Чому Конституції України та Росії такі схожі — і в чому їхня принципова різниця
Президент — гарант Конституції, влада поділена на три гілки, громадянам гарантовані свобода слова, зібрань та право на життя. Деякі положення Конституцій України та Росії настільки схожі, що виникає закономірне запитання: чи справді Київ у 1990-х частково переписав Основний закон з Москви? Фокус з'ясував, які формулювання могли бути запозичені, чому це не робить українську Конституцію копією російської та як за 30 років дві країни зі схожими конституційними нормами дійшли до принципово різних моделей держави.
Отже, почнемо з того, що в обох країнах — президентсько-парламентські республіки з поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову. Президент в обох країнах є главою держави, гарантом Конституції, прав і свобод людини, визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики. З одним винятком: в Україні президента обирають на 5 років із правом обіймати цю посаду два терміни поспіль і не більше; у РФ президента обирають на 6 років, але поправки 2020 року дозволили чинному президенту переобиратися, по суті, обнуливши попередні терміни.
Обидві Конституції закріплюють широкий перелік прав і свобод, зокрема: свободу слова, зібрань, право на життя, працю, освіту, соціальне забезпечення. Формулювання часто майже дослівно збігаються — це спадщина міжнародних договорів, загальних стандартів ООН та попередніх Конституцій СРСР.
В обох країнах закріплено, що Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші правові акти не повинні суперечити їй.
В обох країнах визнається та гарантується місцеве самоврядування, хоча моделі його реалізації відрізняються.
Якою ви бачите незалежну Україну після Перемоги?
Основні відмінності полягають у тому, що Україна — унітарна держава (стаття 2), тобто єдина, неподільна, з єдиною системою органів влади. Росія — федеративна держава (статті 1, 5), що складається з понад 85 суб’єктів, які мають свої конституції, закони та значний ступінь самостійності.
У Конституції України закріплено курс на євроінтеграцію та вступ до НАТО. У Конституції Росії такої норми немає — зовнішня політика визначається президентом без конституційного закріплення курсу на конкретні військові чи економічні блоки.
У Конституції України закріплено непорушність кордонів, які не можуть бути змінені без згоди України. У Росії допускається зміна кордонів між суб’єктами федерації. Крім того, у конституціях двох країн по-різному прописано статус Криму: Україна не визнає його частиною Росії, а Росія, навпаки, включила Крим і Севастополь до свого складу як суб’єкти федерації.
В Україні українська мова є єдиною державною. У Росії російська мова є державною, але республіки у складі РФ мають право встановлювати свої власні державні мови.
В Україні церква відокремлена від держави. У Росії Конституція визнає "особливу роль" православ’я в історії країни.
Порядок внесення змін до Конституції в Україні — сувора процедура: зміни вносяться лише Верховною Радою. У Росії — більш гнучка система: поправки можуть вноситися як президентом, так і парламентом.
В Україні — однопалатний парламент (Верховна Рада). У Росії — двопалатний (Федеральні Збори, що складаються з Ради Федерації та Державної Думи).
В Україні земля є об’єктом права власності народу, і до 2001 року діяв мораторій на продаж сільськогосподарських земель, який було скасовано лише у 2021 році. У Росії земля може перебувати у приватній власності, хоча для іноземців існують обмеження.
В Україні ратифіковані міжнародні договори є частиною національного законодавства і мають пріоритет над внутрішніми законами. У Росії — теж, але з застереженням щодо верховенства самої Конституції.
Запозичили з Конституції РФ ті формулювання, які сподобалися
Наша Конституція неодноразово змінювалася, як і російська. При цьому між ними можна знайти багато спільного, так само як і між нашою Конституцією та деякими європейськими конституціями. Це нормально, підкреслює у коментарі Фокусу політолог Володимир Фесенко. Ті, хто писав нашу Конституцію, не вигадували все з нуля. Це було б винаходом велосипеда. Коли люди пишуть такий документ, як основний закон, вони орієнтуються на те, що вже є, на світовий досвід.
"Коли у 1996 році ухвалювали Конституцію України, її розробники спиралися як на міжнародний, так і на російський досвід — адже Росія вже ухвалила свою Конституцію у 1993 році. Багато пострадянських країн тоді рухалися схожим шляхом. Наприклад, інститут президентства з’явився одночасно в Україні, Росії та інших республіках колишнього Союзу — приблизно у 1991 році. Структура влади в Україні та Росії дійсно схожа: президент, уряд, конституційний суд. Але конституційні суди — це звичайна практика для багатьох європейських країн. Тож схожість пояснюється не прямим копіюванням, а використанням загальних світових моделей", — підкреслює Фесенко.
