Агресія в тилу. Чому в Україні збільшуються випадки домашнього насильства та чи мобілізують буйних

В Україні з року в рік збільшується кількість інцидентів домашнього насильства. Аб'юзери поставили рекорд у січні 2024 року: за один місяць поліція відкрила 435 кримінальних справ. Згідно з даними сервісу Оpendatabot, у січні минулого року таких випадків було на 55% менше.

Перший рік повномасштабного вторгнення Росії став винятком — сплеску випадків домашнього насильства не спостерігалося. За весь 2023-й рік в Україні зареєстрували 2705 кримінальних проваджень, на 11% більше, ніж у довоєнному 2021-му році.

За останні п'ять років зафіксовано 10 351 випадок домашнього насильства, і щороку до суду доходить близько 80% загальної кількості відкритих справ.

МВС України також звертає увагу на тривожну тенденцію. Після початку великої війни кількість населення в країні зменшилася: виїхали понад 8 мільйонів осіб, переважно жінки з дітьми. Інші залишилися жити на тимчасово окупованих територіях, але епізодів насильства побільшало, вказує заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павличенко.

Як покарання суд може винести кривднику терміновий заборонний або обмежувальний припис, а також змусити носити електронний браслет. Поліцейські отримають попередження про наближення до жертви, пояснила Павличенко.

Війна та пандемія руйнують сім'ї українців

Збільшення випадків домашнього насильства, на думку опитаних Фокусом адвокатів і правозахисників, пов'язане з падінням рівня життя в країні та страхами перед невизначеністю. Тривала повномасштабна війна з Росією породила в суспільстві колосальну напругу та нервозність. Нерідко негатив переростає в побутове рукоприкладство.

У всіх країнах, де були війни, знадобиться організація спеціальних послуг для сімей військових. Поріг агресії та сприйняття після перебування на фронті підвищується, і з військовими треба працювати окремо, пояснює Фокусу голова представництва HealthRight International ("Право на здоров'я") в Україні та благодійної організації "Український фонд громадського здоров'я" Галина Скіпальська.

"Поки що в Україні немає таких досліджень, щоб сказати про масовість цієї проблеми. Судячи з досвіду інших країн, нам знадобляться термінові заходи для профілактики насильства вдома", — зазначає фахівчиня.

Насильство проявляється не тільки на фізичному рівні. Кривдники можуть забрати гроші або інше майно, принижувати жертву психологічно та сексуально.

"Чоловік повернувся із зони бойових дій на вихідні, до цього тривалий час подружжя лише по телефону спілкувалося. Нелегко пристосуватися до цього, а якщо дружина з дітьми ще й з-за кордону повернулися... Війна створила масу серйозних викликів для українських родин", — підсумувала Скіпальська.

Адвокатка та правозахисниця Юлія Сегеда, яка спеціалізується на випадках домашнього насильства, вважає применшеною офіційну статистику щодо випадків насильства. Далеко не всі постраждалі пишуть заяви про побої та звертаються по допомогу.

Головна причина таких частих випадків насильства полягає в невиконанні наявних норм законодавства. Зовнішні чинники — пандемію COVID-19 або повномасштабне вторгнення РФ — правозахисниця ставить на друге місце.

"Звісно, війна й епідемія впливають, але не на кратне збільшення статистики. Постанови Кабміну й інша законодавча база щодо обмеження насильства є, винаходити велосипед не треба. Просто виконуйте написане на папері. На жаль, в українському суспільстві переважає стереотипне мислення про проблему. Нібито це внутрішні проблеми в сім'ї, самі розберуться", — пояснила юристка Фокусу.

Правозахисниця наводить гендерну статистику: 80-90% звернень до поліції надходить від потерпілих жінок. Чоловіки становлять від 3 до 7%, ще 3-5% скарг — від дітей. За міжнародними нормами дитина-свідок домашнього насильства вже вважається потерпілою. В Україні поліція визнає потерпілим за фактом, тобто хоча б із синцями на тілі, каже Сегеда.

Мобілізація до ЗСУ як спосіб "лікування" ґвалтівників

Із початком повномасштабної війни побутові злочини за участю військовослужбовців збільшилися. Правозахисники стверджують, що статус військового й участь у бойових діях майже не впливають на ситуацію, адже ґвалтівники й до війни були схильні до агресії. Людина, яка дозволяла собі жорстоке ставлення в сім'ї, не стає кращою після набуття статусу військового та повернувшись із фронту, вказує Сегеда.

"Прояви насильства кривдників, які повернулися з війни, стають жорстокішими щодо жертви", — розповідає фахівець.

Якщо подивитися на портрет середньостатистичного радикального бійця, можна побачити, що ці люди готові до війни з переважним агресивним настроєм, вважає адвокат юридичної компанії RIYAKO & PARTNERS Микола Максимов.

"На мою думку, вони схильні до актів домашнього насильства. Звичайно, я не узагальнюю, не всі військові ЗСУ такі, але психотип певного контингенту схильний до застосування фізичної сили", — міркує він у бесіді з Фокусом.

Водночас жорстоке поводження з родичами — не привід для відмови мобілізації до ЗСУ. Щоб чоловіка не взяли в армію, потрібно отримати реальну кримінальну справу за насильство.

"Ми говоримо про тяжкий злочин. Ситуації з насильством вдома найчастіше закінчуються на стадії примирення або легкими тілесними ушкодженнями. Другий варіант у більшості випадків не тягне на кримінальну справу. Тому говорити, що підозрюваних звільнять від призову до ЗСУ, не варто", — сказав Фокусу адвокат.

Випадки імітації актів домашнього насильства заради уникнення мобілізації вкрай рідкісні. Якщо в чоловіка не раз були адмінпорушення, навряд чи командири ЗСУ візьмуть це до уваги, підсумував юрист.

Нагадаємо, зірка фільму "Сам удома" 47-річний актор Девін Ретрей зізнався в домашньому насильстві. Актор, який зіграв роль старшого брата Кевіна Маккалістера, зміг уникнути тюремного ув'язнення.

Фокус раніше писав, як магазин косметики в Казахстані рекламував засоби макіяжу для замазування синців і ударів після домашніх сварок. Фахівці рекомендували "просто хороший крем навколо очей, базу та щільний тональний крем".