Симуляційна медицина та ШІ: як війна переписала правила підготовки лікарів, — інтерв'ю з ректором ЗДМФУ

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет — один із найстаріших і найвідоміших медичних закладів вищої освіти України, історія якого починається ще з 1903 року. Сьогодні в університеті навчаються близько 6,3 тисячі студентів, а серед найпопулярніших напрямів — медицина, стоматологія, педіатрія, фармація, реабілітація та лабораторна діагностика. Після 2022 року ЗДМФУ повністю перебудував систему навчання під умови війни: поєднав онлайн-освіту з практикою, зробив ставку на симуляційні центри та цифрові технології й зберіг міжнародну активність навіть у прифронтовому Запоріжжі.

У розмові з Фокусом Юрій Колесник — ректор університету, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, пояснив, як змінилася медична освіта після повномасштабного вторгнення, чи здатен ШІ замінити лікаря та яких фахівців критично не вистачатиме Україні вже найближчими роками.

Освіта під час війни та нова медицина

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет очолив онлайн-рейтинг, сформований за результатами голосування читачів. Що для вас означає така підтримка саме від аудиторії?

— Для нас це насамперед показник довіри. У час, коли Запоріжжя залишається прифронтовим містом, така підтримка означає, що люди бачать нашу роботу, бачать результат і вірять університету. Це важливіше за будь-які формальні рейтинги. Ми сприймаємо це як підтвердження того, що навіть у надзвичайно складних умовах нам вдалося зберегти якість освіти, колектив і розвиток.

Як війна змінила якість медичної освіти, а не лише формат навчання?

— Війна змінила не лише формат, а й саму філософію медичної освіти. Світ змінюється — і разом із ним змінюються студенти, підходи до навчання та сама медицина. Ми фактично увійшли в еру симуляційної медицини, де майбутній лікар повинен навчитися діяти ще до зустрічі з реальним пацієнтом.

Сьогодні ми готуємо фахівця до роботи в умовах невизначеності, високого навантаження, дефіциту часу та кризових ситуацій. Саме тому значно зросла роль симуляційного навчання, критичного мислення, командної роботи та швидкого ухвалення рішень.

Щодо самого формату навчання — для нас це не стало шоком. Ще під час пандемії COVID-19 університет активно розвивав цифрову інфраструктуру та дистанційні технології. ЗДМФУ сьогодні є одним із найбільших користувачів Microsoft 365 серед університетів України. Це дозволило створити повноцінне цифрове освітнє середовище, де студент має доступ до навчальних матеріалів, клінічних кейсів, онлайн-комунікації та симуляційних платформ фактично з будь-якої точки світу.

Тому повномасштабна війна не застала нас зненацька: ми вже мали досвід, платформи та розуміння, як забезпечити безперервність якісної медичної освіти навіть у надзвичайних умовах.

Практика, симуляційні центри та навчання онлайн

Чи можна сьогодні підготувати повноцінного лікаря в умовах частково онлайн-освіти?

— Медицина неможлива без практики, і ми це прекрасно розуміємо. Часто можна почути: "А як же навчання біля ліжка хворого? От у наші часи…". Але ті, хто так говорить, забувають, що сьогодні медицина працює за зовсім іншими етичними та юридичними принципами. Якщо раніше студент міг одразу бути залучений до багатьох маніпуляцій, то зараз для цього необхідна згода пацієнта, а безпека людини стоїть на першому місці.

Крім того, до університетів прийшло нове покоління студентів, яке інакше сприймає інформацію. Сучасна медична освіта вже неможлива без цифрових технологій, інтерактивності та симуляційного навчання. Саме тому світ переходить до моделі, де майбутній лікар спочатку багаторазово відпрацьовує навички у безпечному середовищі, не боячись помилок, і лише після цього переходить до роботи з реальним пацієнтом.

У ЗДМФУ для цього створено один із найпотужніших симуляційних центрів в Україні. Ми використовуємо роботизованих манекенів, систему віртуальної анатомії 3D Organon Anatomy VR, анатомічний стіл Anatomage, програму "Віртуальний пацієнт" Body Interact, "Віртуальну аптеку" та сучасні тренажери для відпрацювання клінічних навичок.

Практична підготовка не зникла — вона стала іншою. Відпрацювання навичок проходить під час Літніх та Зимових шкіл практичної підготовки, у симуляційних центрах, клініках та тренінгових просторах. А лікарі-інтерни взагалі навчаються виключно офлайн, безпосередньо в клінічному середовищі.

Тому сьогодні йдеться не про "менше практики", а про іншу якість підготовки — більш безпечну, технологічну та наближену до реальних клінічних сценаріїв.

Який відсоток студентів втратив доступ до практики через війну?

