Поїхав за перцем і змінив карту світу: несподівані факти про навколосвітню подорож Магеллана

Подорож ця насправді не завершилася. Її керівник, через недолугу самовпевненість, загинув у локальному конфлікті на Філіппінах, а до Севільї через 1082 дні від початку мандрів повернувся лише один із п'яти кораблів, яким управляли вісімнадцять членів екіпажу. Керував кораблем бунтівник, якого взагалі мали стратити ще на початку подорожі. Фокус зібрав маловідомі подробиці експедиції Магеллана, яка змінила уявлення людства про власну планету.

Кінець XV – початок XVI століть вважають стартом Нової епохи. Її так і назвали — «Новий час». Так, за 500 років світ суттєво змінився, проте загальні тенденції: глобалізація, зростання ролі торгівлі та приватної ініціативи, розвиток наукових досліджень, формування та розвиток національних держав зароджувалися саме тоді.

Традиційним початком Нового часу вважається відкриття Христофором Колумбом Америки. Він ступив на землю нового континенту у 1492 році, проте значення цього відкриття людство усвідомило значно пізніше, ніж у мить дотику чобота мореплавця до щойно відкритої ним землі.

Подорожував не лише Магеллан

Яскравим етапом продовження справи Колумба стали наукове обґрунтування існування нового континенту, яке здійснив Америко Веспуччі (в честь якого цей континент і назвали), відкриття Тихого океану та навколосвітня подорож Фернана Магеллана. Почнемо з того, що Фернан Магеллан ніколи не здійснював навколосвітньої подорожі. Він не зміг повернутися до Іспанії й загинув, пройшовши лише половину відстані. Навколосвітню подорож здійснив один корабель з очолюваної ним флотилії — «Вікторія» — та вісімнадцять моряків, що дійшли до Іспанії на цьому судні. В іспанській публіцистиці та історіографії цю подорож взагалі воліють називати мандрівкою Магеллана-Елькано. Адже саме боцман Хуан Себастьян де Елькано, якого по загибелі Магеллана обрали капітаном, таки повернувся до Іспанії через 1082 дні після того, як п’ять іспанських кораблів вирушили у плавання Атлантичним океаном 20 вересня 1519 року.

Подорож навколо світу і національне питання

Тут може грати роль суб’єктивний національний чинник, адже Фернан Магеллан був португальцем, який зміг переконати іспанського короля профінансувати експедицію на захід аби потім повернутися зі сходу. Натомість Хуан Елькано — свій “рідний” іспанський мореплавець. Таким чином варто говорити про екіпаж або корабель, який здійснив першу навколосвітню подорож. А саме мореплавцем-командиром, який таке зробив, став англійський корсар Френсіс Дрейк (але це вже зовсім ніша історія).

У той час держави у сучасному їх розумінні лише формувалися. Тому думка, про те, що великі географічні відкриття здійснювалися в основному іспанцями – це дуже грубе узагальнення. Сама Іспанія як королівство остаточно сформувалася вже після експедиції Магеллана — у середині XVI століття. Тоді ж ішла мова про об’єднану корону Арагону та Кастилії. Носили її представники австрійської династії Габсбургів, які також володіли ще землями по усій Європі, зокрема Нідерландами, а в ході цих усіх експедицій та завоювань на новому континенті паралельно Габсбурги розширювали свої володіння і на схід, заволодівши, зокрема, українським Закарпаттям.

При цьому на схід Габсбурги просувалися безпосередньо своїм військом, а західні експедиції для них були чимось таким, що зараз би назвали ризикованими інвестиціями. Вони готові були поділитися коштами з різними авантюристами на кшталт генуезця Колумба чи португальця Магеллана. Надати їм частину своїх гігантських ресурсів, які «не шкода» вкласти у ризикований проект. Варто зазначити, що король Кастилії та Арагону Карлос I згодом був обраний імператором Священної Римської імперії Карлом V, тобто номінальним володарем усього християнського (або хоча б католицького) світу. Тому для нього не було настільки суттєво, кого він відправляє в експедицію — італійця, португальця чи іспанця. А от згодом, коли іспанська національна держава таки сформувалася, питання про те, хто, врешті повернувся до Севільї зі сходу (якщо точніше — з півдня) стало принциповим.

Золото з присмаком спецій

Насправді експедиція Фернана Магеллана не була поривом суто наукового ентузіазму. Це був інвестиційний проект, ціллю якого була побудова логістичного маршруту із доставки східних спецій на європейські ринки. Саме у такому форматі ціль експедиції сформували б зараз. Ще зі стародавніх часів спеції доставляли до Європи з Південно-Східної Азії через Китай, Центральну Азію, а далі Персію або… степи сучасної України. Зокрема користувалися маршрутом відомого Шовкового шляху. Але у XV столітті цей маршрут взяла під контроль Османська імперія, яка порушила традиційні торгові зв’язки.

