Стиль життя

Поминальні дні 2023: традиції та що заборонено робити

Другий тиждень після Великодня також називають радовницьким тижнем, проводами чи гробками. У ці дні заведено поминати тих, кого вже немає з нами.

Історія поминального тижня

У цей час язичницькі обряди тісно переплелися з церковними. Відразу після запровадження християнства Київської Русі, святкування радовниці (або радуниці) засуджувалися церковниками, але оскільки викорінити традиції шанування предків було неможливо, їх інтегрували в церковні традиції.

Вважалося, що в ці дні духи померлих відвідують своїх родичів, а тому треба "ходити до них гості" й залишати для них частування на могилах. У ці дні часто "вигукували перший дощ", також влаштовували народні гуляння й оглядини наречених. Гуляння проходили на свіжому повітрі, особливо в першу неділю після Великодня, яку також називають Червоною гіркою. Дівчата співали веснянки, діти гралися дерев'яними ластівками, які вважаються вісницями весни. Також вважалося гарною прикметою повінчатися на Червону гірку.

Візити на цвинтарі й обряди поминання мертвих навіть мають язичницьке коріння: у землю було заведено закопувати крашанки, поливати могили пивом або вином. До того ж "поминальними" крашанками вважалися ті, які пофарбовані в жовтий або зелений кольори. Вважається, що за дохристиянських часів у ці дні на пагорбах палили багаття на честь Дажбога.

Яке значення мають дні поминального тижня

Вважається, що не можна згадувати покійних раніше за радовницю. В середу, 26 квітня, влаштовують панахиду, продовжуючи поминати померлих, несуть квіти на цвинтарі. Середу радовниці називають "лисою", оскільки вважається, що сіяти й висаджувати що-небудь у цей день безглуздо — нічого не зійде.

Далі йде Фомин четвер, названий так на честь апостола Фоми. Вважається, що це найстрашніший день поминального тижня. Саме цього дня, за повір'ями, померлі відвідують свої домівки. Зустріти їх треба правильно. Для цього в одній із кімнат відкривають вікно та залишають частування. Заходити до цієї кімнати до ранку не можна. Щоб убезпечити себе, можна розсипати мак по кутках і запалити свічки перед іконами.

Поминальна п'ятниця та Фомина або Дідова субота — це завершальні дні радовниці. У ці дні заведено вітати молодят, які одружилися з осені по весну. Цей обряд має назву в'юнишник і нагадував колядування. Ошатно одягнений натовп ходив вулицями, викликаючи молодят, для них співали спеціальні пісні, а ті пригощали співаків.

Цікаво, але сумувати під час поминального тижня вважалося неправильним, оскільки це могло засмутити померлих. Адже вони мають бути раді, що про них пам'ятають.

Чого не можна робити в поминальні дні:

поминати самогубців;
називати мертвих "небіжчиками" — їх потрібно згадувати тільки за іменами, називати "родичами" або "знайомими";
прибирати на могилах, адже наводити лад на цвинтарі потрібно ще до початку поминальних днів;
також цвинтар у ці дні не можна відвідувати вагітним жінкам і дітям до семи років, тому що мертві, як вважається, можуть спробувати забрати до себе юну душу;
не можна залишати на могилах штучні квіти. Свіжі квіти символізують живу пам'ять про померлих;
не можна рахувати гроші на цвинтарі — це призведе до фінансових проблем;
не можна нічого брати з цвинтаря;
не можна наступати на могили. Якщо це все-таки сталося, перед тим, хто там похований, потрібно просити вибачення;
найкраще відвідувати цвинтар зранку. Чим ближче до вечора, тим енергетика там стає гнітючішою;
не можна вживати спиртне та лаятися.

Прикмети поминального тижня:

Якщо наснився покійний родич — це на зцілення від хвороби;
Якщо в поминальний тиждень було сонячно — таким самим буде й усе літо;
Якщо вранці на поминальному тижні туман, то літо буде з дощами.

Нагадаємо, сьогодні, 25 квітня, православна церква вшановує пам'ять Василя Сповідника. Він був єпископом у місті Парія у VIII столітті. Прославився Василь як захисник християнства, за що його вигнали, і він провів більшу частину свого життя в злиднях до самої смерті.