Від смерті Путіна до війни за Естонію та "ядерки": що передбачає сценарій RAND до 2030 року

За гіпотетичною моделлю міжнародної організації науковців та аналітиків RAND, Володимир Путін може померти у 2027 році, після чого в Кремлі розгорнеться боротьба за владу, а президентом стане колишній генерал ФСБ. Спочатку нове керівництво Росії погодиться на перемир'я з Україною, але згодом Москва розпочне масштабну гібридну кампанію проти НАТО, яка може завершитися вторгненням до Естонії та повномасштабною війною в Європі.

Сценарій викладений у дослідженні Ready for war 2030: a scenario. Bolstering the UK and NATO’s preparedness, опублікованому RAND Europe. Документ присвячений не передбаченню майбутнього, а готовності Великої Британії та союзників до можливого конфлікту з Росією.

Аналітики окремо наголошують, що описані події не є прогнозом. Це один із багатьох можливих варіантів розвитку ситуації, який дозволяє оцінити вразливості НАТО, ризики ескалації та наслідки великої війни для європейських держав.

Смерть Путіна у 2027 році та боротьба за владу в Кремлі

Перший етап сценарію RAND починається у січні 2027 року. За задумом авторів, російський президент помирає природною смертю, після чого в країні виникає вакуум влади.

Чіткого наступника немає. Різні групи всередині російського державного апарату починають боротьбу за контроль над країною. Перемогу в цьому протистоянні, за сценарієм, здобувають силові структури.

У березні 2027 року Кремль оголошує нового президента — колишнього генерала Федеральної служби безпеки Росії. Однак зміна керівника держави не означає автоматичної зміни її зовнішньої політики. Новий президент насамперед зосереджується на зміцненні власної влади, заміні соратників Путіна на лояльних людей та перебудові політичної системи.

При цьому його становище залишається нестабільним. Росія переживає економічні труднощі, а наслідки людських втрат у війні проти України продовжують впливати на суспільство та еліти. Особливу загрозу для нового керівника становлять військові радикали, які виступають за жорсткішу політику щодо НАТО. Вони мають власні центри впливу і можуть становити небезпеку для президента.

Росія погоджується на перемир'я з Україною, але не відмовляється від своїх цілей

Наступний етап моделі розгортається у квітні 2027 року. Новий російський президент погоджується на припинення вогню в Україні, яке організовують за посередництва США та за підтримки Великої Британії й інших європейських держав.

У сценарії також передбачене часткове послаблення санкцій проти Росії. Автори пояснюють таке рішення прагненням нового керівника стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію та зосередитися на консолідації влади. Оскільки жодна зі сторін не змогла досягти вирішального перелому на фронті, перемир'я стає для Москви можливістю переключити увагу на інші завдання.

Однак повноцінний мир не настає.

У липні 2027 року переговори щодо мирного договору заходять у глухий кут. Росія не відмовляється від своїх початкових воєнних цілей та продовжує претендувати на окуповані українські території.

Фактично війна переходить у формат замороженого конфлікту: масштабні бойові дії припиняються, але російські війська залишаються на захоплених територіях. Для Москви це створює можливість відновлювати військовий потенціал, не витрачаючи ресурси на проведення масштабних наступальних операцій в Україні.

Гібридна війна проти НАТО: атаки на інфраструктуру та розкол Європи

Від початку 2028 року сценарій передбачає поступове посилення російської гібридної кампанії проти європейських країн НАТО. Новий президент Росії намагається використати зовнішнє протистояння для зміцнення власного становища всередині країни. Кампанія проти Заходу має продемонструвати силу Кремля та задовольнити вимоги впливових військових груп.

За моделлю RAND, європейські держави стикаються з дедалі частішими атаками, причетність до яких складно довести.

Серед можливих цілей:

• енергетична інфраструктура;
• телекомунікаційні мережі;
• підводні кабелі та енергетичні з'єднання;
• оборонні підприємства;
• транспортні системи;
• державні та військові інформаційні мережі.

Паралельно Росія використовує дезінформацію для посилення внутрішніх суперечностей у країнах Альянсу.

У Східній Європі пропагандистські кампанії зосереджуються на темі нібито дискримінації російськомовного населення. У Західній Європі акцент робиться на розбіжностях між союзниками, сепаратистських настроях та невдоволенні міжнародними організаціями.

Проблема полягає в тому, що держави НАТО по-різному оцінюють такі інциденти. Країни східного флангу схильні жорсткіше пов'язувати їх із Москвою, тоді як західноєвропейські уряди діють обережніше.