Оскільки спеції були шалено дорогими, а націнка на них була кратною, то у Західній Європі з’явилися чимало охочих зайнятися цією вкрай ризикованою, але потенційно вкрай прибутковою справою. Першим на цій ниві успіху досягли португальці – вони були найближчими до Атлантичного океану, адже це королівство раніше здолало арабів та було утворене на кілька століть швидше, ніж Іспанія. Португальські мореплавці Бартоломеу Діаш та Васко да Гама змогли оминути Африку та знайти морський альтернативний сухопутному коридору шлях до Індії.

Якщо сухопутний коридор являв собою сукупність етапів перепродажу з численними посередниками, то морський шлях суттєво урізав кількість посередників, а це означало, що левова частка прибутку осідала в кишенях того, хто завантажив свої кораблі у портах Індії. Щоправда, витрати на морську експедицію теж були не маленькі, але справа була варта того.

Португалія мала всі шанси стати монополістом на цьому ринку морського постачання в обхід ворожої Османської імперії, але тут зіграла роль геополітична вага. Маленьке королівство було змушене врахувати європейські реалії й під тиском папи римського (іспанця за походженням) Александра VI уклала з іспанськими монархами Тордесільяський договір. Португалії вдалося відстояти за собою східний маршрут, тож іспанцям залишалося… лише прямувати на захід.

Подорож як бізнес-ідея: стартап періоду Нового часу

Саме тому ідея прокласти шлях на схід через захід була такою популярною при іспанському дворі. Неймовірне багатство династії Габсбургів дозволяло фінансувати настільки ризиковані проекти. Саме тому відомі мореплавці того часу сходилися до цього династичного Дому у проханні спорядити такі дивакуваті, на перший погляд, та шалено дорогі експедиції. Окрім Габсбургів цю експедицію фінансувала німецька династія підприємців Фуггерів та інші менш значні торгові та приватні доми. Тож це була справжня акціонерна компанія.

Сам Магеллан воював за Португалію у Південно-Східній Азії, зокрема брав участь у завоюванні Малакки. Там він довідався, що сама Індія теж є одним із посередників у торгівлі прянощами. Тому загорівся бажанням добратися до самого «виробника» — Молуккських островів, або як їх тоді називали «Острови прянощів».

Король Португалії відмовив Магелланові у спорядженні відповідних маршрутів. Тож амбіційний мореплавець вирішив звернутися до юного короля Карлоса з неймовірним проектом добратися до джерела прянощів через захід, обійшовши таким чином португальські володіння і не порушивши Тордесільяський договір.

Тоді ідея, що Земля кругла, базувалася в основному ще на античних працях Аристотеля. До недавнього часу за такі твердження взагалі можна було потрапити на полум’я інквізиції. Але можливість шалених прибутків зробила свою справу і ці теорії перестали вважатися єрессю в роки Магеллана. Того, що десь є морський прохід через Америку у недавно відкрите Південне море (саме Магеллан назвав його Тихим океаном) – водойму за Америкою не міг гарантувати ніхто. А тим більше, що ця водойма веде не у безодню, а до багатої жаданими прянощами Південно-Східної Азії.

Тож екіпаж набирався своєрідний – в основному люди, яким було нічого втрачати. Той же Хуан Елькано був збанкрутілим мореплавцем – ця експедиція була його шансом позбутися боргів. Все або нічого! З таким гаслом в дорогу вирушали більшість моряків.

Неймовірно важка подорож на край світу

П’ять суден: «Тринідад», «Сан-Антоніо», «Консепсьйон», «Вікторія» та «»Сантьяго» вирушили із Севільї річкою 10 серпня 1519 року. А у відкритий океан вони вийшли аж 20 вересня. Тому хоча до Севільї «Вікторія» повернулася 8 вересня, вважається що сама подорож тривала менше трьох років.

Магеллан вирішив проплисти не традиційним маршрутом, а спочатку рушити вздовж Африканського узбережжя, а вже потім повернути до Америки десь на широті сучасного Ріо-де-Жанейро.

Далі кораблі плили вздовж узбережжя в надії знайти прохід до водойми на захід від Америки. У квітні 1520 року спалахнув бунт, який Магеллан жорстоко придушив, стративши ініціаторів. Серед бунтарів був і Хуан Елькано, проте його помилували з огляду на його унікальні навички морської навігації, що, врешті врятувало проект.

«Сан Антоніо» таки повернувся на Піренеї. Там іспанські моряки фактично звинуватили Магеллана у зраді корони. Все ж іспанські члени екіпажу так і не сприйняли португальця за свого.

«Сантьяго» зазнав кораблетрощі в ході жахливого шторму під час пошуків протоки. Самий прохід, який флотилія таки знайшла був справжнім лабіринтом фйордів, глухих кутів серед гір та холодних вітрів, які постійно мінялися. Зараз ця протока носить ім’я її першопрохідця. Після жаху курсування Магеллановою протокою, океан здався мореплавцям тихим та затишним місцем, який вони, попри його неймовірні розміри проплили значно легше. Тож найменування океану не залишало вибору.

