких право на спадкування у певних осіб не виникає. Тобто вони усуваються від права на спадкування як за заповітом, так і за законом. Усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду", — каже Тетяна Голиця. І додає: найбільш поширеною підставою для звернення з позовом до суду про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом є ухилення такої особи від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи або інших спадкоємців.

Борги – теж спадщина: чи завжди разом із правом успадкування спадкоємець отримує і обов’язок сплатити борги

Якщо особа мала дійсний договір споживчого кредиту, то після її смерті борги по ньому переходять у спадок нащадкам. Таким є сучасне законодавство в Україні.

"Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті", — пояснює Дмитро Лазебний.

Але важливо пам’ятати, що ЦК України містить низку виключень із вказаного вище правила.

У ст. 1219 ЦК України йдеться, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

• особисті немайнові права;
• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
• права та обов'язки особи, як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

"Сплачувати кредитні борги померлого родича за законом повинні спадкоємці першої черги – чоловік або дружина, які пережили спадкодавця, діти, а також його батьки, або ті особи, які вказані в заповіті", — зазначив Дмитро Лазебний.

Він навів кілька поширених прикладів успадкування боргів:

• Якщо боржник за життя був одружений – дружина виплачує кредит померлого чоловіка або навпаки.
• Якщо подружжя перебувало в розлученні – зобов’язання не переходять на колишнього чоловіка або дружину.
• Якщо боржник не був одружений і у нього немає дітей – позику доводиться повертати його батькам.

Цікаво, що борги, отримані у спадок, неможливо оскаржити в суді. Проте таку спадщину можна не приймати, внаслідок чого вона отримає статус відумерлої.

"Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою", — каже юрист.

Врешті, визнана відумерлою спадщина переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна —місцезнаходженням основної частини рухомого майна. І вже місцева громада, відповідно до ст. 1231 ЦК України, що стає власником майна, зобов’язана виплачувати кредиторам померлого спадкодавця, каже Дмитро Лазебний.

Нотаріуси, оформлення, відмова від спадщини: що змінилось у 2023 році

У листопаді 2023 року парламент ухвалив два законопроєкти: це проєкт закону №9287 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку прийняття спадщини" та законопроєкт №9288 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини". Обидва вступають в дію з 30 січня 2024 року.

"Якщо говорити про законопроєкт №9287, то однією з основних змін, яка запроваджується, є неможливість для нотаріусів здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим законом", — каже Микола Коломієць.

Тим часом, за його словами, інший законопроєкт (№9288) вносить зміни обчислення до визначення місця відкриття спадщини в Україні.

"Якщо на сьогодні заява про прийняття спадщини може бути подана до будь-якого нотаріуса (приватного чи державного) на території України, незалежно від останнього місця проживання померлого, на підставі якої нотаріус заводить спадкову справу, то після набрання чинності Закону №3450-IX (законопроєкт №9288) заяву про прийняття спадщини за загальним правилом потрібно буде подавати до будь-якого нотаріуса, який здійснює свою діяльність у тому нотаріальному окрузі, де було зареєстроване останнє місце проживання спадкодавця", — розповіла Тетяна Голиця.

Також проєктом №9288 запроваджуються наступні зміни:

• в період дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування подання заяв у сфері спадкування, зокрема про прийняття спадщини, відмову від спадщини тощо, здійснюється незалежно від місця відкриття спадщини.
• якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, де ведуться бойові дії, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи здійснюється за місцем подання першої заяви.

"Якщо місцем відкриття спадщини була територія, де ведуться бойові дії, вчинення подальших дій стане можливим у будь-якого нотаріуса", — пояснив у коментарі Фокусу адвокат Микола Коломієць.

Важливо

Кабмин разрешил командирам заверять завещания бойцов