Нема кому працювати: яким сферам критично не вистачає працівників і що буде далі

У Мінекономіки ознайомили місію МВФ з економічною ситуацією в державі та навели конкретні цифри: українській економіці не вистачає 4,5 млн працівників. Чи не перебільшують у міністерстві потребу в людях та в яких галузях сьогодні найбільші проблеми, дослідив Фокус.

Дефіцит кадрів: потрібно 4,5 млн людей

Про дефіцит кадрів у різних секторах економіки українці чують не вперше. Країну навіть почали поступово готувати до того, що єдиним виходом із кризи на ринку праці є залучення мігрантів з Азії та Африки.

Тему охоче підхопили в Мінекономіки. Під час зустрічі керівництва міністерства з представниками місії МВФ в Україні були озвучені потреби Україні в мільйонах людей.

У міністерстві зазначили, що одним із найважливіших чинників, який суттєво впливає на економіку сьогодні та впливатиме на динаміку її зростання у майбутньому, є демографічна ситуація в країні та, зокрема, наявність трудових ресурсів. А через війну, виїзд українців за кордон і внутрішню міграцію в державі спостерігаються кадровий дефіцит і структурне безробіття.

Як зауважує заступниця міністра економіки Тетяна Бережна, якщо у 2021 році офіційний ринок праці нараховував 11,5 мільйона працівників, то у 2023 році ця цифра зменшилася до 9 мільйонів офіційно працевлаштованих. "За попередніми розрахунками, щоби забезпечити щорічне зростання ВВП до 2030 року на 7%, нам потрібно 4,5 мільйона працівників додатково", — говорить Тетяна Бережна.

І це ще оптимістично: скільки працівників не вистачає насправді

Якщо цифри й перебільшені, то не принципово, бо дефіцит кадрів зберігатиметься навіть після закінчення воєнних дій, каже HR-експертка, власниця HR-агенції Домініка Іванова-Бекар. "Людського капіталу і без воєнного фактору не вистачало б — привіт демографічній кризі 90-х", — зазначила експертка у коментарі Фокусу.

Водночас, на думку президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, цифри від Мінекономіки ще оптимістичні, адже, за даними Міжнародної організації праці, Україні не вистачає 8,2 млн робочих рук. За словами експерта, проблема серйозна, тож дуже добре, що в Мінекономіки розуміють: сьогодні головне надбання будь-якої держави — це люди.

Директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько вважає, що цифри Мінекономіки дуже близькі до реальних. Але, продовжує вона, головна проблема полягає не в тому, що всі чоловіки "зникли". Проблема саме в офіційному працевлаштуванні, у необхідності оновлювати документи, а як показує практика, дуже часто після візиту до ТЦК чоловіки просто не повертаються.

"Питання не вирішується ще й тому, що станом на сьогодні забронювати можна тільки працівника, який уже працевлаштований, — пояснює експертка. — Якщо ж людина зараз не працює і її тільки хочуть взяти на роботу, бронювання зробити неможливо, тому доводиться шукати інші способи. Єдиний вихід чимало роботодавців бачать у тому, щоб обходити закон, але за це передбачено серйозну відповідальність. І хоча це не можна вважати хорошим рішенням, наразі роботодавці у суто "чоловічих" галузях можуть вирішити питання тільки "чорним працевлаштуванням".

Невирішене питання: чи всюди чоловіків можуть замінити жінки

Раньше у Мінсоцполітики також обговорювали проблему дефіциту кадрів і закликали роботодавців активніше залучати до роботи жінок та осіб з інвалідністю. Але, кажуть експерти, далеко не кожну проблему працевлаштування нині можна вирішити за допомогою пенсіонерів і жінок.

"Є ціла низка робіт, де потрібна суто фізична сила — наприклад, у будівництві, вантажних, комплектувальних роботах, — зазначила Наталія Слинько у розмові з Фокусом. — Жінкам такі роботи не підходять, а автоматизувати це станом на сьогодні неможливо. Це досить значні інвестиції, яких нині в українського підприємця просто немає. Так, виникають тенденції, щоб навчати жінок нових професій. Зараз підприємства шукають не тільки жінок-водіїв, а й, наприклад, жінок-монтажниць, але ж ці вакансії були багато років чоловічими не просто так. Суто фізично чоловіки та жінки відрізняються, далеко не кожна жінка витримає таку роботу".