Саме ці розбіжності Росія, за сценарієм, намагається використати для послаблення єдності Альянсу.

Криза у Південній Америці та ослаблення американської присутності в Європі

Окрему роль у сценарії відіграє подія, яка відбувається далеко від Європи. У червні 2029 року в Південній Америці спалахує масштабна криза, що супроводжується конфліктами та насильством.

Адміністрація США оголошує її головним пріоритетом національної безпеки. Вашингтон зосереджує військові ресурси на іншому напрямку, продовжуючи тенденцію до скорочення безпосередньої залученості в європейську безпеку.

Європейські союзники розраховують на збереження американської логістичної та стратегічної підтримки, але не очікують швидкого перекидання значних додаткових сил і військової техніки до Європи. Цей фактор стає важливим елементом подальшого сценарію: у Кремлі можуть вирішити, що НАТО втратило частину здатності швидко реагувати на кризу на східному фланзі.

Чому Росія може атакувати саме Естонію

У 2029 році новий російський президент опиняється під дедалі більшим тиском військової еліти. Це змушує його розглянути можливість обмеженої військової операції проти однієї з країн Балтії. У січні-квітні 2030 року, за сценарієм RAND, Москва готує посилену гібридну кампанію та обмежені військові дії в районах із високою концентрацією етнічного російського населення.

Однією з головних цілей стає Естонія.

Автори наголошують: задум Росії полягає не стільки в захопленні нових територій, скільки у перевірці готовності НАТО захищати своїх членів. Москва розраховує продемонструвати, що Альянс не здатний діяти єдиним фронтом, а стаття 5 Північноатлантичного договору не обов'язково означає реальну військову допомогу країні, яка зазнала нападу.

У травні 2030 року сценарій переходить до відкритої військової фази. У прикордонному естонському місті Нарва, де проживає значна кількість етнічних росіян, спалахують протести. Вони переростають у масові заворушення, а естонські правоохоронці застосовують силу для їх придушення.

Кремль використовує ситуацію як привід для втручання. Російський президент заявляє, що влада Естонії нібито не здатна гарантувати безпеку російськомовного населення, і оголошує про необхідність його захисту. Після цього російські війська здійснюють обмежене вторгнення через естонський кордон у районі Нарви, намагаючись встановити контроль над містом та прилеглою територією.

Розрахунок Москви полягає в тому, що західноєвропейські країни не захочуть розпочинати повномасштабну війну через обмежене вторгнення.

Однак у сценарії цей розрахунок не виправдовується: НАТО швидко заявляє про застосування статті 5 та організовує військову підтримку Естонії. Більшість союзників долучаються до захисту країни, хоча роль США залишається обмеженою.

Від Балтії до Північної Атлантики: як розгортається війна

Після того як НАТО вирішує захищати Естонію, Росія переходить до масштабнішої військової операції. У червні-жовтні 2030 року бойові дії поширюються на східний фланг Альянсу та Північну Європу.

Москва намагається створити для НАТО одразу кілька стратегічних проблем. Серед них — загрози Шпіцбергену та північній Норвегії, а також спроби російського підводного флоту вийти в Північну Атлантику.

Окремою ціллю стає Велика Британія. Російське командування, за сценарієм, розглядає британську територію як важливий логістичний і військовий вузол НАТО. Йдеться про можливість приймати підкріплення зі США, перекидати війська до Європи та забезпечувати операції союзників.

Тому Москва організовує диверсії, кібератаки та ракетні удари по британських авіабазах, портах, радіолокаційних станціях і командних пунктах. Водночас країни Альянсу перекидають сили до Балтії. Велика Британія бере участь у бойових діях сухопутною бригадою, винищувачами F-35 і Typhoon та засобами далекобійного ураження.

На півночі Європи британські військово-морські сили долучаються до протидії російським підводним човнам та захисту морських комунікацій. Таким чином, конфлікт перестає бути локальною операцією в Естонії та перетворюється на повномасштабну війну між Росією і європейськими країнами НАТО.

Чи може війна завершитися ядерною ескалацією

Одна з найнебезпечніших частин дослідження присвячена ризику переходу звичайної війни в ядерне протистояння. У сценарії НАТО намагається зупинити російські війська, завдаючи ударів по військових об'єктах у Калінінграді, Білорусі та західних регіонах Росії. Однак ці операції не забезпечують бажаного політичного ефекту. Росія продовжує бойові дії, а її керівництво дедалі частіше використовує ядерні погрози.

