Романтична комедія про смерть: рецензія на фільм "Час жити"

Рецензія на фільм "Час жити"
Фото: Adastra | Рецензія на фільм "Час жити"

В українських кінотеатрах розпочався показ трагікомедії з Флоренс П'ю та Ендрю Гарфілдом у головних ролях. Розповідаємо, що вийшло зі спроби створити сумний ромком.

На тижні в українських кінотеатрах стартувала романтична комедія на тему, далеку від комедійної, а саме — про кохану кохану, яка повільно йде з життя несучасно романтичного героя. Режисером картини виступив ірландець Джон Краулі ("Бруклін" із Сіршею Ронан). Фокус побував на допрем'єрному показі.

Fullscreen

Про що фільм "Час жити"

Сучасний Лондон, наші дні. Приваблива 34-річна талановита шеф-кухарка Алмут (Флоренс П'ю) машиною збиває на дорозі Тобіаса, який відповідає за кібербезпеку в компанії, що виробляє пластівці для сніданку (Ендрю Гарфілд). Він якраз ходив у магазин за ручкою, щоб підписати документи про розлучення з колишньою дружиною. Так починається знайомство, що перейшло в роман двох дорослих, усвідомлених людей з міцного середнього класу.

Так, перед нами більш-менш стандартна історія кохання, знайомства з батьками, вагітності та народження дитини, якої від початку героїня не планувала. Весь цей невигадливий сценарій отримує міцну ложку дьогтю у вигляді смертельного захворювання Алмут. Оригінальна назва картини в зарубіжному прокаті "Живемо моментом", і ця назва розкриває суть задуму сумного ромкома, який показує останні місяці життя молодої мами і дружини, яка вирішила відмовитися від хворобливого і безперспективного лікування заради насиченого життя в період відпущеного їй часу.

Сумний зворушливий гумор на тлі наближення кінця молодої талановитої жінки — відмінна риса всього сценарію. Ми сміємося разом із героями і, як і вони, знаємо, що це сміх крізь сльози. Перед нами розгортається історія стосунків зрілих особистостей, кожен з яких по-своєму проживає і справляється з болем у страшному очікуванні скорботних невблаганних змін. Герої не опускають руки і намагаються прожити цей короткий час зі смаком і радістю. Пара вирішує офіційно одружитися, організувавши гарне весілля, а сама Алмут бере участь у престижному британському конкурсі шеф-кухарів.

Fullscreen

Плюси та мінуси картини "Час жити" 2024

З плюсів слід відзначити яскраву драматургію і наявність епізодів, сповнених емоційної експресії. Наприклад, сцена початку пологів головної героїні в новорічну ніч, коли її з пологового відділення відправили додому, пославшись на "неправдиву тривогу", і їй довелося народжувати на підлозі туалету на заправці, за допомогою чоловіка і продавців кафе на трасі.

Одночасно до плюсів і мінусів можна віднести особливості монтажу картини: глядач перебуває одночасно в періоді знайомства героїв, вагітності головної героїні та на етапі прощання з нею. Це дає нам всеосяжне уявлення і повний спектр емоцій, який і постаралися спровокувати в нас творці фільму. Але саме ця розірваність і тривимірність розповіді й заважає нам повністю зануритися в сюжет і робить нас виключно сторонніми спостерігачами "за склом" і аж ніяк не учасниками драматичної розповіді. Ми одразу знаємо, чим усе закінчиться, і просто спостерігаємо за тим, як герої, видавлюючи з себе щастя, справляються з депресією на тлі.

До плюсів можна віднести підбір акторів: Ендрю Гарфілд втілює на екрані такого традиційного британського з елементами класичного джентльмена, як у зовнішності, так і в манерах. Флоренс П'ю ідеально показала звичайну земну жінку, без глянцевих "надбудов" всередині побутових сімейних стосунків.

Алмут і Тобіас — звичайні, близькі до життя і до глядачів люди, з вельми звичайним бекграундом (хоча творці сценарію і доповнили біографію Алмут давньою перемогою в Олімпіаді у виді спорту фігурне катання). У їхньому коханні немає складних емоцій або яскравих вчинків — вони приземлені та прості, втім, як і головна героїня. І цей сценарний хід можна також розглядати двояко. З одного боку, ми бачимо людей, схожих на побутових нас, з іншого — чи хочемо ми бачити на великому екрані умовних нас? Думаю, на це питання дадуть відповідь касові збори першого прокатного вікенду.

Оцінка редактора: 6,5 із 10.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Веном 3: Останній танець".