День народження Тарантіно: топ-5 його найкривавіших шедеврів

Квентін — самомучка, відомості про фільми він черпав, працюючи клерком у відеосалоні. Тарантіно не закінчив навіть середньої школи, кинувши навчання в 15 років. Відома його фраза: "Я не ходив до школи, я ходив в кіно". При чому — на жорстке кіно для дорослих.

Тому не дивно, що він у своїх картинах максимально естетизував насильство і вбивства, яких ніколи не бракувало на американських екранах. Улюбленим фільмом Квентін називав "Таксиста" Скорсезе. А в житті Тарантіно не терпить жорстокості, великих швидкостей і обожнює вірші Бориса Пастернака.

Окрема тема: саундтреки — Квентін відчайдушний меломан і в будь-який стрічці у нього чудова добірка різних рок-н-рольних хітів, при чому фільм цю музику робить "своєю".

Майже в кожній стрічці майстра є сцена, де кілька людей наставляють один на одного зброю. Цим особливо запам'яталася його дебютна стрічка.

"Скажені пси" (1992)

Дебютний кримінальний фільм 29-річного режисера відразу став культовим. За сюжетом бандити обідають в кафе, розмовляючи про різну нісенітницю, включаючи пісню Мадонни, потім раптово відправляються грабувати ювелірний магазин. Але там їх чекає поліцейська засідка. З втратами вони вириваються, прихопивши "камінці", і починають розбиратися на складі: хто стукач?

Увагу глядачів тримає дика напруга, сцени жорстокості (відрізання вуха, безліч персонажів стікають кров'ю від вогнепальних поранень) та інтрига: хто ж зрадник. Здогадатися неможливо.

У ролях: Харві Кейтель, Тім Рот, Стів Бушемі

"Кримінальне чтиво" (1994)

Світову популярність Тарантіно принесло "Кримінальне чтиво", яке отримало "Золоту пальмову гілку" Каннського фестивалю, "Оскар", нагороду Британської академії кіно і телевізійних мистецтв BAFTA, премію "Золотий глобус" та ще десятки нагород.

Тарантіно відкрив унікальний жанр: чорна кримінальна комедія з нелінійним сюжетом. Режисер показував епізоди не в хронологічній послідовності, а переставляючи минуле і майбутнє в стрічці на свій розсуд. Цей фільм вивів на нову орбіту напівзабутого після "Гарячки суботнього вечора" (1977) Джона Траволту. Він погодився на скромний для артиста його рівня гонорар $ 150 тис, Але після ролі гангстера Вінсента Веги його гонорари стали обчислюватися мільйонами. При всій зовнішній крутості Вега як профі — повний відстій: неохайність, непідготовленість, незібраність — все це і призводить його до загибелі в туалеті. Але харизму і чарівність — не сховаєш. І потім... танець Траволти з Умою Турман під рок-н-рол Чака Беррі — це вже кінокласика. Кілер Вінсент Вега набагато краще танцює, ніж стріляє.

У цій картині найбільший гонорар $ 800 тис. дістався Брюсу Віллісу, що зіграв боксера Буча. На цю роль Тарантіно хотів обов'язково взяти зірку. Спочатку він планував запропонувати її Сильвестру Сталлоне, але потім вирішив, що це буде дуже пряме відсилання до "Роккі" і віддав роль "міцному горішку"

Сюжет фільму — це кілька кіноновел: пограбування в кафе, дискусії двох гангстерів, порятунок дівчини від передозування наркотиками і боксер, що кинув мафію.

Складно назвати, що у фільмі оригінальніше і найголовніше. Напевно, все-таки, те, що кримінальний авторитет потрапляє в лапи маніяків і стає жертвою сексуального насильства. Такого в світовому кінематографі не було!

У ролях: Джон Траволта, Семюел Л. Джексон, Брюс Вілліс, Ума Турман

"Від заходу до світанку" (1996)

Тут Тарантіно виступив як автор сценарію, продюсер і актор. Фільм зняв його хороший друг, теж любитель рясного кровопролиття, Роберт Родрігес.

Картина оригінальна суміщенням жанрів: вестерну та містичного трилера. За сюжетом два гангстера тікають з в'язниці, грабують банк, беруть в заручниці його робітницю. Потім один з них її ґвалтує і вбиває. Ну, тобто, парочка — ніде печатку ставити. І ось вони випадково заходять в бар зі стриптизом на кордоні з Мексикою — випити-перекусити, і нариваються на ціле кодло вампірів, які харчуються кров'ю далекобійників. Кати стають жертвами. В принципі, той самий прийомчик, де мафіозі потрапляє до сексуальних маніяків. Як у старій східній притчі "Павук і шершень", де один хижак наривається на іншого, більш сильного.

Фінальний кадр увійшов в підручники: показується задня стіна будівлі бару, а там гора черепів і саме питний заклад нагадує піраміду ацтеків, де жерці приносили людські жертви. Жорстоко, але естетично красиво тут з'єдналися історія і сучасність.

"Вбити Білла" (2003-2004)

У цій картині — за офіційними даними — використовували дві тонни штучної крові.

Перша частина трилера про наречену-месницю вийшла в грудні 2003 року, друга — у квітні 2004 року.

Тарантіно вперше в Голлівуді змішав західну і східну стилістику. Він змушував свого оператора переглядати десятки гонконгівських бойовиків і сам додатково переглянув кілометри аніме.

Кров на екрані, після відсікання голів і рук самурайськими мечами, б'є багатометровими гейзерами. Режисер у гротескному зображенні насильства дійшов того, що сцени вбивства викликали комічний ефект.

Героїня Уми Турман — бравий Воїн Помсти і колишня наречена. Вона змітає десятки супротивників. Сцени витримані в стилі східних бойовиків.

В одному з епізодів героїня Турман б'ється на мечах з жінкою-якудза. Інтер'єр: падаючий сніжок на тлі зимового японського саду! У цій найкривавішою своїй картині режисер, теж наестетствувався удосталь.

У ролях: Ума Турман, Девід Керрадайн, Люсі Лью

"Безславні виродки" (2009)

У цьому військовому трилері Тарантіно — класик постмодернізму — робить ефектний переворот: під час Другої світової фашистів сотнями "мочать" бойовики-євреї.

За сюжетом група американських солдатів єврейського походження влаштовує терор німцям на території окупованої Франції. Один з головорізів — Жид-Ведмідь — добирається навіть до Гітлера. Така ось альтернативна історія.

Але, наприклад, в Ізраїлі ця постмодерністська гра викликала непідробний інтерес.

"В Ізраїлі весь театр буквально потопає в оплесках не в той момент, коли Гітлера вбивають, а коли Шошанна каже: "Це — особа єврейської помсти". Я думаю, це почали два хлопця, але потім всі схопилися зі своїх місць. І, ви знаєте, це було жорстоко. це було страшно. У тій радості була якась жорстокість. Це не було схоже на радісне вітання "Індіани Джонс". У цьому було щось, що викликає жах", — так Тарантіно описав реакцію глядачів на одну з ключових сцен.

Саме на прем'єрі "Покидьків" в Ізраїлі Квентін познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Даніелою Пік. Імовірно, дівчина теж була в полоні обожнювання-поклоніння, яке викликав цим фільмом Квентін у її рідній країні. Закоренілий холостяк Тарантіно, "одружений на кіно", пручався довго, але все ж вступив з Пік в офіційний шлюб у 2018 році.

В ролях: Бред Пітт, Елай Рот, Тіль Швайгер