Економіка України за 35 років: цифри, які показують масштаб глобальних змін

Економіка України змінила опори. Металургія, яка від 1991 року мала визначальну вагу у виробництві та експорті, поступилася частиною своєї ролі агросектору. Спочатку промисловість втрачала ринки й виробничі зв'язки, після 2014-го — підприємства та території. Повномасштабна війна фізично знищила частину найбільших заводів і енергетичних об'єктів. На тлі падіння металургії головним товарним експортером стало сільське господарство. Зросла оборонна промисловість. Енергетика перейшла від роботи в пострадянській системі до синхронізації з європейською мережею ENTSO-E. Банківська система і ритейл розгорнули нові цифрові та логістичні моделі.

Разом із експертами Фокус дослідив, чи отримала Україна свою економічну модель і до яких подальших змін слід бути готовими.

Від 43 млн до 7,4 млн тонн: як Україна втратила статус металургійного гіганта

Пік української металургії припав на середину 2000-х. Тоді галузь була одним із головних джерел експортних надходжень і мала значну вагу в економіці. Далі її роль поступово скорочувалася. Було втрачено виробничі потужності та ринки.

Після початку повномасштабного вторгнення скорочення виробництва набуло значно більших масштабів.

• 2007 рік — Україна виробила 43 млн тонн сталі, металургія забезпечувала майже 45% експортних надходжень;
• 2021-й — виробництво скоротилося до 21 млн тонн, частка галузі в експорті — до 25%;
• 2025-й — виплавка становила 7,4 млн тонн, а частка металургії в загальному експорті — близько 8%.

Змінювалася і роль металургії у створенні ВВП. Якщо 1991-го її пряма частка становила близько 10%, то 2025-го впала нижче 2%. З урахуванням суміжних галузей металургійний комплекс наразі забезпечує близько 5,5% ВВП проти 25–27% у 2006–2007 роках.

"У 2026 році через енергетичну кризу, обстріли, запровадження квот на експорт української металургійної продукції до ЄС, заходи CBAM та зупинку експорту через порти металургія продовжувала скорочуватися. За сім місяців вироблено близько 4 млн тонн сталі, і ризики подальшого скорочення виробництва залишаються високими", — зазначає у коментарі Фокусу старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко.

Окремим викликом залишаються умови доступу української металургії до європейського ринку. Колесніченко вважає європейські обмеження проблемними для українських виробників: "Виходить, що однією рукою ЄС надає нам підтримку у вигляді кредитів та грантів, а з іншого боку — жорстко обмежує свій ринок для української металургійної продукції, що виглядає дещо нелогічно".

На тлі скорочення металургії більшу роль в українському експорті отримав агросектор. Його частка зросла від 44% у 2021 році до майже 60% у 2025-му.

Водночас структурні зміни відбуваються не лише через перерозподіл часток між галузями. Війна змусила бізнес і державу швидше шукати нові технологічні та інфраструктурні рішення.

"Це жахливо звучить, але факт: війна виступає як каталізатор прогресу. Коли знищено все, легше впроваджувати інновації. Якщо раніше ми десятиліттями обговорювали якісь перспективи, то війна змусила нас модернізовувати зберігання, опалення, енергетику, зрошення. У нас є чудова нагода побудувати все заново", — зазначає експертка Світового Банку Оксана Руженкова.

Агросектор: від сільського господарства до одного з ключових гравців світового ринку

На тлі скорочення металургії агросектор став головною опорою українського експорту. 2025 року на нього припадало майже 60% експортних надходжень.

За словами Оксани Руженкової, за 35 років українське сільське господарство здолало масштабну технологічну трансформацію.

"Україна абсолютно змінила своє сільське господарство, яке з доволі передової республіки перетворилося на світового гравця агротоварами. Мало того, ми перейшли на інтенсивні технології виробництва, доробки і зберігання продукції. Для 35 років це дуже потужний ривок вперед", — коментує ситуацію експертка.

Сьогодні Україна має сильні позиції на світових аграрних ринках. Країна посідає перше місце у світі за виробництвом та експортом соняшникової олії, входить до топ-3 за шротом, жмихом та жомом, входить до числа найбільших світових експортерів кукурудзи, пшениці та курятини.

За оцінкою експертки, наша ккраїна посідає 7–8 місце у світі за обсягами вирощування картоплі. Окремим напрямом став експорт цукру до ЄС, за яким за нами закріплено третє місце серед постачальників.

Аграрний сектор водночас став основою для розвитку суміжних технологічних галузей — від біопалива до виробництва сільгосптехніки та обладнання для зрошення.

"Ми вже входимо по біометану в трійку постачальників до ЄС і в п'ятірку по біоетанолу. Також у останні 7–8 років активно створюється сільгоспмашинобудування та обладнання для зрошення. Ми стаємо одним із світових лідерів із виробництва відповідної техніки для зрошення — як кругових машин, так і фронтальних. У нас запчастини купує Америка і повертає в ту саму Україну для аграріїв, які люблять іноземні бренди. Вони купують американське обладнання, виготовлене в Україні", — підкреслює Руженкова.

Наступним етапом розвитку галузі може стати збільшення частки продукції з високою доданою вартістю.

