Купувати усе чи обмежувати себе: який вибір доводиться робити українцям під час війни

Новорічні свята оголили парадокси сучасного українського життя, коли контраст між двома різними реальностями вражає. З одного боку — прикрашені до різдвяно-новорічних свят вулиці та магазини, святкові прайси готелів і ресторанів, велика кількість людей у ТЦ у пошуках подарунків. З іншого — другий рік повномасштабної війни, величезні руйнування по всій країні, щоденні обстріли, тисячі загиблих і поранених на фронті.

Наскільки доречно зараз жити повноцінним життям та ні в чому себе не обмежувати? Відповідь на це дуже непросте питання не є однозначною. Нещодавнє дослідження показало: у той час, як шестеро з десяти українців вважають, що під час війни ми маємо себе суттєво обмежувати, більш ніж третина громадян впевнені, що навіть зараз потрібно намагатися жити повноцінним життям. Які аргументи наводять обидві сторони та як ухвалення того чи іншого рішення позначається на українській економіці?

"За" та "проти": чи можна розважатися в тилу, коли навколо стільки горя

Звісно, повноцінного життя зараз у країні, яка бореться з агресією, не має ніхто, адже база для повноцінного життя — це безпека. Її в українців забрала Росія, що продовжує атакувати міста і села, постійно стимулюючи свою військову машину з метою знищення країни та населення. Проте навіть у таких важких умовах мешканці України можуть обирати, як саме вибудовувати своє життя та як реагувати на безпекові ризики.

56-річна Олександра каже, що з 24 лютого 2022 року її не покидає враження, що їй в голову забили величезний цвях. Цей "цвях" не дає їй можливості не те, що розважатися, — навіть спокійно дихати. І спала вона хоча б дві години поспіль вже дуже давно — ще до війни. "Я фізично не можу дивитися на людей, які радіють, які голосно сміються, — зізнається Олександра. — Через це я майже припинила спілкування зі знайомими. Багато хто вважає, що я себе "поховала живцем", але мені це здається більш природним, ніж святкувати якісь свята, ходити по ресторанах та запрошувати гостей".

У Марії на передовій чоловік і старший син, тож її думка однозначна: "зайві гроші", які людина готова витратити на розваги, потрібно донатити на ЗСУ. "Вже майже два роки ми не відзначаємо свята — немає ані настрою, ані грошей", — каже співрозмовниця Фокусу. Цікаво, що Олена, у якої теж чоловік на фронті, раз на два-три місяці обов’язково їде подорожувати за кордон на кілька тижнів, і зізнається: чоловік-військовий сам каже їй, щоб вона продовжувала жити та обов’язково мала змогу пожити під мирним небом та відновити свої нервові клітини.

Киянка Тамара вважає, що потрібно намагатися жити повноцінним життям попри всі обставини. "Обмежувати себе не треба, воно все якось само обмежується. Ось я, наприклад, навіть не хочу нікуди ходити — ані в гості, ані на свята, ані в театр. Проте, якщо таке бажання інколи виникає, то я собі не відмовляю".

27-річна Оксана за 22 місяці війни встигла зустріти майбутнього чоловіка, одружитися та під звуки повітряної тривоги народити доньку. "Чи живу я повноцінним життям? Так, живу. Ми і весілля в ресторані святкували, і в Карпати їздили, і на свята з друзями разом збираємось. Мені ніхто не поверне ані мої 25, ані мої 26, і я збираюсь жити своє життя навіть за таких умов так, як мені дозволяють можливості", — каже Оксана.

До речі, можливості — це вкрай важливе питання. Адже якщо одні сперечаються, потрібно чи не потрібно витрачати гроші на розваги, інші кажуть, що для них питання так взагалі не стоїть. Ціни постійно зростають, грошей часто не вистачає навіть на необхідне, тож доводиться себе в усьому обмежувати не з моральних, а із суто матеріальних причин.

Дослідження: 60% за обмеження, 36% — за повноцінне життя

Нещодавнє дослідження Рейтингу спробувало з'ясувати думку суспільства щодо цього питання загалом. Респондентів запитали, який вислів їм ближче — "під час війни потрібно суттєво себе обмежувати в розвагах і покупках" або "потрібно намагатися жити повноцінним життям". Прихильників обмежень (60%) виявилося майже вдвічі більше, ніж тих, хто хотів би жити як завжди (36%). Цікаво, що ця пропорція майже не змінилася з червня 2022-го, коли відповіді розподілилися у співвідношенні 59% на 36%.

Відповідь на питання розділила респондентів за віком і доходами: цілком очікувано молодші й забезпечені значно більше хочуть жити повноцінним життям, ніж старші та бідніші. Залежно від регіону, віку, типу поселення та доходу більш схильними до обмежень виявилися жителі західної України (65%), громадяни віком 51+ (65%), мешканці сіл (62%) та малозабезпечені (69%). Натомість значно менше охочих себе обмежувати виявилося серед мешканців Києва (53%), молодих людей 18-35 років (50%), мешканців міст (59%) та забезпечених (51%).