Деякі роботи в принципі для жінки неможливі. Наприклад, каже експертка, якщо жінці доводиться піднімати більш ніж 7 кг, то вона законодавчо обмежена в кількості таких підйомів і в часі, протягом якого вона може виконувати таку роботу. А роботи у будівництві, монтажі тощо передбачають саме підняття. Ніхто не візьме молоду маму (та вона й сама не піде), наприклад, мішати бетон. Часто насамперед фізична сила потрібна для того, щоб виконувати роботи у енергетиці.

Тож вирішити свої проблеми завдяки залученню жінок зможуть далеко не всі галузі, вважає експертка. До того ж, є небезпечні роботи, на які переважна кількість жінок просто не погодяться, особливо нині, коли чоловік на фронті, а жінка залишилася єдиним годувальником у сім'ї.

"Найпростіша ситуація зараз у рітейлі, де можна працевлаштувати жінок, пенсіонерів, студентів, людей з обмеженими можливостями. Стояти, наприклад, за касою може майже будь-хто, а якщо скласти зручні графіки, люди зможуть працювати й одночасно навчатися або доглядати маленьку дитину. Тобто достатньо роботодавцю продемонструвати мінімальну гнучкість — і проблему можна вирішити", — зауважила Слинько.

На думку Іванової-Бекар, найбільша нестача кадрів наразі відчувається у виробництві, аграрній сфері, будівельній галузі, логістиці. "Психологія гравців ринку праці, на жаль, змінюється повільно. Наразі роботодавці приязно ставляться до жінок, для яких впроваджуються програми з перекваліфікації, але до пенсіонерів та осіб передпенсійного віку — ще з упередженням", — зазначила експертка у розмові з Фокусом.

"Нестача працівників спостерігається в багатьох галузях — від водіїв, машиністів у метрополітені, працівників у сільському господарстві до будівельників, металургів, шахтарів. І долученням жінок проблему не вирішити, — додає Василь Воскобойник. — І справа не тільки в тому, що це важка фізична праця, але й в тому, що жінок та пенсіонерів також фізично не вистачає. Наразі за кордоном за різними оцінками перебувають від 5 до 8 млн українців, 40% з них жінки, 10-15% — пенсіонери. Тож, залученням і перенавчанням жінок, літніх людей, людей з інвалідністю можна закрити якісь окремі потреби, але про те, щоб у такий спосіб вирішити проблему, навіть не йдеться".

Прогнози невтішні: що буде із дефіцитом кадрів

Головним чинником, який впливатиме на ринок праці, у найближчому майбутньому стане продовження або закінчення воєнних дій в Україні, каже Василь Воскобойник.

"Сподіваємося на краще, але, найімовірніше, до кінця року війна не скінчиться, тож ситуація на ринку праці буде погіршуватися. А надалі все напряму залежить від того, коли та на яких умовах завершаться воєнні дії", — зазначив експерт.

Домініка Іванова-Бекар каже, що зараз складно давати прогнози, але можна робити припущення, з огляд у на поточну ситуацію та основні критерії, один з яких — ситуація в енергетиці. "За значних блекаутів ми отримаємо нову хвилю виїзду за кордон наших громадян, передусім жінок з дітьми, — прогнозує експертка. — Серед інших чинників — анонсовані зміни податкового навантаження, впровадження економічного бронювання тощо. Відповіді на ці та інші питання зумовлюватимуть пожвавлення чи спад економічної активності, яка своєю чергою впливатиме на ринок праці".

На думку Наталії Слинько, нинішні тенденції дефіциту на ринку праці до кінця року збережуться. "Якщо питання умов бронювання ніяк не будуть вирішені, ситуація не змінюватиметься, а тиск на ринок праці посилюватиметься, — вважає експертка. — Кількість людей, готових працевлаштуватися офіційно, а водночас і обсяги виконаної роботи зменшуватимуться".

Якщо йдеться про чоловіків, то на роботу зараз здебільшого беруть або пенсіонерів, або демобілізованих, або списаних за станом здоров'я, і переважна більшість з них далеко не завжди можуть виконувати важку фізичну роботу. Тож роботодавці продовжуватимуть брати на роботу людей, як і зараз, неофіційно, з ризиками покарання. Там, де можливо, — навчатимуть людей без досвіду. Шляхів вирішення проблем — ціла низка, але вирішаться далеко не всі завдання, підсумувала Наталія Слинько.