У вересні 2030 року розвідка фіксує переміщення російських тактичних ядерних боєзарядів до передових баз. Аналітики розглядають це як ознаку можливого посилення ядерного тиску на НАТО.

Автори звертають увагу на складність управління ескалацією: навіть якщо Альянс зможе досягти військових успіхів, залишається питання, як не допустити переходу конфлікту до ядерного рівня. RAND наголошує на необхідності зберігати канали військової комунікації, заздалегідь моделювати кризові ситуації та розуміти, які дії можуть спровокувати небезпечну відповідь противника.

Чим може закінчитися війна Росії з НАТО

У листопаді 2030 року сторони, за сценарієм, опиняються в ситуації виснаження. Європейські війська утримують позиції на східному фланзі НАТО, але не можуть швидко витіснити російські сили з Естонії. Водночас Москва не досягає початкової мети — продемонструвати нездатність Альянсу захищати своїх членів.

Російський президент також стикається з внутрішнім тиском. Невдала спроба швидкої перемоги над Естонією посилює невдоволення, а продовження війни створює додаткові проблеми для економіки та суспільства.

У результаті Кремль оголошує, що досяг своєї мети із захисту етнічних росіян, оскільки російські війська контролюють Нарву та більшу частину повіту Іда-Віру. Після цього Москва пропонує припинення вогню, намагаючись закріпити фактичний контроль над захопленими територіями.

У січні 2031 року перемир'я продовжує діяти, але мирні переговори заходять у глухий кут. Європа залишається нестабільною, а довіра до механізмів колективної оборони НАТО зазнає серйозного удару.

Отже, у цій моделі війна не завершується перемогою однієї зі сторін. Замість цього Європа отримує ще один заморожений конфлікт, який може стати джерелом нової ескалації.

Що RAND рекомендує зробити Великій Британії та НАТО

Головний висновок дослідження полягає в тому, що європейські держави мають готуватися не лише до традиційної війни, а й до тривалого протистояння, яке охоплює економіку, технології, суспільство та критичну інфраструктуру.

Серед рекомендацій RAND:

1. Зміцнити захист енергетичних об'єктів, портів, підводних кабелів та інших критично важливих систем.
2. Створити резерви боєприпасів, запчастин і компонентів для оборонної промисловості.
3. Підготувати механізми швидкого переведення промисловості на військові потреби.
4. Розвивати протиповітряну та протиракетну оборону, зокрема засоби протидії дешевим безпілотникам.
5. Зменшити залежність військових систем від супутникового зв'язку та навігації.
6. Підготувати медичну систему до роботи в умовах масових втрат.
7. Посилити координацію між військовими, державними структурами, бізнесом та цивільним населенням.

Важливе місце займає і питання завершення війни. RAND застерігає: припинення бойових дій саме по собі не гарантує тривалої безпеки. Необхідно заздалегідь продумати механізми контролю за перемир'ям, відповідальність сторін та гарантії виконання домовленостей.

Чому цей сценарій важливий для України

Хоча дослідження RAND насамперед присвячене готовності Великої Британії та НАТО, його модель має безпосереднє значення для України. Найважливіший момент полягає в тому, що навіть смерть Путіна та зміна керівництва Росії в цьому сценарії не призводять до відмови Москви від агресивної зовнішньої політики.

Ба більше, перемир'я з Україною стає для нового російського керівництва можливістю відновити військовий потенціал і підготуватися до подальшого протистояння із Заходом.

Водночас у документі є суттєва прогалина з українського погляду: автори детально моделюють майбутню війну Росії з НАТО, але не розглядають достатньо докладно роль України в системі європейської безпеки після можливого припинення вогню.

Для Києва це принципове питання, адже майбутня боєздатність української армії, військова співпраця з європейськими країнами та гарантії безпеки можуть суттєво вплинути на здатність Росії відновити агресію.

Зрештою, головна думка RAND полягає не в тому, що війна Росії з НАТО неминуча. Автори намагаються показати, наскільки небезпечними можуть бути прорахунки, недостатня готовність союзників та відсутність узгодженої стратегії стримування.

Що Фокус писав раніше

Ми вже розповідали, що європейські чиновники побоюються масштабування російських диверсій. У вересні 2026 року Фокус повідомляв про серію підозрілих інцидентів у країнах Європи, зокрема атаки на критичну інфраструктуру та об'єкти, пов'язані з оборонною промисловістю.

Також Фокус аналізував, як Москва може використовувати диверсії проти європейських оборонних підприємств для перевірки готовності НАТО реагувати на загрози та посилення розбіжностей між союзниками.