Примусово, із компенсацією. Коли та як держава може відібрати майно в бізнесу

Примусове відчуження майна — це позбавлення права власності на індивідуально визначене майно, яке перебуває в приватній чи комунальній власності. Таке майно переходить у власність держави за попереднього або наступного повного відшкодування її вартості. Цей термін стосується будь-якого майна, крім того, що перебуває в державній власності. А ось вилучення майна стосується лише державних підприємств, які втрачають права господарського відання чи оперативного управління майном.

У вересні набрав чинності закон про оптимізацію процедури позбавлення права власності на майно. Серед новацій — правом ухвалення рішень наділили РНБО. Тепер Рада має вирішувати, чи є необхідність примусового відчуження або вилучення рухомого майна на користь підприємств оборонно-промислового комплексу, а також відчуження майна, розташованого за 30 км від зони бойових дій і окупованих територій.

Право державної власності на таке майно виникає з дня набрання чинності указом Президента України за вказаним рішенням РНБО. Тобто йдеться не про відчуження на користь армії, а про відчуження майна, яке можуть використовувати підприємства оборонно-промислового комплексу.

Це означає, що потенційно відчуженим може бути певне виробниче обладнання, розташоване поблизу зон бойових дій чи окупованих територій.

Незалежно від виду позбавлення права власності на майно, закон поділяє майно на приватне, комунальне й державне. Вилучити можуть, що завгодно: будівлі, споруди, машини, обладнання, нематеріальні активи, малоцінні предмети, що швидко зношуються, виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, незавершене капітальне будівництво й інші цінності.

Проте вилучення та відчуження майна має фіксуватися. По-перше, обов'язково потрібно скласти акт.

У такому акті зазначають таке:

• назва військового командування й органу, який погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна;
• відомості про власника майна:

- для юридичних осіб — повне найменування, місцезнаходження й ідентифікаційний код;

- для фізичних осіб — прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання й ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які за релігійними чи іншими переконаннями відмовилися від ідентифікаційного номера;

• відомості про документ, що встановлює право власності на майно (за наявності);
• опис майна, достатній для ідентифікації:

- для нерухомості — відомості про місцезнаходження (адресу);

- для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) — відомості про реєстраційний номер, марку, модель, номер шасі, рік випуску й інші дані;

• сума виплачених коштів (за попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником або його законним представником і уповноваженими особами військового командування й органу, який погодив рішення про примусове відчуження майна та скріплюється печатками військового командування.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яку проводили у зв'язку з ухваленням рішення про його примусове відчуження. Примірник акта й документ, що містить висновок про вартість, вручаються під розписку власнику майна або його представнику.

Оформленням акту й оплатою витрат на оцінку відчужуваного майна має займатися військове командування за рахунок коштів держбюджету.

Компенсація — не останнє, що турбує бізнес у таких випадках. Узагалі має бути офіційний висновок експерта з оцінки. Проте закон допускає можливість проведення оцінки без залучення професійного оцінювача й узгодження власника (у разі відмови останнього). Ця норма несе значні ризики, що власник активів не отримає справедливої компенсації за ринковими цінами.

Саме через ризики для власників активів, згідно із законом, оцінку, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, можна оскаржити в суді.

Зараз бізнес продовжує стикатися із суперечливими діями, особливо коли йдеться про позбавлення права власності на будь-яке майно. З початку повномасштабного вторгнення великі та малі підприємства активно волонтерять і перераховують частину прибутку на потреби ЗСУ, тому в бізнес-колах можуть негативно поставитися до рішення військового командування про необхідність примусового відчуження майна.

У будь-якому разі, бізнесу слід пам'ятати, що за перших проявів зацікавленості до його майна з боку місцевої влади чи представників військового командування потрібно неодмінно звернутися до юристів для мінімізації ризиків безпідставного позбавлення права власності або для супроводу процесу адекватної оцінки майна та компенсації його реальної вартості.

Важливо

Що буде з критичною інфраструктурою України