— Безумовно, війна вплинула на доступ до клінічної практики, особливо в перші періоди повномасштабного вторгнення. Але ми зробили все, щоб мінімізувати ці втрати через симуляційні технології, практичні школи та роботу клінічних баз. Такий відсоток практично відсутній — у нас так продумане навчання, що, навіть перебуваючи на віддаленні, всі заняття проходять у синхронному режимі, з повним ефектом навчальної аудиторії, а на клінічних кафедрах транслюються відео з оглядами, з операціями. Крім того у нас за світовими стандартами розвинені симуляційні технології навчання, з кожної спеціальності працює тренінговий центр, коли студент може набувати клінічного досвіду з віртуальним пацієнтом, а користуватися технологією можна з будь-якої точки світу.

Чи є дефіцит клінічних баз і пацієнтів для навчання?

— Ні, немає. Місто Запоріжжя хоч і прифронтове, але живе, повноцінно функціонує. Тому клінічні бази наявні, ми постійно розширюємо їх перелік, на сьогодні їх 39, ми укладаємо договори і з муніципальними, і з приватними лікувальними закладами, з приватними стоматологічними клініками, головне, щоб студент міг долучитися до отримання і теоретичного, і, головне, практичного досвіду у професіоналів. А для рідкісних випадків і хвороб завжди до програми включено стимуляційне навчання, де завантажуються клінічні випади з віртуальним пацієнтом.

Військова медицина та кадри для країни

Наскільки університет інтегрований у військову медицину? Чи готуєте лікарів для фронту?

— Перебування в прифронтовому місті усіх нас інтегрує до війни. Звичайно, наш університет одним із перших на собі відчув цю залученість — з перших днів повномасштабного вторгнення усі наші клінічні кафедри, насамперед травматологічного та хірургічного спрямування, надають медичну допомогу у військових шпиталях.

Наші викладачі-стоматологи створюють виїзні бригади для оперативних виїздів та реалізують волонтерський рух "Поверни посмішку герою". Наша молодь, студенти та інтерни, працюють у лікарнях молодшим медичним персоналом, частково компенсуючи дефіцит кадрів у регіоні.

Що стосується військової медицини, то в університеті ніколи не припиняла роботу військова кафедра. Ми продовжуємо готувати офіцерів запасу медичної служби, і сьогодні, коли в Україні посилюється напрям національного спротиву та військової підготовки, у нас є і відповідна база, і головне — фахівці.

Фактично, сьогодні ми готуємо лікаря, який повинен бути готовим працювати в будь-яких умовах — від цивільної лікарні до екстремальних ситуацій воєнного часу.

Що має змінитися в країні, щоб лікарі залишались?

— Молодий лікар повинен бачити перспективу: гідні умови праці, сучасну медицину, професійний розвиток та повагу до професії.

Які спеціальності стануть найважливішими після війни

Які спеціальності зараз критично недооцінені в Україні?

— Сьогодні надзвичайно важливими стають спеціальності, про які раніше говорили значно менше. Насамперед це медична психологія, фізична терапія, ерготерапія, реабілітація, екстрена медицина та клінічна фармація. Війна дуже сильно змінила структуру потреб системи охорони здоров'я.

Ми вже зараз бачимо колосальний запит на фахівців, які працюють не лише з фізичними травмами, а й з психологічними наслідками війни. Медичний психолог сьогодні — це стратегічно важлива професія. Психологічної підтримки потребують військові, цивільні, діти, родини, які пережили втрати та травматичний досвід. І цей запит буде лише зростати в найближчі роки.

Окремий напрям — реабілітація та фізична терапія. Після 2022 року Україна фактично входить у нову еру реабілітаційної медицини. Йдеться не лише про відновлення після травм, а про повернення людини до повноцінного життя. Саме тому фізичний терапевт сьогодні стає одним із ключових фахівців сучасної медицини.

Недооціненою залишається і фармація. Насправді сучасний фармацевт — це вже давно не лише "людина за аптечним столом". Це спеціаліст, який працює з клінічною фармацією, фармаконаглядом, розробкою препаратів, біотехнологіями та міжнародним фармацевтичним ринком.

Тому сьогодні медицина — це значно ширше поняття, ніж багато хто уявляє. І саме зараз формуються спеціальності, які будуть визначати систему охорони здоров'я України у найближчі десятиліття.

Українська медична освіта, ШІ та медицина майбутнього

Наскільки українська медична освіта відстає від європейської — чесно?

— Якщо говорити чесно, то проблема української медичної освіти тривалий час полягала не у фундаментальній підготовці лікаря, а насамперед у технологічному забезпеченні та доступі до сучасних інструментів навчання. Українська медична школа завжди мала сильну теоретичну базу, високий рівень клінічного мислення та серйозну практичну підготовку.

Після 2022 року багато українців через вимушену міграцію вперше безпосередньо зіткнулися із системами охорони здоров'я інших країн. І для багатьох стало несподіванкою, що рівень української медицини та підготовки лікарів часто є значно вищим, ніж існувало уявлення раніше. Особливо це стосується клінічного мислення, універсальності лікарів та здатності працювати в кризових умовах.

Ми бачимо це і на прикладі наших випускників, які після виїзду за кордон успішно інтегрувалися в медичні системи Європи, США, Канади та інших країн. Багато хто з них досить швидко знаходить роботу за фахом, підтверджує кваліфікацію та демонструє високий рівень підготовки. І це, мабуть, найкращий показник якості української медичної освіти.