Але чи означають такі результати, що малозабезпечені чи, наприклад, громадяни віком 51+ налаштовані більш патріотично? Експерти вважають, що ні.

По-перше, деякі казали неправду, бо не всі ж можуть та хочуть зізнатися, що не готові нічим поступитися навіть під час війни. По-друге, як уже було зазначено вище, у тих же малозабезпечених просто немає грошей на розваги, і патріотизм тут взагалі ні до чого.

Без обмежень: українці намагаються не знижувати рівень споживання

Директорка компанії "Ресторанний консалтинг" Ольга Насонова вважає, що якщо ми озирнемося навкруги, навряд чи побачимо наслідки жорстокої економії. "Майже всі знайомі прагнуть жити повноцінним життям і навіть більше — відриватися на повну. Ті, кого я не знаю, але бачу, вочевидь, тієї ж думки: у магазинах і ТЦ натовпи, ведучі корпоративів зайняті під зав'язку, в ресторанах і кафе людей багато. Насамперед така поведінка зараз пояснюється святами, адже для нас традиційно багато витрачати на різдвяно-новорічні свята. У січні в магазинах і ресторанах буде значно просторніше, але не зараз. Звісно, ті люди, у кого близькі на фронті, або ж ті, у кого в родині трагедії та втрати, поводяться інакше. Але багато хто з "прихильників обмежень" просто не кажуть правду".

Економні по ресторанах не ходять, продовжує експертка. За її словами, якби тих, хто обмежує себе в усьому, було б дійсно 60%, бізнес став би ще більше поляризуватися. Тобто процвітали б тільки дорогі заклади, аудиторія яких на собі не економить, та дешеві стріт-фуди. "Зараз така поляризація є, але не у великих містах, де є середній клас. Тому в Києві багато середньоцінових кафе та ресторанчиків", — зазначила у коментарі Фокусу Ольга Насонова.

Аналітик Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ вважає, що відповіді респондентів дослідження більше відповідають не реальності, а стереотипам поведінки і старим ментальним кодам, які закладені в багатьох ще з часів СРСР. "Якщо людина вважає, що зараз в економіці можна застосовувати методи, які працювали в період Другої світової війни — в усьому себе обмежувати, вводити картки і т.д. — можна сказати, що ментально вона все ще перебуває у тому періоді", — зазначив експерт у розмові з Фокусом.

Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин також вважає, що результати цього дослідження не відображають фактичного стану речей. Загалом проблема сьогоднішнього українського суспільства полягає в тому, що на словах кожен за загальну мобілізацію і скорочення споживання, але лише доти, доки справа не торкнулася особисто його. "У нас на сьогодні негативне торгове сальдо, яке, до речі, покривається з макрофінансової допомоги, знаходиться на рівні 22 млрд доларів. Тобто ми купили на зовнішніх ринках товарів на 22 млрд доларів більше, ніж продали. Причому за структурою це переважно товари тривалого користування — побутова техніка, гаджети, автомобілі, — зазначив Олег Пендзин у коментарі Фокусу. — Це точно не має стосунку до жодної економії та обмежень, а каже про те, що люди, наскільки це можливо, намагаються не знижувати рівень споживання".

До речі, висновки щодо "60% за обмеження" протирічать і реальним цифрам щодо споживання. Наприклад, одна з відомих мереж супермаркетів протягом 2023 року збільшила мережу із 305 до 316 магазинів, а очікуваний виторг мережі за 2023 рік — приблизно 80 млрд грн, що вище за отриманий дохід від реалізації у 2022 році на понад 10%. Це також вказує на те, що українці не обмежують себе принаймні у купівлі продуктів. Що є плюсом для економіки, адже саме податки є головним джерелом для фінансування армії та видатків держбюджету на потреби військових. Тобто, що більше українці будуть економити, то важче буде з розрахунками із зобов’язаннь перед військовими.

У будь-якій країні основою функціонування бізнесу є внутрішній ринок, каже Олег Пендзин. Кажучи простими словами, бізнес працює для того, щоб продати товари та послуги насамперед внутрішньому споживачеві. "Але останні два роки український внутрішній ринок існує за рахунок макрофінансової допомоги: отримали гроші, роздали людям у вигляді зарплат, пенсій, виплат та створили внутрішній попит. Відновлення економіки за підсумками 2023-го на 5% відбулося суто завдяки внутрішньому ринку. І було б дуже добре, якби доходи, що створюють цей споживчий ринок усередині країни, формувалися за рахунок результатів роботи української економіки".

Проте, на жаль, підсумував експерт, зараз наша економіка сидить на голці зовнішньої допомоги, і якщо витягнути цю голку, ми побачимо дуже негативний результат. Перші ознаки цього видно вже зараз — заяви влади щодо того, що пенсії, можливо, не індексуватимуться, а зарплати виплачуватимуть із затримкою, якщо Україна вчасно не отримає транші фінансової підтримки від партнерів.