Кіт Ларрі та внутрішній садок. Чим цікава резиденція прем'єр-міністра, куди переїде Ріші Сунак

Новим прем'єр-міністром Великобританії став колишній міністр фінансів та один із найбагатших політиків країни Ріші Сунак. Його єдиний суперник, що залишився, Пенні Мордонт вибула з гонки за посаду лідера Консервативної партії, а Борис Джонсон не брав участі в боротьбі за крісло прем'єра. Ріші походить з дуже багатої сім'ї, але йому доведеться переїхати в історичну резиденцію на Даунінг-стріт, 10, і прийняти у спадок невеликий будинок, антикваріат і навіть кота Ларрі, який мешкає в резиденції з 2011 року. Найцікавіше про резиденцію прем'єр-міністра Фокус зібрав в одному матеріалі.

Чим знаменитий особняк №10 на Даунінг-стріт

Особняк на Даунінг-стріт, 10 у Лондоні, є домом прем'єр-міністрів із 1735 року. Ріші Сунак стане 56-м прем'єр-міністром, який житиме там зі своєю дружиною та двома доньками. За минулі роки в культовому будинку було кілька ремонтів та реставрацій, але його загальний вигляд залишався незмінним.

Будівля на Даунінг-стріт виконує три функції: офіційна резиденція прем'єр-міністра, його офіційний офіс, а також місце, де лідери Великобританії приймають інших світових діячів і гостей Його Величності Короля.

У резиденції є кілька кімнат, які постійно з'являються на знімках та офіційних відео.

Наприклад, Теракотова кімната, названа так через колір стін. Її відремонтували за Маргарет Тетчер наприкінці 1980-х, раніше вона була Блакитною кімнатою. Її прикрашають старовинні портрети та антикварні меблі.

У данину поваги "Залізної леді" у резиденції навіть є кімната, названа на її честь. Раніше Тетчер використовувала її як кабінет, зараз кімнату прикрашає її портрет над каміном.

Біла вітальня відома своїм каміном, біля якого прем'єр-міністри часто розмовляють у зручних кріслах зі своїми гостями.

Не менш відомі й основні сходи, які прикрашені фотографіями колишніх прем'єр-міністрів від сера Роберта Волпола до Ліз Трасс. Раніше стіни були білими, а тепер яскраво-жовті.

Також пресконференції прем'єр дає біля головних дверей резиденції. Тут же ставлять різдвяну ялинку та прикрашають вхід квітковими гірляндами чи прапорцями на національні свята.

Є у резиденції і внутрішній садок, у якому прем'єр-міністри влаштовують неформальні зустрічі, проводять прийоми та пресконференції. У резиденції є і невеликий розарій.

Втім, резиденція не завжди мала такий елегантний вигляд і не була такою просторою.

На початку 18 століття, коли цей будинок вперше використовувався як будинок і офіс прем'єр-міністра, Даунінг-стріт, 10 фактично була прибудована до іншої, більш елегантної будівлі за ним, щоб створити простір, необхідний для його нового призначення.

Крім цього, мало хто знає, але найближчим сусідом прем'єр-міністра є канцлер казначейства, який проживає за адресою Даунінг-стріт, 11.

І житлові кімнати прем'єра займають лише невелику частину резиденції. Здебільшого це робочі офіси та ошатні зали та кімнати для прийомів.

Однак останніми роками деякі прем'єр-міністри вважали за краще жити у квартирах над номером 11, які вважалися більш просторими. Сер Тоні Блер був першим, хто зробив це, коли вступив на посаду в 1997 році, і його наступники Гордон Браун, Девід Кемерон, Тереза ​​Мей і Борис Джонсон вирішили наслідувати його приклад.

Кіт Ларрі

Крім прем'єр-міністрів, які змінюються дуже часто, у резиденції є постійний житель, який має звання "Головний Мишолов". Знаменитий кіт Ларрі з'явився на Даунінг-стріт, 10 завдяки прем'єр-міністрові Девіду Кемерону, який завів його для своїх дітей.

Ларрі був врятований з притулку в Баттерсі і залишився у резиденції на офіційній посаді Мишелова.

Згідно з вебсайтом Даунінг-стріт, 10, в обов'язки Ларрі входить: "Вітати гостей у будинку, перевіряти систему безпеки та перевіряти антикварні меблі на предмет придатності для сну".

"Його повсякденні обов'язки також включають обдумування вирішення проблеми, пов'язаної з тим, що в будинку мешкають миші", — зазначається на сайті. Там же написано, що боротьба з мишами досі "на стадії тактичного планування".