Сьогодні розрив із провідними європейськими медичними школами швидко скорочується саме завдяки цифровій трансформації та симуляційному навчанню. У ЗДМФУ вже використовуються технології, якими користуються провідні університети світу: VR-анатомія, віртуальний пацієнт, симуляційні центри, цифрові клінічні сценарії.

Тому сьогодні питання вже не в тому, чи здатна українська медична освіта конкурувати з європейською. Питання в тому, наскільки швидко ми зможемо масштабувати сучасні технології та інфраструктуру на рівень усієї системи.

Чи замінить штучний інтелект частину лікарів у найближчі 10–15 років?

— Людина завжди залишатиметься центральною фігурою у медицині. Штучний інтелект змінить медицину, але не замінить лікаря повністю.

Чи вчите ви студентів працювати з ШІ, телемедициною, цифровими діагностичними системами?

— Так. Сьогодні без цифрових технологій, ШІ та симуляційної медицини сучасна медична освіта вже фактично неможлива. І ми свідомо рухаємось у цьому напрямі, щоб студенти ЗДМФУ працювали з технологіями світового рівня ще під час навчання. В університеті створено окрему міжкафедральну навчально-наукову лабораторію штучного інтелекту та аналізу даних.

Наші студенти мають доступ до одних із найсучасніших симуляційних платформ та цифрових систем. Це віртуальний пацієнт Body Interact, система VR-анатомії 3D Organon Anatomy, анатомічний стіл Anatomage, цифрові клінічні сценарії, симуляційні тренажери та віртуальна аптека для майбутніх фармацевтів.

Такі технології дозволяють не просто вивчати теорію, а моделювати реальні клінічні ситуації, аналізувати стан пацієнта, ухвалювати рішення та бачити наслідки своїх дій у безпечному середовищі. Це абсолютно новий рівень підготовки лікаря.

Окрему роль у цьому процесі відіграє кафедра медичної та фармацевтичної інформатики і новітніх технологій, яку очолює професор, доктор фармацевтичних наук Олексій Анатолійович Рижов, який має ліцензію від компанії Microsoft на створення і проведення навчальних курсів та видання відповідних сертифікатів слухачам.

Саме за ініціативи ЗДМФУ було проведено перше засідання міжуніверситетського методичного круглого столу "Штучний інтелект в освіті: виклики і перспективи", що об'єднало фахівців навколо теми впровадження ШІ в сучасний освітній процес.

Хочу відзначити напрям сімейної медицини. ЗДМФУ є одним із лідерів у впровадженні сучасних підходів до її викладання, а наші фахівці сьогодні беруть участь у підготовці та навчанні медиків з інших регіонів України.

Ми пишаємося тим, що навіть у складних умовах прифронтового міста студенти ЗДМФУ навчаються на технологіях, якими користуються провідні медичні школи світу.

Чи готові українські лікарі до медицини, де рішення частково приймає алгоритм?

— Українські лікарі адаптуються дуже швидко. Але алгоритм — це лише допоміжний інструмент, а відповідальність завжди залишається за лікарем.

Війна, втрати та майбутнє університету

Якщо завтра вам дадуть повну свободу — що б ви радикально змінили в системі медичної освіти?

— Це питання окремого інтерв'ю. Головне щоб скоріше прийшов мир.

Чим ви реально пишаєтесь, а що вважаєте "недопрацьованим" в вашому університеті?

— Ми пишаємося тим, що університет вистояв і продовжив розвиток навіть у прифронтовому місті. Попри всі виклики війни нам вдалося зберегти якість освіти, колектив, наукову діяльність та клінічну базу.

Окремо пишаємося тим, що змогли організувати роботу кампусу в місті Берегово для навчання іноземних студентів і фактично забезпечити безперервність міжнародного освітнього процесу навіть у надзвичайно складних умовах. Важливим показником довіри до університету є й післядипломна освіта. Лише за минулий рік на післядипломному етапі у нас навчалися майже 18 000 слухачів з усієї України — це рекордний показник за всю історію університету. Такий результат є не лише великою відповідальністю для нас, а й підтвердженням того, що ЗДМФУ залишається одним із ключових центрів медичної освіти країни.

Який найскладніший момент для університету з 2022 року?

— Одним із найважчих моментів для університету став удар керованими авіабомбами по Університетській клініці ЗДМФУ, яка зазнала серйозних руйнувань. Це був надзвичайно важкий удар для всього колективу — і емоційно, і професійно. Найголовніше, що завдяки своєчасній евакуації вдалося уникнути жертв серед пацієнтів та співробітників. Але масштаби руйнувань були значними.

Втім, мабуть, найбільший біль — це не будівлі. Найбільший біль — це втрата наших студентів, інтернів, випускників та колег через війну. Це люди, які мріяли лікувати, рятувати життя, будувати медицину майбутнього.

Ми завжди пам'ятатимемо їх. І сьогодні кожне досягнення університету — це також шана тим, кого ми втратили. Велика їм вдячність і велика шана.