ВПК: новий сектор, що стрімко розширюється

Паралельно зі скороченням ролі металургії в Україні почав розширюватися оборонно-промисловий комплекс. За оцінками ЦЕС, кількість оборонних підприємств 2025 року була майже втричі більшою, ніж 2021-го, що свідчить про динаміку розвитку. Натомість його внесок у ВВП поки складно оцінити через недостатню відкритість статистики та особливості виробництва.

"Статистика щодо їхньої діяльності не є достатньо відкритою", — додає старша економістка ЦЕС Наталія Колесніченко і пояснює, що хоча оборонна промисловість уже посіла місце металургії в структурі економіки, значно більшу роль у перерозподілі експорту відіграв все ж агросектор.

"Я б сказала, агросектор потіснив металургію, але саме через знищення великих металургійних потужностей. Мені хотілося б бачити більшу частку і більшу роль саме переробної промисловості, зокрема, агропереробки", — каже Колесніченко.

"Оскільки ці самі снаряди, дрони та інше військове спорядження виробляється і практично одразу споживається на полі бою, особливо в умовах обмежень на експорт зброї, то внесок цього сектору у ВВП наразі швидкоплинний", — пояснює експертка.

Водночас оборонне виробництво вже впливає на темпи економічного зростання. За оцінкою НБУ, фінансування виробництва української зброї за кошти USL цього року може додати 1,4 в.п. до зростання реального ВВП.

Чи зможе оборонна промисловість після завершення війни стати новим великим експортним сектором України, залежатиме від зовнішнього попиту та доступу до технологій.

"А це вже більше геополітичне питання. І нашого співробітництва з партнерами, зокрема щодо доступу до найбільш просунутих технологій", — додає Колесніченко.

Енергетика: від пострадянської системи до ENTSO-E

23 лютого 2022 року Україна розпочала тестове від'єднання від енергосистем Росії та Білорусі. Планувалося, що система кілька днів працюватиме автономно, але після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого повертатися до попередньої системи вже не було можливості.

16 березня 2022 року країна синхронізувала свою енергосистему з європейською мережею ENTSO-E.

"Це дуже правильний крок. По-перше, в рамках інтеграції в ЄС. По-друге, об'єднання з ENTSO-E дало нам змогу звертатися за аварійною допомогою, а потім і отримувати комерційний імпорт електроенергії, коли наші мережі та генерація страждали від обстрілів рф. По-третє, тепер часом і ми підтримуємо сусідів", — зазначає Наталія Колесніченко.

Синхронізація дала можливість імпортувати електроенергію під час дефіциту та експортувати її у години профіциту, наприклад, удень, коли активно працюють сонячні електростанції.

Водночас технічне об'єднання мереж не означає завершення повної ринкової інтеграції. Для цього слід гармонізувати регуляторні правила на ринках електроенергії та газу, а також поступово переходити до лібералізації тарифів після завершення воєнного стану.

Енергетичний експерт, cпівзасновник Фонду енергетичних стратегій Юрій Корольчук пропонує розділяти юридично-комерційні процедури та глибоку технічну інтеграцію.

"Питання — у балансуванні та в організації роботи енергосистеми. Ми формально приєдналися, формалізували свої відносини з Європейським Союзом у частині продажу та імпорту електроенергії. Це оптимізація і визначення правил торгівлі. Повноцінна ж інтеграція потребуватиме системного оновлення наших старих фондів та зміни структури генерації", — каже експерт.

Логістика, фінанси та ритейл: економіка переходить до децентралізації

За 35 років українська банківська система подолала шлях від традиційних відділень до масштабного цифрового банкінгу. Повномасштабна війна додала нову вимогу — безперервність роботи. Цифрові сервіси стали одним із ключових елементів стійкості фінансової системи під час блекаутів та інших криз.

Подібні зміни відбуваються і в логістиці. Знищення великих складів показало ризики надмірної концентрації інфраструктури.

"Знищені склади навколо Києва цілком реально змусять і виробників, і ритейл задуматися про зміну логістики. Не можна в умовах війни робити ставку на гігантоманію — мають бути розпорошені накопичувальні центри навколо кожного обласного центру з різних сторін і різного спрямування. Це убезпечить продовольчу безпеку безпосередньо в Україні", — зазначає Оксана Руженкова.

Щодо наступного етапу для української економіки, то ним має стати не лише відновлення зруйнованого, а перебудова і розвиток нових напрямів на стику агросектора, енергетики, логістики та технологій.

Важливу роль у цьому процесі економісти віддають місцевим громадам, які мають отримати більше можливостей для розвитку власної економіки.

"Точний облік всього того, що у нас є, і, врешті-решт, впровадження технологій у цих напрямках можуть стати чудовим поштовхом для перебудови всієї нашої економіки… Дуже багато міжнародних фінансових інститутів звертають увагу саме на потребу розвитку місцевих громад і на розширення можливостей для місцевої влади, яка має сама розвивати економіку своїх регіонів", — зазначає експертка Світового банку.

Нагадаємо, раніше прем'єр-міністр України Сергій Корецький висловився щодо зими 2026-2027, адже удари РФ" найімовірніше" будуть ише посилюватися. Зі слів Корецького, уряд готується до погіршення ситуації та виділив кошти на укриття для дитячих закладів.

Про складну ситуацію взимку 2026-2027 сказав і президент України Володимир Зеленський. Він також акцентував на нестачі ракет Patriot для збиття російської балістики.