Магеллан розраховував проплисти Тихий океан за три-чотири дні, але подорож затягнулася на місяці (99 днів). Екіпаж страждав від голоду та хвороб. Зі 166 членів екіпажу 19 померли, а ще три десятки важко хворіли. Цікаво, що керівництво експедиції хвороби оминули. Сучасні дослідники вважають, що це зумовлене вживанням багатої на вітамін С айви.

Весною 1521 року експедиція добралася до Філіппін. Там на острові Себу, який був торговим вузлом у торгівлі з арабами та китайцями Магеллан вступив у суперечку місцевих племен. Бажаючи продемонструвати могутність іспанської зброї (гармати, броня, вогнепальна стрілецька зброя) він вирушив на чолі загону з 49 чоловік на сусідній острів Мактан проти півтори тисячі місцевих на чолі з вождем Лапу Лапу, який виявився прекрасним стратегом. Він заманив іспанців на мілководдя поза діапазоном дії корабельних гармат, де місцеві просто закидали іспанців списами, використавши перевагу в кількості. Тіло Магеллана на вічно залишилося на місці битви.

Після цього випадку та ще одного конфлікту вже із союзним до них племенем (п’яні іспанці чіплялися до місцевих жінок на влаштованій дружнім до них вождем Умабоном вечірці) залишки команди Магеллана покинули Себу. Оскільки їм не вистачало людей на три повноцінні екіпажі, вони спалили «Консепсьйон».

Підсумки експедиції Магеллана

Командування на себе взяв Хуан Елькано. Це сталося вже у серпні після череди бунтів та інших непорозумінь між залишками команди та обраними нею капітанами. Елькано став капітаном «Вікторії». Флагманський «Тринідад» вирішив повернутися назад вже пройденим шляхом через Тихий океан – цього разу уже всі знали, що мандрівка затягнеться на довше, ніж три дні. Проте по дорозі додому він потрапив до рук португальців, які зовсім не були раді іспанським пориванням добратися до джерела прянощів.

Натомість Елькано таки вирішив дістатися Іспанії, далі пливучи на захід. Це вже не був шлях у нікуди — попереду були води, якими пересувалися португальці традиційним маршрутом. Тож капітан «Вікторії» не хотів обривати дорогу після того, як було пройдено найважчі та найбільш ризиковані етапи експедиції.

Команда «Вікторії» була змушена оминати португальські порти та намагатися не потрапити на очі португальським мореплавцям. Це суттєво збільшувало шлях та створювало проблеми із поповненням запасів провіанту. Так з обмеженими запасами води та їжі останній корабель з флотилії Фернана Магеллана дістався Севільї на початку вересня 1522 року, через понад три роки з того часу, як флотилія з п’яти кораблів гордо покинула цей порт. Так саме корабель “Вікторія став першим судном, яке здійснило навколосвітню подорож. А от першою людиною, яка обійшла Землю по колу ймовірно став малаєць Енріке — раб, якого Магеллан вивіз з Малакки, ще коли служив португальському королю.Якщо його біографія справжня, то саме він став першою людиною, яка здійснила навколосвітню подорож, коли флотилія Магеллана прибула в регіон.

Експедиція Фернана Магеллана стала ще одним щаблем утвердження Нової епохи. Глобалізація у самій Європі – пан'європейський імператор, який наймає для дальніх експедицій найкращих мореплавців, незалежно від їх національності. Залучення приватного капіталу до ризикованих проектів – зародок венчурних інвестицій. Глобальний маршрут, що передбачав контакти з найрізноманітнішими народами та племенами поклав початок планетарній глобалізації. Звичайно, в рамках домінування європейців, що своєю чергою заклало фундамент європейського бачення планети, фундамент, який одразу мав свої недоліки і смерть Магеллана стала їх яскравими свідченнями.

Експедиція Магеллана стала важливим етапом розвитку природничих наук. Окрім остаточного підтвердження кулястості Землі, в ході подорожі було здійснено чимало відкриттів у ботаніці, зоології та інших науках, пов’язаних із пізнанням природи. До складу експедиції був залучений відомий на той час науковець венеціанець Антоніо Пігафетта. Саме з його розповідей ми знаємо про хід експедиції та йому завдячуємо основним науковим здобуткам. Щоправда, вченими наступних поколінь чимало його тверджень було поставлено під сумнів, зокрема — реальні причини бунтів та роль в експедиції самого Магеллана та його опонента Елькано.

Втім, уся ця навколосвітня подорож – яскравий приклад ролі та сили людської ініціативи. Як рішення однієї людини може змінити світ. Сам Магеллан — це приклад того, як можна знайти можливості для втілення будь-якого неймовірного проекту. А його сумна доля є зловісним запобіжником того, куди, врешті, може довести надмірна впевненість у своєму домінуванні.