Пішли в "Дюну". Чому потрібно подивитися нову екранізацію культової книги Френка Герберта

Перш за все — картинка у фільмі дійсно вийшла епічнною. Піщані простори Арракісу без ознак життя по-справжньому заворожують. І до середини сеансу, дивлячись на цю мляву планету, хочеться випити води. Пісок — всюди, дюни — кругом, всі в масках (яка іронія в наші часи). Щоправда, все це мало впливає на зовнішній вигляд більшості героїв. Але ми звикли, нам же продають красеня, а не неприбраного волоцюгу.

Хоча саме таку дорогу і проходить головний герой Пол Атрейдес (Тімоті Шаламе). Починаючи шлях як зніжений син правителя планети, до кінця першої частини фільму він виявляється в глибокій пустелі з місцевими жителями.

Арракіс — єдина планета в космосі, де добувають "пряність" (або "меланж"). Тільки за допомогою цієї речовини пілоти входять в транс, щоб проводити космічні кораблі крізь простір. Природно, хто володіє Арракісом, той шалено багатий і нескінченно впливовий.

Так що історія роману насправді політична. Імператор галактичної імперії виганяє династію барона Володимира Харконнена (Стеллан Скарсгард) з планети і ставить нових керівників — сімейство герцога Лето Атрейдеса (Оскар Айзек). З цього починається фільм.

Поки Атрейдеси розбираються, що їм дісталося, як добувати меланж, як охороняти планету, зріє змова. І, звичайно, Харконнени вторгнуться на планету, щоб відібрати її, попутно вбивши герцога Лето й майже всю сім'ю Атрейдесів. Юному Полу та його матері вдається втекти в пустелю.

Паралельно розвивається лінія незвичайних можливостей Пола Атрейдеса. Таємний галактичний орден Бене Гессеріт бачить у ньому Месію. В ході генетичних схрещувань його предків Пол повинен отримати видатні ментальні можливості, прозрівати простір і час і отримати дар передбачення. Чи не нагадує це джедайські штучки? Кажуть, що Джордж Лукас теж надихався "Дюною".

Цікаво, що й місцеві жителі — фремени, — до яких втік Пол, теж бачать у ньому свого пророка і впевнені, що він повинен очолити племена і почати повстання.

Такий вигляд має дуже коротка сюжетна зав'язка. І це велика проблема фільму — він дуже мало пояснює (хоча кажуть герої непристойно багато): чому віддали планету, кому її віддали, звідки взялася страшна тітка з таємного ордена. Тим, хто не читав "Дюну" або не дивився попередні екранізації, буде складно розібратися і що-небудь зрозуміти. Ну що ж, тоді треба просто прийняти і дивитися.

Режисер Дені Вільньов зосередився на становленні хлопчика Пола, який швидко проходить шлях дорослішання в екстремальних умовах: зрада, жорстоке випробування таємного ордена, виживання в пустелі. Якщо сконцентруватися тільки на цій сюжетній лінії, буде легше, а решта, у вигляді Джейсона Момоа і Хав'єра Бардема, додасться. З таким акторським складом складно зробити нудне кіно навіть у пустелі.

І якщо з розбором інтриг всередині галактики все дається досить важко, то якість зйомки батальних сцен, атаки на Арракіс відмінна. А звук такий, що підстрибує крісло в кінотеатрі навіть без 4D.

Перша частина "Дюни" заманює і розкриває картину світу. Вільньову це вдається зробити коротко при всій недомовленості деяких епізодів. І правильно, не розтягувати ж на три серії. Так що дивитися треба, смакуючи другу частину: там буде повстання, штурм міста на гігантських піщаних черв'яках. Можна припустити, що 70-80% екшену відклали саме на фінал. Ну і Пол таки стане Месією. Без цього ніяк.