А ось при виборі формату політичної системи, за словами політолога, наші юристи та політики більше орієнтувалися на європейський досвід, зокрема на французький, де головним є інститут президента, але він має певні обмеження. При цьому і в Росії теж орієнтувалися більше на французький досвід, ніж на американський.
"Але є розбіжності. Росія була і є формально федеративною республікою, а ми — унітарною. Це принципова розбіжність. Структура парламенту теж відрізняється. Для федеративних республік часто характерна двопалатна структура, як у США чи Німеччині. У нас свідомо обрали унітарну структуру, тому що, як показує досвід Радянського Союзу та Югославії, федеративна структура, особливо за наявності внутрішніх конфліктів, може становити ризик сепаратистських тенденцій, ризик розколу держави. Тому свідомо намагалися уникнути саме федеративної моделі", — зазначає політолог.
У Конституціях є спільне, але це не означає, що ми переписували російську Конституцію, зазначає Фесенко. Українці більше орієнтувалися на світовий досвід, але деякі ідеї та навіть формулювання практично повторюються.
"Хоча, наскільки я знаю, наші юристи в 90-ті роки запозичили у росіян ті формулювання, які їм сподобалися, наприклад, про президента як гаранта Конституції, або інші вирази. Деякі речі могли копіювати. Але загалом все ж орієнтувалися більше на міжнародний досвід і враховували наші особливості. Тому наша Конституція має цілу низку принципових відмінностей від російської. Особливо зараз. У нас є чіткий принцип, юридично закріплений: президент може бути главою держави лише два терміни поспіль, не більше. У Росії це теж було, але зараз там обнуляють терміни. Це якраз свідчення того, що вони переступили межу цієї норми, і тут проявилися авторитарні тенденції", — підкреслює Фесенко.
Як додає співрозмовник, єдина проблема — зараз, в умовах війни, спостерігається перевищення формального терміну президентських повноважень. Але це відповідає нашому законодавству і не суперечить Конституції України, що б там не говорили деякі люди в Москві та за кордоном.
Норми Конституції дуже часто порушують навіть на рівні уряду
Наша Конституція, за словами Фесенка, була непоганою для тих умов, коли її ухвалювали, але вона не була ідеальною. Вона мала і має певні суперечності, слабкі місця. Справа не в тексті Конституції. Вона середнього рівня — ідеальних Конституцій взагалі не буває. Будь-яка Конституція має відображати особливості розвитку суспільства на даному етапі. Зараз з’являються абсолютно нові реалії, пов’язані зі штучним інтелектом, зміною геополітичної ситуації. Тому до Конституції треба ставитися з повагою, але розуміти, що час від часу деякі норми можуть не відповідати новим реаліям. Їх треба змінювати.
"Але на сьогодні проблема в іншому. У нас, на жаль, дуже багато правового нігілізму. Є норма Конституції та норма закону, які дуже часто порушують — і влада, і пересічні громадяни. Можуть бути прописані норми Конституції — на папері одне, а в житті трохи інакше. У цьому головна проблема. Зараз багато хто критикує Зеленського за те, що він ігнорує деякі конституційні норми. Але, на жаль, це давня традиція. Так було не лише за Зеленського, а й за Порошенка, за Януковича. Були суперечки за часів Ющенка. Конфлікт тоді був із прем’єр-міністром Януковичем. Тоді команда Януковича виступала за захист букви Конституції, а команда Ющенка говорила, що треба думати про дух Конституції, а не про букву", — зазначає політолог.
Висновок про те, чи дотримується Конституція, чи порушується, не може робити одна людина — чи то політолог, журналіст чи депутат. Це суб'єктивна думка. Юридичну оцінку конституційності тих чи інших дій може давати лише Конституційний суд України. Формально він працює, але, на жаль, функцію оцінки конституційності дій президента, уряду та інших інституцій він не виконує. Це пов’язано й із війною. Але ситуація така, що кворум на межі, і вони не можуть працювати належним чином. Ось ще один парадокс нашої конституційної системи, стверджує політолог.
Раніше Фокус писав про історію українського козацтва — від перших згадок про козаків і появи Запорізьких Січей до козацької демократії та Конституції Пилипа Орлика, яку низка істориків вважає однією з перших конституцій світу.