Відомо, що Ларрі не ужився з котом Терези Мей, чорно-білим Палмерсоном.

Також він не давав себе гладити Ліз Трас.

Історія Даунінг-стріт

Район навколо Даунінг-стріт був будинком для давньоримських, англосаксонських та норманських поселень і вже 1000 років тому був престижним місцем для проживання.

Після спорудження Вестмінстерського абатства та палацу королем Канутом в 11 столітті, за районом закріпилася слава чудового місця і він почав активно забудовуватись.

Відомо, що найстарішою будівлею, побудованою на місці майбутньої Даунінг-стріт, була пивоварня Axe, яка належала абатству Абінгдон у середні віки. На початку 1500-х вона була зруйнована.

А першим житловим будинком на місці номера 10, крім палацу Генріха VIII став будинок, побудований для лідера Єлизавети I – Томаса Книвета. Пізніше там проживала його племінниця леді Гемпден та її нащадки, тож місцевість навколо почали називати на її честь.

Сучасний вигляд Даунінг-стріт прийняла при Джорджі Даунінг, який перебував на військовій та дипломатичній службі у Олівера Кромвеля та короля Карла II. Здібний дипломат був надзвичайно неприємною людиною, як його описували сучасники: скупим і жорстоким.

Але він зніс старий Гемпден-хаус і забудував майбутню Даунінг-стріт новими будинками наприкінці 1680-х дав своє ім'я найвідомішій вулиці у світі.

Будинки були дешевими, на нестійких фундаментах, так що через століття прем'єр-міністр Вінстон Черчилль писав, що будинок номер 10 був "хитким і легким, побудований спекулятивним підрядником, чиє ім'я він носить".

Початкова нумерація будинків на Даунінг-стріт відрізнялася від сучасної, і нинішня резиденція була відома під номером 5, а інші будинки називалися титулами їхніх власників.

Даунінг-стріт, 10 як будинок та офіс прем'єр-міністра

Не зважаючи на "хиткість" у будинках на Даунінг-стріт мешкало чимало знаті. Король Георг II у 1720-х подарував два будинки на Даунінг-стріт серу Роберту Волполу, який носив титул першого лорда казначейства і фактично обіймав посаду першого прем'єр-міністра. Волпол відмовився від власності як особистого подарунку. Натомість він попросив короля надати його як офіційну резиденцію йому і майбутнім першим лордам казначейства, започаткувавши традицію, яка триває і сьогодні.

Будинки були об'єднані та відремонтовані. Волпол використав перший поверх, як офіс, у нинішній Білій вітальні була особиста вітальня леді Волпол, а нинішня Теракотова кімната служила їх їдальні. Незабаром Волполи приймали у своєму шикарному будинку важливих гостей, у тому числі дружину Георга II королеву Кароліну, політиків, письменників та солдатів. Номер 10 став, як і сьогодні, місцем для політики та розваг.

Коли Волпол покинув Даунінг-стріт у 1742 році, минуло понад 20 років, перш ніж в'їхав ще один перший лорд казначейства. Інші воліли жити у своїх резиденціях.

За лорда Норта у 1780-х будинок знову відремонтували: уклали у холі знамениту шахову підлогу, додали ліхтар над вхідними дверима та знаменитий дверний молоток у вигляді голови лева.

На рубежі 19 століття Даунінг-стріт переживала важкі часи. Хоча номер 10 продовжував служити офісом прем'єр-міністра, прем'єр-міністри в ньому намагалися не жити.

Але до 1820-х років Даунінг-стріт перетворилася на центр уряду. Прем'єр-міністр Віконт Годеріх найняв знаменитого архітектора сера Джона Соуна, дизайнера Банку Англії, щоб зробити будинок більш придатним для своєї важливої ролі. Соан створив Парадну їдальню з дерев'яними панелями та Малу їдальню для елегантних прийомів.

Але потім Даунінг-стріт занепала і знаменитий номер 10 навіть опинився під загрозою знесення.

На той час, коли Бенджамін Дізраелі став прем'єр-міністром у 1868 році, будинок був у жалюгідному стані. Житлові приміщення не використовувалися протягом 30 років, і Дізраелі описав їх як "брудні та старі". Будинок знову відремонтували, частково ремонт фінансував сам міністр. Наприклад, він оплатив холодний та гарячий водопровід.

