"Розумне сміття". Як ефективно вирішити проблему відходів в Україні

Чи можна вирішити проблему поводження зі сміттєвими відходами в Україні за допомогою дизайн-мислення?

Проблема утилізації відходів в Україні за три десятиліття не те, що не наблизилася до вирішення, а обросла метафорами. Ми регулярно чуємо історії про те, як клани "сміттєвої мафії" ведуть війни за "шматки пирога", а "пакувальники" і "сірі перевізники" топлять країну в відходах пластику.

Але, давайте поставимо на паузу цей негативний сценарій, і звернемося до фактів.

Для прикладу, мова піде про побутові відходи, хоча питання утилізації промислових відходів стоїть ще гостріше.

Що ми маємо сьогодні?

Завдання поводження з відходами існує у всіх країнах світу. Обсяг відходів, які генерує людина, щорічно збільшується. На жителя ЄС в середньому припадає 489 кг відходів на рік. А на жителя України, за різними методиками оцінки, від 230 до 330 кг на рік.

Відмінності в обсязі і структурі відходів пов'язані з рівнем доходів населення, особливостями способу життя, клімату і так далі.

Незважаючи на менший обсяг відходів, показники ефективності управління сектором, на жаль, не на користь українців. І це стосується не тільки сфер роздільного збору та переробки, а й базових елементів інфраструктури.

Наприклад, цілих 22% населення України взагалі не охоплені послугами вивезення побутових відходів. І навіть там, де інфраструктура є, виникають інші проблеми, наприклад, несанкціоновані звалища.

Однак, проблеми України не є унікальними. Багато країн, які побудували ефективну систему поводження з відходами, починали свій шлях з ситуації, в якій знаходиться Україна сьогодні. Національна стратегія поводження з відходами, прийнята в 2017 році, ставить перед країною амбітні цілі.

Наприклад, рівень захоронення побутових відходів повинен знизитися з 94% до 35% до 2030 року. Тобто, 9 років, що залишилися, Україна повинна пройти шлях, на який іншим країнам знадобилося вдвічі більше часу.

Це неможливо без ефективної спільної роботи всіх зацікавлених сторін: центральної влади і управлінців на місцях, бізнесу, населення, міжнародних партнерів та громадськості.

Але багато років ключові інтересанти (стейкхолдери) знаходяться в "клінчі". Державі не вистачає коштів на дофінансування системи поводження з відходами та будівництво інфраструктури. Оператори індустрії скаржаться на відсутність сектора переробки в принципі.

Компанії, які виведуть на ринок товари в упаковці, готові нести витрати на утилізацію створюваних відходів, але вимагають справедливого підходу до впровадження такої системи.

А населення часто взагалі не бачить проблеми фінансування сектора, але обурене всюдисущими пластиковими пляшками і стихійними звалищами на узбіччях доріг. Не тільки конфлікти інтересів, а й відсутність довіри між сторонами не дають ситуації зрушити з місця.

Здавалося б, це мертва точка, фінал, до якого привело багаторічне протистояння сторін, при якому програли всі.

А, що, якщо може бути інакше?

Що, якщо вийти з клінчу і спробувати перемогти у "сміттєвій війні" без бою? Що, якщо ситуація, в якій ми всі загрузли, це не фінальна крапка, а відправна? Що, якщо стейкхолдери — це не різні сторони, а експерти з різних сфер з цінним досвідом і потребами, на які вони мають право.

По суті, це команда, яка багато років шукає рішення проблеми, яке задовольняє всіх.

А де пошук рішення комплексної проблеми, там і дизайн-мислення. Воно покликане зрозуміти "біль" зацікавлених сторін, поставити під сумніви існуючі підвалини, переформулювати проблеми, щоб створити нові стратегії і рішення.

П'ять етапів дизайн-мислення
П'ять етапів дизайн-мислення

Довідка

Дизайн мислення — процес пошуку інноваційного рішення комплексної задачі, якій властива складна взаємозалежність різних факторів і зацікавлених сторін. Важливими принципами цього методу є: орієнтація на потреби людини, глибоке занурення в проблематику, співпраця і швидке навчання, створення прототипів концепцій і одночасний аналіз їх ефективності.

Застосовуючи термінологію цього методу, все, що ми зараз описали (сумна статистика галузі, занурення в реалії стейкхолдерів), — це емпатія, перший етап процесу пошуку рішення, на якому ми оцінюємо те, з чим маємо справу.

Ми не в глухому куті, ми у відправній точці, і готові рухатися далі до вирішення проблеми. Але, як саме?

На це питання відповість другий етап процесу дизайн-мислення — фокусування. Яке загальне завдання ми вирішуємо? Як приклад, використовуємо таке формулювання: "Як Україні перейти з третього світу в перший? Від проблеми управління відходами до забезпечення ефективного операційного процесу?".

З спільним завданням визначилися. Тепер нам належить найцікавіше — генерація ідей. Унікальний набір експертизи та досвіду, який мають стейкхолдери, допоможе зібрати максимальну кількість ідей щодо реалізації спільної справи.

Ще ефективніше буде, якщо залучити до команди нових учасників дискусії. Це не обов'язково повинні бути галузеві експерти, а, можливо, навіть люди з кардинально іншим досвідом.

Така комбінація стимулюватиме нові і нестандартні ідеї. При цьому, важливо складати список ідей з чистого аркуша, а не перераховувати готові рішення і шляхи їх реалізації.

Тобто, ця дискусія повинна бути верхньоповерховою. Не варто обговорювати плюси і мінуси конкретних технологій поводження з відходами та сперечатися про відомі механізми фінансування галузі.

Як виглядає процес генерації ідей? Це може бути як універсальний брейнштормінг, так і спеціальні методи.

Наприклад, учасники дискусії можуть почати з опису, на їхню думку, "ідеального світу", в якому поводження з відходами — операційний процес. Якщо ви читаєте цю статтю, з великою ймовірністю ви теж стейкхолдер. Подумайте, і опишіть свій "ідеальний світ".

Ви йдете чистими вулицями; або ви успішно залучили кредит на будівництво сміттєпереробного підприємства; або ваші споживачі вважають за краще ваш продукт, так як ви свідомий виробник; або ви маєте підтримку виборців, бо не підвищуєте їх тариф на поводження з відходами.

Цей набір характеристик притаманний загальному "ідеального світу", і пора обговорити, які ж бар'єри заважають потрапити в цей світ вже сьогодні.

Подальша генерація ідей — це відповіді на питання: як ми можемо подолати ці бар'єри?

Чим більше ідей буде сформульовано таким чином, тим краще. Ніякої критики і миттєвих оцінок, навіть найсміливіші і неймовірні ідеї підходять. І, нехай життєздатними виявляться лише деякі, але саме вони і будуть головним результатом цього етапу.

Наступний крок після завершення дискусії — це створення прототипу рішення завдання. В його основі кращі ідеї, об'єднані в єдину концепцію, розроблені ключові допущення і показники ефективності. Такий прототип готовий до обговорення зі стейкхолдерами.

Отримання зворотного зв'язку є етапом тестування. Його головне завдання — удосконалити запропоноване рішення. Для цього, ймовірно, знадобиться запуск пілотного проекту.

Фінальною стадією процесу буде масштабування і підготовка до імплементації розробленого рішення. На цій, завершальній, стадії ми резюмуємо відповідь на питання "Як Україні перейти з третього світу в перший?", І отримуємо практичну дорожню карту.

Абсолютно точно, що шлях з третього світу в перший не буде простою і швидким, але що, якщо... у нас просто немає опції не спробувати?