Коли Вільям Гладстон вперше в'їхав до будинку в 1880 році, він наполяг на черговому ремонті, витративши на меблі 1555 фунтів — величезну суму для того часу. Під час його перебування у 1884 році було проведено електричне освітлення та встановлені перші телефони.

Маркіз Солсбері, який змінив Гладстона, був останнім прем'єр-міністром, який не жив у будинку номер 10. Солсбері не міг терпіти резиденцію, називаючи її тісною. Тож він запропонував її своєму племіннику Артуру Бальфуру, який пізніше сам став прем'єр-міністром. Бальфур був першим мешканцем будинку номер 10, який приїхав на Даунінг-стріт автомобілем.

З роками в будинок вносили дедалі більше змін та покращень. Так, прем'єр-міністр Рамзі Макдональд заснував бібліотеку прем'єр-міністра. Звичай дарування книг бібліотеці прем'єр-міністром та іншими міністрами зберігається і донині. Центральне опалення встановили в 1937 році, і розпочалися роботи з перетворення лабіринту кімнат на горищі, які раніше використовувалися прислугою, на апартаменти прем'єр-міністра.

Номер 10 під час війн

Під час Першої світової війни кількість співробітників настільки зросла, що для них обладнали кабінети у Розарії. А житло для них збудували неподалік, тож помічників Ллойда Джорджа, тодішнього прем'єр-міністра, прозвали "Садовим передмістям".

Під час Другої світової війни Даунінг-стріт знову опинилася у центрі уваги. Саме звідси прем'єр-міністр Невілл Чемберлен 29 вересня 1938 року востаннє вирушив до Німеччини як прем'єр-міністр, щоб провести переговори з прем'єр-міністром Франції Едуардом Даладьє, Гітлером та Муссоліні.

І зачитав Мюнхенську угоду, повідомивши, що війни не буде. Втім, вже за два роки Чемберлен пішов у відставку і кабінет на Даунінг-стріт зайняв Вінстон Черчилль. Він працював навіть лежачи в ліжку, так що апартаменти нагорі дуже йому стали в нагоді.

До жовтня 1940 року розпочався період інтенсивних бомбардувань, відомий як Бліц. І біля номера десять часто падали бомби. Черчилль пізніше писав у мемуарах, що постійно відправляв персонал у притулок, бо бомби падали дедалі ближче. При черговому ударі зруйновали кухню та офіси.

Забезпечення безпеки Даунінг-стріт стало пріоритетом прем'єр-міністра та військового кабінету. У Садові кімнати додали сталеву арматуру, а над вікнами закріпили важкі металеві віконниці для захисту від бомбардувань. Садові кімнати включали невелику їдальню, спальню та конференц-залу, які використовував Черчилль протягом усієї війни. Але насправді, сталева арматура не захистила його від прямого влучення. Отже, Черчиллю довелося працювати з бункера навпроти міністерства закордонних справ.

Як тільки війна закінчилася, Черчилль та його дружина повернулися до номера 10, де він записав свою промову, присвячену Дню Перемоги в Європі, яка транслювалася з кабінету міністрів о 15.00 8 травня 1945 року.

Ремонт резиденції

До 1950-х років стан будинку номер 10 на Даунінг-стріт досяг критичної точки. Будівля постраждала від бомб, її перекосило і стіни стали кривими.

Зрештою ремонт відкладали до 1960-х. Легендарну будівлю повністю випатрали, замінили фундамент і старі гнилі колони в залі, додали кімнату з видом на Даунінг-стріт та веранду.

Виявилося, що чорний будинок насправді жовтий, який просто почорнів від вікової кіптяви, але початковий колір вирішили не повертати. У результаті ремонт затягнувся, але резиденція набула сучасного вигляду.

Утім, у 2010-х було проведено ще один ремонт. Було зміцнено фасад, модернізовано кімнати і навіть встановлено установку збору дощової води для саду.

Кожен новий прем'єр-міністр додає щось від себе, тому не виключено, що й Ріші Сунак проведе невеликий ремонт.

Нагадаємо, раніше Фокус розповідав про дружину 42-річного прем'єр-міністра. Дружина Ріші Сунака — Акшата Мурті спадкоємиця IT-імперії свого батька і вона надзвичайно багата. Зараз Акшата володіє 0,93% акціями компанії, що у грошовому еквіваленті становить понад 560 мільйонів доларів. У пари є таунхаус з п'ятьма спальнями та квартира в Лондоні, а також чарівна сімейна садиба, розташована в Кірбі-Сігстоні, Північний Йоркшир.